Вид – Крячок чорний (Chlidonias niger) Рід – Болотяний крячок (Chlidonias) Родина – Мартинові (Laridae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

 Чорний крячок гніздяться в Європі на північ до Південної Швеції і Фінляндії. За Уралом північна межа поширення проходить приблизно по 57° півн. широти. На схід цей вид поширений до Алтаю, на південь - до рівнинних частин Казахстану, Таджикистану, пониззя Сирдар'ї, а також у Закавказзі і Малій Азії. Зимують чорні крячки в Екваторіальній Африці. В Україні гніздиться майже на всій території крім Карпат та більшої частини Криму; мігрує скрізь. Для гніздування чорні крячки обирають стоячі прісні водойми з густими заростями очеретів, тілорізу, латаття тощо. Вони охоче селяться на великих озерах річкових долин, зокрема в плавнях великих річок, на ставках і поліських озерах зі значними заростями водяної рослинності. В степовій зоні концентруються майже виключно в долинах великих річок.  

Опис

Довжина тіла – 22 – 24 см
Розмах крил – 64 – 68 см
Вага – 50 – 90 г

Дорослий птах у весняному оперенні. Верх і боки голови та задня сторона шиї чорні. Спина, плечові пера і крила зверху, поперек і надхвістя темно-сірого кольору з слабим голубуватим відтінком; такого самого кольору і нижня сторона тіла, але нижні покривні пера хвоста білі, спід крил сірувато-білий. Вздовж переднього краю крила тягнеться вузенька біла смужка. Махові пера чорно-сірі з білими стрижнями і світло-сірими смугами на краях внутрішніх опахал. Зовнішні опахала махових пер починаючи з другого з сріблясто-сірим нальотом. Стернові пера сірі, світліші за спину, з білуватими стрижнями. Дзьоб чорний, ноги червоно-бурі.

Птах в шлюбному вбранні

Дорослий птах у зимовому оперенні. Лоб, уздечка, кільце на шиї (іноді неповне) і весь низ тіла білі. Тім'я, потилиця і плямка перед оком матово-чорні. Решта верхньої сторони тіла сіра, світліша, ніж у весняному оперенні. По боках вола по сірій плямі. Махові і стернові пера такі, як весною.

В позашлюбному вбранні

Молодий птах. Лоб білий з бурим нальотом. Пера на тім'ї, потилиці і на зашийку чорно-бурі з світлішими облямівками. Задня сторона шиї біла з бурувато-вохристим нальотом. Спина темно-бура; плечові пера і махові третього порядку з світлими облямівками. Пера поперека і верхні покривні пера хвоста сірі з бурими облямівками. Малі верхні покривні пера крила темно-сірі з білуватими облямівками, середні і великі — сірі з бурими кінцями. Вся нижня сторона тіла і крила знизу білі, на боках вола по бурій плямі. Стернові пера світло-сірі з темно-бурою плямкою перед вершиною і вохристими кінцями. Дзьоб чорний, ноги темно-жовті.

Молодий птах

Спосіб життя

Чорні крячки живуть колоніями й активно захищають свої гнізда. Вони відганяють від колонії ворон, шулік, довго з криком ганяючись за ними, нападають також на четвероногих ворогів. При наближенні людини вони з криком хмарою носяться над головою, а окремі птахи, кидаючись майже вертикально вниз, націляються у голову і іноді б'ють дзьобом у потилицю (спереду вони бояться нападати). Живляться чорні крячки майже виключно комахами, водяними і наземними. Свою здобич вони хапають з поверхні води, на льоту знімають комах з стебел рослин, часто полюють на літаючих комах у повітрі. Побачивши здобич, крячки іноді затримуються в повітрі на кілька секунд, щоб потім різко знизитися до поверхні води і схопити поживу; на відміну від річкових і малих крячків вони ніколи не кидаються головою вниз у воду і, хапаючи здобич, не занурюються під поверхню води. Місцями полювання для них служать не тільки водойми, але і луки, де крячки ловлять різних коників, і поля, де нерідко ці птахи знімають з колосків жуків-кузьок. В тиху погоду, особливо ввечері після заходу сонця, крячки звичайно вилітають на відкриту воду — на річки, великі стави тощо, де ловлять в повітрі та збирають з поверхні води комах.

