Скопа (Pandion haliaetus)
Вид – Скопа (Pandion haliaetus) Рід – Скопа (Pandion) Родина – Скопові (Pandionidae) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes) |
Середовище існування
Вид поширений на всій земній кулі, за винятком Антарктики, Південної Америки й більшої частини Африки. Трапляється в різних ландшафтних зонах — від степової на півдні до лісотундри на півночі; знайдена на значній висоті в лісовій смузі гір. Взагалі скопа живе в лісових місцевостях, але існування її нерозривно пов'язане з водою. Знаходження скопи на гніздуванні в тій або іншій зоні зумовлено наявністю достатньо населених рибою і придатних для її полювання водойм та ділянок старого лісу поблизу них. Далеко не кожна водойма придатна для неї, а тому розподіл гніздових популяцій скопи досить нерівномірний і має мозаїчний характер у межах всієї гніздової області виду. На території України зрідка гніздиться на Поліссі (на даний момент чисельність не перевищує 1-2 пари). Під час міграцій скопа трапляється на всій території країни.Опис
Довжина тіла – 55 – 58 см
Розмах крил – 145 – 170 см
Вага – 1,1 – 2 кг
Тривалість життя – 8-10 років
Оперення верхнього боку тіла, крім голови, буре із слабким фіолетовим полиском у свіжому оперенні, найкраще помітним на покривних і махових перах крила. На верхньому боці тіла чорнувато-бурі ділянки оперення чергуються із світлішими коричнюватими, рудувато- і світло-коричневими. Лоб, тім'я і потилиця вкриті білувато-вохристими перами, у переважної більшості яких є темно-бурі поздовжні плями, що зливаються на тім'ї в загальну пляму, яка в деяких екземплярів має вигляд «шапочки». Оперення нижнього боку тіла справляє враження білого, з темним волом. Пера підборіддя, горла і нижнього боку шиї білі, з чорнуватими або бурими пристрижневими рисами, що найбільше вирізняються на перах підборіддя. Воло світло-коричневе, іноді вкрите поодинокими поздовжніми бурими смужками. Груди, черево та підхвістя білі. Нижні покривні крила сірувато-коричневі з білими поперечними плямами і смугами. Райдужна оболонка жовта або оранжево-жовта. Восковиця й ноги блакитнувато-сірі. Дзьоб чорний, піддзьобок при ос-нові блакитнувато-сірий. Кігті чорні. Статевий диморфізм відсутній, хоч за розміром самки дещо більші від самців.
Спосіб життя
Скопа — чітко виражений іхтіофаг. Полює скопа одна. Птах з'являється на мисливській ділянці при сприятливій погоді вже в ранкові години. Активним польотом він повільно летить на порівняно невеликій висоті над водоймою, здебільшого за постійним маршрутом. Виглядаючи здобич, часом зупиняється у повітрі, тріпоче крилами на одному місці, після чого або продовжує політ, або, склавши крила, падає з простягнутими вперед лапами на рибу під кутом приблизно 45°. Якщо риба встигає опуститися глибше до наближення птаха, то останній, не долетівши до води, шугає вгору, відлітає вбік, ширяючи висхідними кругами, набирає висоту і продовжує полювання. Під час кидка на рибу скопа наближається до поверхні води з лапами, так витягнутими вперед, що широко розчепірені пальці знаходяться попереду дзьоба, причому оборотний палець повернутий назад. При вдалому кидку птах частково або повністю занурюється на кілька секунд у воду і потім дужими ударами крил по воді важко злітає, тримаючи рибу в одній або у двох лапах. Ступінь прозорості води є істотною умовою для використання скопою тієї чи іншої водойми. У гніздовий період відстань між крайніми точками мисливської ділянки скопи становить іноді 6—8 км.
Розмноження
Гніздо влаштовує скопа найчастіше близько від водойм, розташованих на мисливській ділянці скопи, зрідка на деякій, іноді на значній відстані від них. У лісовому масиві гніздо буває поблизу узлісся або великих галявин чи лісових боліт. Скопа будує гніздо завжди сама і використовує його, якщо їй не заважають, багато років підряд. Розміщує його звичайно на висоті 10—20 м на деревах, що мають часто суху або висихаючу вершину, на самих верхніх гілках крони, так що над гніздом піднімаються лише окремі гілки; здалеку гніздо добре помітне, здається, що воно лежить на самій вершині дерева. Гніздо птахи щороку поновлюють і добудовують; старі гнізда у діаметрі досягають 1,5—1,7 м. Птахи, що повернулися з зимівлі в місця гніздування, з'являються відразу в районі старого гнізда. Пари, очевидно, постійні. під час шлюбного польоту пара птахів піднімається досить високо в повітря над районом гнізда, і самець то злітає дещо вгору, то падає з напівскладеними крилами, іноді при цьому птахи кричать. Самка часто сидить на гнізді ще до появи в ньому яєць. На початку травня птах відкладає 2-3 яйця овальної або короткоовальної форми, білого або біло-вохристого кольору з численними коричнево- чи рудувато-бурими плямами. Під час насиджування самець годує самку, яка переважно і насиджує кладку протягом 33–35 діб. Пташенята-пуховики скопи мають своєрідне, відносно темне, строкате вбрання. Молоді птахи залишають гніздо через два місяця після вилуплення.
Охорона
Колись фоновий птах багатьох річкових долин України, скопа вже з кінця ХІХ століття відома як нечисленний гніздовий птах окремих місцевостей. Нині кількість гніздових пар не перевищує двох (спостерігавсь в Волинській області на території Черемський ПЗ та НПП «Прип’ять-Стохід»). Основними причини зниження чисельності є знищення гнізд під час санітарних рубок лісів, браконьєрство, вирубування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд, забруднення водойм, погіршення кормової бази, внаслідок господарської діяльності людини, а також через неспокій та переслідування з боку людини. Мігруючі скопи також масово гинуть від рук мисливців. Вид занесений до Занесено до Червоної книги України (статус - зникаючий), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Боннської та Бернської конвенцій.