Вид – Кульон великий (Numenius arquata) Рід – Кульон (Numenius) Родина – Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

 Основним ареалом поширення кульона великого є Північна і Центральна Європа, а також Британські острови. У зимовий час ці птахи здійснюють переліт на узбережжя Західної і Південної Європи. Великі кульйони трапляються також у великій частині Азії, їх ареал доходить до Байкальського озера і Манчжурії на сході і Киргизії на півдні. В Україні гніздовий, перелітний, зимуючий птах. Найбільші гніздові поселення — на Поліссі (Шацькі озера, Волинська область), подекуди в Рівненській області. У невеликій кількості гніздиться на узбережжі Чорного та Азовського морів (Керченський півострів, Каркінітська затока, Східний Сиваш). Гніздові місця великих кульонів на Поліссі — це великі відкриті купинясті або мохові болота, зазвичай поблизу озер і річок; на морському узбережжі вони селяться на солонцях, які мають хоч і негустий, але суцільний трав'яний покрив, недалеко від лиманів і солоних озерець.  

Опис

Довжина тіла – 50 – 60 см
Розмах крил – 80 – 100 см
Вага - 500 – 1360 г

Пера верху тіла з чорно-бурими центрами і вохристо-бурими світлими краями; на шиї облямівки ширші і темно-бурий колір залишається тільки у вигляді стрижньових смужок. Над оком коротка білувата брова. Поперек і надхвістя білі з чорно-бурими стрижньовими плямами. Верхні покривні пера хвоста звичайно з вохристим нальотом і з поперечними темно-бурими смужками. Верхні покривні пера крила темно-бурі з білуватими зубчастими смугами на краях. Горло біле, боки голови, шия знизу, воло, груди і боки тіла з сірувато-вохристим відтінком і темно-бурими стрижньовими штрихами. Середина черева біла, без штрихів, нижні покривні пера хвоста білі з темно-бурими стрижньовими штрихами, спід крила і пахові пера білі з бурими плямками. Першорядні і другорядні махові пера чорно-бурі, стрижень першого махового пера білий, стрижні інших махових пер бурі; зовнішні першорядні махові пера на внутрішніх опахалах, решта на обох опахалах з білими поперечними смугами, які не доходять до стрижня. Махові пера третього порядку чорно-бурі з зубчастим вохристо-бурим рисунком на краях. Стернові пера поперечно-посмуговані з темно-бурими і білувато-бурими, а зовнішні їх пари з чисто-білими поперечними смугами. Дзьоб чорний, при основі світліший, ноги голубувато-сірі або свинцевого кольору. Зимове оперення не відрізняється від весняного, хоч линяють кульони великі двічі на рік, як і інші кулики.

Спосіб життя

На півдні України великі кульони з'являються весною зазвичай в березні, а в північних областях на початку – першій половині квітня. Переліт кульонів весною закінчується звичайно в другій половині квітня. Під час весняного перельоту цих куликів найчастіше доводиться спостерігати в долинах річок, що розлилися, на острівцях і берегах, вкритих молодою травою. Летять вони зграями іноді по кілька десятків птахів. Великі кульони в період розмноження в значній мірі живляться не біля води, а на сухих місцях — на луках, вигонах, солонцях і полях, а в другій половині літа і восени, як було сказано вище, в таких місцях вони проводять більшу частину дня, а до води прилітають тільки на водопій, відпочинок і на ночівлю. Отже, в їх живленні переважають наземні комахи, зокрема сарануваті, і лише незначну роль відіграють водяні тварини — молюски, дрібні жаби, комахи тощо. Іноді кульони їдять також різні ягоди і насіння. На наземних комах вони полюють, ходячи великими кроками по луках і полях, і спритно ловлять їх своїми довгими дзьобами, проявляючи при полюванні на коників велику проворність. Нерідко ці кулики розгрібають дзьобом кізяки, вибираючи з них жуків-гнойовиків.

Масовий відліт кульонів збігається з першими холодними непогожими днями, які майже щороку бувають в другій половині серпня або на початку вересня і які зумовлюють зникнення коників (прямокрилих) —основної їжі цього виду птахів у другій половині літа. Проте після цього окремі перелітні зграї великих кульонів трапляються ще довго. На півдні України, в деякі роки відліт останніх птахів спостерігається вже на початку вересня. Під час осіннього перельоту кульони найчастіше тримаються зграями близько десятка птахів. Рідше можна побачити поодинокого кульона, причому такий птах весь час свистить і, як тільки почує голос птаха свого виду, відразу ле-тить на нього і приєднується до зграї. Під час перельоту кульони ночують на відкритих піщаних косах, іноді біля води, іноді віддалік від неї. Сюди ж вони прилітають на відпочинок і водопій в середині дня, після живлення вранці, і проводять кілька годин. Двічі на день, вранці і перед вечо-ром, вони живляться на сухих луках, на стерні, вигонах тощо. Перелітають кульони звичайно на незначній висоті — 20—40 м над землею, проте іноді можна побачити, як ці кулики пролітають на висоті 100—200 м. Значна кількість кульонів летить вздовж течії Дніпра на південь. В кінці зими у кульонів відбувається часткове передшлюбне линяння. Воно починається у лютому і зазвичай закінчується вже в березні.

Розмноження

На гніздуванні кульони трапляються або окремими парами, або групами по дві-три пари недалеко одна від одної. Гнізда розміщуються звичайно на лисинах серед трави. Вони являють собою ямки, іноді вистелені тільки кількома сухими стеблинками, іноді з досить товстою вистилкою. Під час токування кульони стають дуже галасливими, причому в цей час, крім звичайного свисту, можна почути ще своєрідну трель. Токують кульони, літаючи над гніздовими місцями невисоко над землею.

В кладці звичайно буває чотири яйця, рідко три, як виняток — більше чотирьох, відкладається кожне яйце через одну — три доби після попереднього. Насиджують, видимо, і самець, і самка протягом 26—28 днів. Вилуплювання пташенят при холодній погоді іноді затягується на три доби. Пташеня, яке тільки що вилупилося, важить 50 г; у десятиденних пташенят на крилах починають пробиватися пера, на 21-й день дзьоб починає загинатися донизу, в 28-денному віці пташеня майже повністю оперене, а у віці шести тижнів молоді птахи вже літають. Осінній переліт великих кульонів починається зазвичай ще в останній третині липня.

Охорона

 Великий кульон за останні сто років зазнав значного зниження чисельності. Зокрема він цілком зник з гніздування в центральній частині України та на Чернігівщині. Причинами зникнення кульона є браконьєрство, меліоративні роботи (осушення боліт та малих річок), будівництво ГЕС, розорювання лук і заплавних земель, випасання худоби, фактор непокою з боку туристів. Для збереження виду необхідна сувора боротьба з браконьєрами, роз’яснювальна робота з населенням для уникнення винищення птахів та їхніх гнізд, припинення так зв. «меліоративних робіт», сувора охорона та відновлення водно-болотних угідь та заплавних луків. Кульон великий занесений в Червону книгу України (статус - зникаючий), Червоного списку МСОП (статус – близький до загрозливого), охороняється Бонською та Бернською конвенціями та Угодою AEWA.