Розмноження

Весною чорні крячки з'являються у нас досить пізно. Приліт на місця гніздування відбувається в кінці квітня – початку травня. Гнізда птахів цього виду найчастіше бувають плаваючі, збудовані з різного матеріалу на тілорізі та інших плаваючих рослинах, на плаваючих наносах, іноді на вершинах купин. Після спаду води частина плаваючих гнізд опиняється на березі. Саме гніздо являє собою досить безладно складену плоску купку стебел комишу та інших рослин, на якій ледве виділяється лоток, вистелений м'якшим матеріалом. У плаваючих гнізд дно лотка завжди мокре і яйця лежать майже у воді. Птахи гніздяться звичайно невеличкими досить розкиданими колоніями з 5—20 пар. Більші колонії, до 100 гнізд, зустрічаються рідко, так само як і поодиноке гніздування. В кладці звичайно буває три яйця; в повторних кладках, які відкладаються після загибелі першої, можна знайти всього два або навіть одне яйце. Нерідко зустрічаються кладки з чотирьох або п'яти яєць, проте це, видимо, результат того, що в одне гніздо відкладають яйця дві самки. Яйця відкладаються по одному в день. Насиджування триває від 14 до 17 днів, в теплу погоду — менше, при холодах — більше; насиджує переважно самка, але самець також бере в цьому участь. Пташенята перший час після вилуплення сидять у гнізді і тільки при небезпеці вплав тікають від ворога. Вигодовують їх обидва птахи з пари. У віці близько трьох тижнів вони вже можуть підлітувати, чотиритижневі літають добре.

Гніздовий період від відкладання перших яєць до моменту набуття пташенятами самостійності може тривати з кінця травня до середині липня, залежно від гідрологічних умов, розвитку рослинності, а також випадків повторного відкладання яєць після загибелі перших кладок. Після виводу молоді чорні крячки, які гніздяться в долинах великих річок, відразу переселяються на річкові коси, не чекаючи, поки пташенята стануть цілком самостійними; нерідко можна бачити, як вони тут ще годують своїх вже добре літаючих пташенят. Тут чорні крячки групуються у перелітні зграї й відразу починають пересуватись на південь. Осінній переліт чорних крячків з різною інтенсивністю триває протягом серпня, головним чином в другій його половині, і закінчується в кінці цього місяця або у вересні. Поодинокі птахи і зграйки, що запізнилися, іноді зустрічаються ще в кінці вересня, рідко на початку жовтня. Під час осіннього перельоту значно більша частина чорних крячків концентрується біля Дніпра, як основного перелітного шляху. Летять тут чорні крячки невеликими зграйками низько над водою, іноді пересуваються розкиданими зграями, полюючи по дорозі на комах. Найчастіше переліт іде у передвечірні і ранкові години, серед дня крячки відпочивають на косах і живляться, ніч проводять, сидячи десь на косі. В місцях, багатих на поживу, наприклад на мілководних великих затоках, чорні крячки затримуються іноді недовго, і тільки різке погіршання погоди примушує їх летіти далі на південь.

Охорона

Чисельність чорного крячка скорочується на більшій частині європейського ареалу через знищення та спотворення водно-болотних угідь (осушення, комерційне використання, знищення заростей очерету, забруднення, тощо), використанням пестицидів і фактор неспокою. Для збереження виду необхідна сувора охорона водно-болотних угідь, припинення так зв. «меліоративних робіт», усунення фактору неспокою з боку людей в гніздовий період, ведення природо відповідного сільського господарства без використання пестицидів. Чорний крячок перебуває під опікою Бернської та Бонської конвенцій, Угоди AEWA та Директиви ЄС про захист диких птахів.