Ще вдосвіта, пройшовши чимало поліською пущею, підходиш до великого осушеного безлісого болота, яке після зими поки що не почало оновлюватися зеленню трав і низьких кущів. Умощуєшся в засідці за невеликим квартальним стовпом, ховаючи під плащем фоторушницю. Початок квітня – пора, коли у одних птахів саме розпал шлюбних церемоній, а у багатьох інших настає час масової міграції. Щільна темрява ночі стала, здається, прозорішою. Крізь імлисту ковдру туману, що накриває землею, світанок набирає сили неквапливо. Ранок більше схожий на осінній, ніж на весняний. Праворуч – широкий затуманений простір болота, ліворуч – невелике його відгалуження, яке клином врізається в стіну лісу і переходить у широку просіку. На те, що все відбувається таки весною, вказують інтенсивне бурмотіння і чухикання тетеруків... :: детальніше
Серед птахів символом цього року в Україні обрано синицю чубату (Parus cristatus) – цей птах з родини синицевих, поширений більшій частині Європи. Основний біотоп - високостовбурні соснові і смерекові ліси, зазвичай з переважанням сосни звичайної та ялини звичайної. Основну поживу чубатої синиці складають дрібні безхребетні і їх личинки, а також насіння і плоди рослин в зимовий період.
Синиця чубата, як лісовий вид, потребує суворої охорони місць гніздування: старих лісів, підліску, старих дерев, тощо. Синиця чубата занесена до переліку видів, що перебувають під опікою Європейського товариства охорони навколишнього середовища та охороняються Бернською конвенцією. Спробуйте побачити цього птаха в хвойних ліса поблизу вашого місця проживання чи мандрівок та діліться своїми спостереженнями, надсилаючи їх на пошту Українського товариства охорони птахів uspb@birdlife.org.ua або на нашу ел.пошту - pernatidruzi@ukr.net :: детальніше
Готується наступне, четверте, видання Червоної книги України. Національна комісія з питань Червоної книги ухвалила рішення про певні зміни у списку видів – деякі будуть вилучені, інші – додані. Зокрема будуть занесені до неї чотири види птахів. Про одного з них я й хочу розповісти. Це дібровник, або лучна вівсянка. Коли ми читаємо про трагічну історію мандрівного голуба, мільярдні зграї якого в XIX ст. повністю винищили люди, нам це може здаватися якоюсь далекою страшною казкою. Це трапилося давно й на іншому континенті – у Північній Америці... :: детальніше
Серед птахів символом цього року в Україні обрано горлицю звичайну (Streptopelia turtur) – колись цей птах з родини голубиних був пошрений скрізь по Україні, окрім Карпатських гір. Останнім часом його ареал почав стрімко скорочуватись. В ряді сусіднії країн звичайну горлицю вносять до місцевих червоних списків. :: детальніше
На дніпровських мілинах ловлять рибу крячки. Просторінь ріки сповнює стоголосий гомін. Ось один із птахів каменем полетів донизу. Мить — і в його дзьобі затріпотіла, вилискуючи в сонячному промінні, верховодка.Раптом у табуні крилатих рибалок з’явився великий темний птах. Це не хижак, бо крячки гуртом умить прогнали б його. Він швидко працює крильми, намагаючись наздогнати щасливця, якому поталанило піймати рибину. Той стрімголов від нього. Але де там! Розбійник уже зовсім поряд. Переляканий крячок випускає з дзьоба свою здобич. Чорний птах спритно ловить її на льоту й одразу ж ковтає. :: детальніше
Колись майже в кожному обході всіх лісництв Усманського і Хрінівського борів, Шипової діброви і інших острівних лісів стояли старовинні кордони: будинок, одна-дві комори, іноді - лазня. І лазні, і комори, і зроблені з колод будинки обмазували для тепла місцевою штукатуркою товстим, пальця на три-чотири, шаром. Міцна і легка, вона могла триматися без ремонту десятиліттями, але підмазувати стіни доводилося лісникам щорічно, після кожної зими. До весни побілені будинки з одного-двох, а то і з усіх чотирьох сторін ставали поцяткованими безліччю глибоких щербин, немов хтось тримав ті кордони в облозі, стріляючи в стіни найбільшою картеччю, але до того ж намагаючись не влучати у вікна і двері, і щоб дах лишався. Спочатку я, як гість, якось і не звертав уваги на це дивне шкідництво або дурні пустощі, доки однієї зими не став очевидцем пташиних «витівок». :: детальніше
