Вид – Лежень (Burhinus oedicnemus) Рід – Лежень (Burhinus) Родина – Лежневі (Burhinidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

До гніздового ареалу виду належить лісова, лісостепова, напівпустельна та пустельна зони помірного та тропічного поясів Євразії та Північної Африки. Північна межа поширення цього виду проходить через Калінінградську область, Польщу, південні та центральні райони Білорусії, східні області України, середню Волгу, приблизно по 50° півн. широти на р.Уралі і за Уралом. У півн. Євразії гніздовий, перелітний вид, іноді осілий. Перелітні популяції зимують у Північно-Східній, Північно-Західній Африці та у Південній Азії. Поширення лежня залежить від наявності піщаних масивів, вкритих травою або рідкими кущами. На півдні Україні гніздиться в різних областях Криму - вздовж узбережжя Чорного і Азовського морів, Сивашу, на півночі – у заплавах Дніпра.

Опис

Довжина тіла – 40-44 см
Розмах крил – 77-85 см
Вага самця – 400-550 гр
Тривалість життя – до 15 років

Лежень – птах, розміром з голуба. Цей вид легко впізнати за великою головою, жовтими очима і коротким дзьобом. Має пісочно-буре забарвлення, що робить його зовсім непомітним. Верхня частина тіла з темно-бурими плямами і штрихами, пера мають рудувато-сірі края. На кінці хвоста нечіткі бурі поперечні смуги. Через малі верхні покривні пера крила проходить поперечна біла смуга з чорними стрижнями пер, облямована по краях темно-бурими перами. У польоті на крилі видно декілька смуг – широку вохристо-білу, вужчу чорно-буру, а за ними вузеньку білу. Черево і підхвістя білі, з рідкими темними рисками. Шия спереду і воло світло-руді з широкими темними стрижньовими смугами. Над оком біла “брова”, що робить погляд лежня дуже схожим на погляд великого яструба. Дзьоб при основі жовтий, на кінці чорний, ноги тьмяно-жовті. Лежень залишає характерні сліди – пальці в нього стоять дуже близько один до одного (тобто кут між ними гостріший ніж у куликів), вони дуже короткі і товсті, а крок широкий. Статевий диморфізм не виражений. Молодий птах схожий на дорослого, але має рудіший верх.

Спосіб життя

Лежень надає перевагу глинистим і піщаним ділянкам, що придатні для бігу, з бідною рослинністю та наявністю водойм в межах 20 км. Птах не стадний, полюбляє самотність. Звичка часто завмирати і довго нерухомо стояти, нелюбов до польоту і постійне лежання в денні години надає йому ставати цілком непомітним. Птах видає себе тільки голосом, під вечір, коли спадає спека і він виходить на пошуки їжі. Крик лежня чути за кілометр. Якщо не знати його слідів і голосу, то побачити в денні години його можна тільки випадково.Тільки в дуже похмурі дні і під час розмноження спостерігається денна активність. Наполоханий птах нахиляється до землі і швидко втікає, опустивши шию і вигнувши спину, або відлітає на незначну відстань. Перед польотом часто розбігається, летить низько над землею, помахи прил рідкі, швидкі і неглибокі. Полює, зазвичай, вночі, на слух. Основу раціону складають комахи, равлики, жаби, ящірки та миші, іноді насіння та частини рослин.

Розмноження

На гніздуванні з`являється в першій половині квітня. Моногам. Розмноженню передують різноманітні шлюбні ритуали. Найчастіше їх складають танці, стрибки і взаємні поклони. Остаточний вибір місця гніздування належить самці. Гніздо має вигляд ямки, що розташовується серед невеликої рослинності або на голому піску. Кладку з 2-3 глинисто-пішаних яєць з темними плямами насиджують обидва птахи протягом 26-27 діб. В гніздовий період птахи дуже обережні і не наважуються нападати на того, хто наближується до гнізда. Одразу після вилуплення пташенят самка відносить шкарлупки яєць і розбиває їх далеко від гнізда. Пташенята з’являються на світ зрячими і опушеними. Вони спроможні пересуватись вже за декілька годин, але в перші дні тривалий час нерухомо сидять, зачаївшись біля укриття. Батьки піклуються про пташенят до одного місяця, у віці 42-49 діб вони починають літати. Статева зрілість настає до трирічного віку.

Охорона

Чисельність лежня стрімко падає на більшій частині європейського ареалу. Причиною цього є знищення гнізд під час випасання худоби та обробітку ланів сільськогосподарськими машинами, розлякування птахів (гинуть залишені яйця та пташенята), зростання кількості здичавілих собак та воронових птахів, освоєння земель під пахоту і сінокосіння, використання пестицидів. В минулому зазнав великих втрат внаслідок активного знищення мисливцями. Зараз вид занесено до Червоної Книги України, Бернської (додаток 2), Боннської (додаток 2) конвенцій та Директиви Європейського союзу охорони диких птахів (додаток 1). Охороняється на території Чорноморського біосферного заповідника. Для збереження популяцій необхідно створити заказники в місцях гніздування виду.

Підготувала - Світлана Котенко