Дрізд співочий (Turdus philomelos, Turdus ericetorum)
Вид – Дрізд співочий (Turdus philomelos, Turdus ericetorum) Рід – Дрізд (Turdus) Родина – Дроздові (Turdidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes) |
Середовище існування
Цей птах є досить розповсюдженим, гніздує у лісах, садах та невеликих острівцях деревної рослинності серед полів. У зонах міської забудови дрозди селяться неохоче, хоча зрідка їх можна побачити в широких лісопаркових комплексах у межах міста. Іноді вони влаштовуються в густих заростях чагарників, але перевагу надають все ж таки старим густим лісам усіх типів. Ареал гніздування співочих дроздів охоплює всю Європу, Азію на південь від Кавказу і на схід до Байкалу, а також північно-західну частину Малої Азії. Зимують дрозди в Західній та Південній Європі, на узбережжі Середземного моря і у Південній Африці.
Опис
Довжина тіла – 23 cм
Розмах крил – 33-36 см
Вага – 55-100 г
Тривалість життя – до 13 років у природі, до 17 років у неволі.
Спина оливково-бура, черевце – біле, на грудях та боках присутній жовтувато-охристий наліт. Оперення на грудях всіяне темно-бурими крапинками трикутної форми. Голова дрозда прикрашена неяскравим узором із світло-кремових крапинок на коричневому фоні. Дзьоб тонкий, загострений, верхня щелепа темна, а нижня – жовта. Ноги порівняно довгі, світло-коричневі. Три пальці дивляться вперед, один – назад, на всіх гострі кігтики.
Спосіб життя
Співочий дрізд подає голос мелодійним посвистом «дійк-дійк», а під час польоту викрикує «тсіп». Харчуються дрозди головним чином на землі, рідше – на деревах чагарників та дерев, а різноманітність їх їжі залежить від пори року. Ранньою весною, коли ще немає ні плодів, ні ягід, птах поїдає дощових червів, у травні-червні – жирну гусінь, комах та павуків. Дрозди, що зимують у Західній Європі, під час відпливу полюють на молюсків та рачків, яких завжди вдосталь на літоралі. Цілий рік дрозди з апетитом поїдають слимаків, розбиваючи їх мушлі об каміння або кидаючи молюсків з великої висоти. У першій половині жовтня дрозди великими зграями відлітають на зимівлю. Їх сезонні кочівлі залишаються майже непомітними для людей, хоча в польоті птахи часто перегукуються, підтримуючи постійний контакт із родичами. Зграя відлітає після заходу сонця, а перед світанком спускається на відпочинок. Як тільки зійде сонце, птахи залазять у хащі та посилено харчуються, сховавшись від ворогів. Найкраща погода для перельотів – небо, що не затягнене хмарами, гарна видимість та сталий вітер. Сильна негода та різкі похолодання примушують дроздів переривати кочівлю, і частина молоді гине на шляху через важкі труднощі. Якщо сильний боковий вітер відносить зграю вбік від траси перельоту, птахи вміють коригувати курс та повертатися на попередній маршрут. Якщо є дуже велика необхідність, дрозди можуть здійснювати перельоти і у несприятливих умовах.
Розмноження
Навесні, повернувшись до місць гніздівлі, співочі дрозди утворюють пари і розпочинають спорудження гнізда у густих кронах дерев або хвойних чагарників, що дають надійний прихисток. Ззовні гніздо виглядає, як глибока чаша, що сплетена з прутиків, сухих травинок та листків, а внутрішню поверхню птахи обмазують своєрідною штукатуркою з глини та деревної тирси. У кінці квітня самиця відкладає 4-6 блакитних у чорно-буру крапинку яєць. Насиджування кладки займається самка, а приблизно через 2 тижні з яєць вилуплюються голі та безпомічні пташенята, які потребують невпинної батьківської опіки. На 12-16 день пташенята вже оперені та залишають гніздо, починають вчитися літати та шукати собі їжу. Батьки за сезон встигають зробити ще одну або дві кладки, поки не наступить сезон відльоту на зимівлю.
Підготувала Катерина Норенко