Буває в січні в наших краях незвичайний день - ніби в самісіньке серце зими, опівночі року прийшов він зі світлої весняної пори. Повільно пливуть по світло-синьому небу легкі хмари, згущуючи своїми тінями не покриту снігом вологу чорноту осінньої оранки. Світлою постаттю суне вздовж темної лісосмуги сивий лунь. Бракує тільки зайнятих співом над вмитою озиминою польових жайворонків, щоб повірити, що настав квітень. Але немає в цьому просторі не тільки жайворонка, але компаній шпаків... :: детальніше
Після нудних обложних дощів настали вогкі, туманні дні затяжних передзимових днів. Великі краплі повисли на кінчиках оголених дубових гілок, дрібніші - на кожній голці обважнілих від вологи сосен. Ажурні плетива молодих павучків тьмяно мерехтять водяним бісером. Товстий шар почорнілого листя робить беззвучними кроки важкого лося. Тишу лише час від часу порушує цмокання крапель, які зриваються з дерев крапель та тоненький писк ранніх зимівників-золотомушок, до якого домішується частий глухий стукіт. Біля підніжжя напівзогнилого уламка стовбура... :: детальніше
Над степом небо чисте, але сухий східний вітерець переганяє через блискучий асфальт сніговий пил долом, то витягаючи його в довгі коси, то скручуючи їх в химерні візерунки і джгути, немов намагається зшити воєдино білий покрив засніжених полів, розітнутих нескінченною стрічкою темної соші. Але це йому ніяк не вдається: сніг застряє в придорожніх лісосмугах, утворюючи високі вали в щільних рядах білої акації і непролазно-колючих кущах лоху. :: детальніше
Чимало відомостей про фауну східної частини України в ХІІ ст. ми знаходимо в «Слові о полку Ігореве», цій чудовій, епічній, світового значення поемі про похід новгород-сіверського князя Ігоря весною 1185 р. на половців. Для природознавця не може бути сумніву, що автор «Слова», невідомий натхненний поет, був прекрасним мисливцем-ловцем і, до того, дуже освіченою людиною. Він досконало знав природу своєї землі. Він брав найближчу... :: детальніше
Глибинні причини кризового стану більшості хижих птахів лежать на поверхні — це наслідок господарської, а вірніше безгосподарної, діяльності людини: знищення природних біотопів, погіршення умов кормодобування і гніздування, широке застосування пестицидів, яке призвело до різкого зниження репродуктивного потенціалу, загибель від пострілів горе-мисливців під час сумновідомої кампанії 1950—1960-х років. Беззастережно віднесені до категорії рідкісних і зникаючих видів усі хижаки з роду Аquila (орел): беркут, степовий орел, могильник, великий і малий підорлики — масивні птахи з розмахом крил до двох метрів... :: детальніше
Мало є людей, які не любили б птахів, не милувалися б їх чудесними співами. Великий німецький філософ Емануїл Кант так пояснює наше захоплення вільними співунами лісів та ланів: «Пташині співи, каже він, що виникли поза всякими музичними правилами, світяться більше волею, і тому в них ми знаходимо більше смаку ніж в людських співах, складених за всіма правилами тонального мистецтва. Ці витвори людського мистецтва... :: детальніше
Перед самим ранком, трохи затримавши світанок і не давши змоги зорі розгорітись, густий, збитий незримими клубами туман ліг на землю, втопивши все, що росло і стояло на ній. Дрібними намистинками осідав він на тенетах ще не бадьорих павученят, великими краплями зависав на оголених гілках ... Але ось тьмяний-білим колом завидніло ранішнє сонце, і тут же, стаючи дедалі рідкішим, сам собою без вітру став зникати туман, а разом з ним зникала і тиша. :: детальніше
У кожної весни є два грандіозних явища природи - повідь і пташиний переліт. Повідь починається льодоходом, переліт - поверненням граків. Немає ніякого порядку в хаосі розбитих крижин, що мчать річковими долинами, немає ані порядку, ані ладу в нескінченному чорному потоці птахів, що вертаються на рідні гніздівлі. Знявшись із зимівель, грачині зграї в дорозі не вичікують кращих обставин. :: детальніше