Вид – Бджoлoїдкa звичайна (Merops Apiaster) Рід – Бджoлoїдкa (Merops) Родина – Бджoлoїдкoвi (Meropidae) Ряд – Ракшеподібні (Columbiformes)

Середовище існування

Бджолоїдка звичайна має розірваний ареал, що включає Євразію, Північну та Південну Африку. Північно-Західна Африка від Марокко на схід до Тунісу, на південь до північної межі Сахари. У Південній Африці Капська провінція та Зімбабве. Євразія від атлантичного узбережжя Піренейського півострова на схід до верхньої течії р. Об, західної та південно-західної межі Алтаю. На північ до північної Франції, Данії, північних України та Тульської області Росії, північного узбережжя Аральського моря, та північно-західної окраїни Алтаю. На південь до Середземного моря, північно-східного узбережжя Перської затоки та південно-західного Пакистану. Поширення в межах ареалу, особливо біля північних меж, дуже нерівномірне. В Україні гніздиться на всій території, за винятком гір. Мігрує скрізь. Гнізда влаштовує в норах, у високих (3—5 м) урвищах, поблизу сільські угідь, полів і річкових долин, де є значна кількість комах. Для риття нір віддає перевагу суглинкам, хоча великої ролі ґрунт не відіграє.

Опис

Довжина тіла – 23 - 25 см
Розмах крил – 43 – 48 см
Вага – 45 – 75 г
Тривалість життя - 4 роки

Забарвлення бджолоїдок настільки яскраве та характерне, що переплутати їх з іншими птахами не можливо. У дорослого самця верх каштаново-рудий, плечі і поперек вохристо-жовті; лоб жовтувато-білий; через око проходить чорна смуга; горло і щоки яскраво-жовті, окреслені знизу вузькою чорною смужкою; низ тулуба зеленкувато-блакитний; спід крил рудуватий; першорядні махові пера зверху та їх покривні блакитно-зелені; другорядні — каштаново-руді; вздовж заднього краю крил проходить вузька темно-бура смуга; хвіст синювато-зелений, з видовженими і загостреними центральними стерновими перами; дзьоб чорний; ноги бурі. Доросла самка подібна до дорослого самця, але на спині має зелений відтінок, а видовжені пера хвоста коротші. У молодого птаха каштаново-рудий і жовтий кольори на спині, плечах, крилах і попереку замінені зеленкуватою барвою; чорної смуги на горлі і видовжених стернових пер немає.

Спосіб життя

Відзначаючись компанійською вдачею, бджолоїдки живуть сімейними зграйками, що складаються з подружніх пар та холостяків. Кілька таких зграйок утворюють клан, члени якого постійно перегукуються і часто разом полюють. У свою чергу, клани об'єднуються у великі колонії, що налічують від декількох десятків до декількох сотень птахів. Сусіди по колонії попереджають один одного про небезпеку. На ночівлю птахи зазвичай влаштовуються в загальній «спальні», за яку може слугувати дерево або чагарник. Вільний від полювання час бджолоїдки присвячують догляду за оперенням, старанно змащуючи і розгладжуючи дзьобом кожну пір’їнку. Вони часто купаються в піску або воді, щоб позбутися паразитів, а під час дощу приймають душ, розпустивши хвіст і крила. Не менше задоволення приносять їм і сонячні ванни. За поживу бджолоїдкам слугують різні комахи, яких вони ловлять тільки на льоту. Помітивши в повітрі комаха, птах миттєво кидається навздогін і, спритно маневруючи, наздоганяє її в повітрі. Дрібну здобич бджолоїдка з'їдає відразу, а з великою повертається на гілку, затиснувши її в кінчику дзьоба. Сівши на сідало, птах підкидає жертву так, щоб перехопити її між грудьми й черевцем, потім розбиває хітиновий панцир кількома ударами про гілку і проковтує. Піймавши бджолу, осу або шершня, бджолоїдка спочатку тре здобич черевцем об гілку, щоб видалити жало і видавити отруту, і тільки після цього проковтує. Окрім ос, бджіл та шершнів, бджолоїдки звичайні ловлять бабок, коників та термітів. Кілька разів в день птахи відригують неперетравлені залишки їжі у вигляді пелеток.

Розмноження

Бджолоїдки звичайні утворюють подружні пари на все життя. У сезон розмноження до подружжя зазвичай приєднується молодий самотній птах, який допомагає їм будувати гніздо і виходжувати пташенят. Обравши для себе «домашнє» сідало - гілку, камінь або кущ, неподалік від гнізда - подружжя чистять на ньому пір'ячко і токує. Доглядаючи за партнеркою, самець ловить комаху, прилітає зі здобиччю на сідало і підносить її в дар самиці. Подруга вітає його, широко розкривши крила, і після вручення подарунка допускає до своєї особи. Після любовних утіх партнери починають рити гніздову нору. У піщаному схилі яру або урвища над річкою подружжя риє тунель діаметром близько 7 см і довжиною 0,5-1,5 м, в кінці якого облаштовується гніздова камера. На земляні роботи витрачається 10-20 днів, і весь цей час птахи часто спарюються. У готове гніздо самка відкладає 4-6 яєць з інтервалами в 1-2 дні. Насиджування триває близько 20 днів. Вдень батьки по черзі насиджують кладку, а вночі - тільки самка (її чоловік спить у місці загальної ночівлі всієї колонії). Пташенята вилуплюються сліпими і голими. За п'ять днів від народження вони прозрівають, а в 17 днів уже повністю оперені. Перші 4 тижні малюки сидять в гнізді, харчуючись тим, що приносять батьків та їх добровільний помічник. На першому тижні дорослі приносять корм пташенятам 12 разів на годину, а на другому - 50 разів.

Подорослішавши, пташенята виходять в коридор назустріч батькам, а відтак відпадає потреба йти до самої гніздової камери. З часом в норі накопичується досить товстий шар пелеток і хітинових залишків комах. Сидячі в цьому бруді пташенята сильно страждають від паразитів; найслабші з них нерідко гинуть, причому їх трупи теж залишаються в гнізді. В останній тиждень кожне пташеня отримує їжу 30-80 разів на день, з'їдаючи 7-12 г корму. Через місяць після вилуплення молодь покидає гніздо і, сівши на сімейне сідало, спостерігає за дорослими, переймаючи у них навички полювання. Дорослі ще близько місяця діляться з молоддю їжею, а у перелітних популяцій підгодівля молоді триває аж до початку міграції. На наступний рік молоді бджолоїдки, що знайшли собі пару, виводять власне потомство.

Охорона

В деяких країнах, зокрема на місцях зимівлі та шляху міграції бджолоїдки зазнають винищення мисливцями та бджолярами, через помилкові уявлення про загрозу цього барвистого птаха щодо бджіл. Однак варто зауважити, що полює бджолоїдка звичайна переважно на старих і хворих комах, тим самим запобігаючи поширенню в вуликах небезпечних бджолиних інфекцій. Крім того, бджолоїдки знищують багатьох природних ворогів бджіл. Особливо велику загрозу для виду становить заковування берегів в річок та урвищ в бетон, що позбавляє птахів місць для гніздування. Зменшення та погіршення кормової бази бджолоїдок спричиняється масовим використанням пестицидів.