Вид – Підорлик великий (Aquila clanga) Рід – Орел (Aquila) Родина – Яструбові (Accipitridae) Ряд – Соколоподібні (Gruiformes)

Середовище існування

Великий підорлик — мігруючий птах, що гніздиться в помірній смузі Євразії, від Східної Європі до Монголії і Китаю. Зимує в Індії, Ірані та Індокитаї. В Україні сучасний ареал охоплює північно-західні, північні та, можливо, північно-східні області. У зимовий період зрідка трапляється в Азово-Чорноморському регіоні. З середини ХХ ст. ареал зменшився, відступив на північ. Гніздові ділянки підорлика великого розташовані майже завжди у вологих лісах — заплавних листяних у долинах річок, у вільшині по краях великих лісових озер і боліт, іноді — у вододільних листяних лісах чи борах (здебільшого на схилах вологих балок або на узліссях масивів, що спускаються до річкових долин або водойм).

Опис

Довжина тіла – 65-73 см
Розмах крил – до 170 см
Вага - до 3,2 кг

Статевий диморфізм виражений слабо, самки дещо більші за самців. Великий підорлик дещо більше і темніше за свого найближчого родича — малого підорлика, але в польових умовах ці види практично невідрізнимі. Оперення дорослих птахів (від трьох років і старше) однотонне, темно-буре, потилиця і підхвостя забарвлені декілька світліше. Махове пір'я крил чорнувате з світлими основаннями внутрішніх опахал; махове хвоста — темно-буре, іноді з чорнуватим поперечним малюнком. Дзьоб і кігті чорні. Восковиця і ноги жовті. Ноги оперені до самих пальців. Зрідка зустрічаються світла морфа, у цих особин основний бурий колір замінений вохристий жовтуватим. У молодих особин оперення з світлими краплеподібними плямами на верхній стороні тіла, зустрічається також світла варіація з переважанням вохристо-золотистого тону. У проміжних нарядах поступово зменшується домішка вохристих плям.

Темна морфа

Темна морфа (молодий птах)

Світла морфа

Світла морфа (молодий птах)

Спосіб життя

Підорликам великому і малому більшою мірою, ніж іншим орлам фауни України, властива поліфагія. Серед тварин, якими вони живляться, є комахи, рептилії, плазуни, птахи і ссавці, а в підорлика великого — іноді й риба. Звичайно підорлики здобувають живих тварин і значно рідше поїдають падло. Підорлик великий полює переважно у вологих лісах, по берегах лісових боліт, на заболочених лісових луках, на галявинах та в заплавах річок. Мисливська ділянка досить невелика, радіусом 3—5 км від гнізда. Тяжіння підорлика великого під час полювання до вологих місцевостей і водойм пояснюється, очевидно, його живленням тваринами, життя яких тісно пов'язане з водою. Як правило, він хапає здобич на воді або землі, виглядаючи її з повітря або із засідки на дереві чи землі. Часто, ходячи по землі, лякає тварин, а потім ловить. Здобич хапає лапами і лише комах іноді, можливо, дзьобом. Переслідуючи тварин на землі, наприклад жаб, бігає, підстрибуючи і змахуючи напіврозгорнутими крилами. Здобич з'їдає на місці або несе в лапах до гнізда чи до постійного місця поїдання її, переважно на дереві поблизу гнізда. При живленні здебільшого роздирає тварин на шматки, дрібних часто ковтає зразу. Розмір здобуваних тварин різний: від великих комах до - хребетних середніх розмірів; з останніх найбільші заєць і качка.

Розмноження

Підорлик великий майже на всій території Україні на зиму відлітає. Навесні перші птахи з'являються на гніздових ділянках у другій половині березня і на початку квітня. Після прильоту пари не приступають до гніздування понад 10 днів, хоч і тримаються гніздової ділянки. Гнізда облаштовують на різних деревах (осика, вільха, дуб, сосна) на висоті 8—30 м, у масивному розгалуженні основного стовбура. Гнізда підорлик великий іноді будує сам, іноді займає збудовані іншими птахами — круком, канюком, яструбом великим, шулікою тощо. Чуже гніздо значно добудовує і збільшує. Зовнішні частини гнізда складаються з товстих сухих гілок з дерев різних порід, у деяких гніздах трапляються сухі стебла очерету. Лоток, досить глибокий, робиться з тонших і дрібніших гілок, причому деякі з них птах виламує разом із свіжими листками або хвоєю. Гілки з зеленими листками майже завжди є в гніздах не тільки з кладками, а й з пташенятами. У лотках різних гнізд виявлено, крім гілок, сухе листя, жмутки сухої болотної трави, сухе листя та стебла очерету (Fragmites commu-nis), куски кори, сухого кінського гною, пух і пера орла. Старі багаторічні гнізда бувають дуже великими. Одне гніздо використовує пара птахів кілька років або з перервами навіть тоді, коли їх тривожать. Прив'язаність до гніздової ділянки дуже велика, відомі випадки, коли птахи гніздилися на одній ділянці понад 12 років. Якщо один птах з пари гине, другий (принаймні самець) залишається на гніздовій ділянці і знаходить собі, звичайно в наступному році, пару. Гнізда іноді знаходяться досить близько від гнізд інших хижих птахів, найчастіше — від гнізд шуліки чорного. Біля гнізда птахи поводяться обережно. Пари постійні. Шлюбні ігри найпомітніші з другої декади квітня, а ранньої весни і на півдні — раніше. Під час ігор птахи ширяють кругами над лісовим масивом над районом гніздової ділянки, часто кричать, самець часом переслідує самку, налітає на неї, падає з висоти з напівскладеними крилами, робить плавні повороти і після кількох змахів крил знов набирає висоти.

Перші яйця з'являються в гніздах з кінця квітня, найчастіше — протягом першої декади травня. У повній кладці звичайно два яйця, зрідка одне, але конкретних даних про такі кладки не наводить . Насиджувати починають після відкладання першого яйця і протягом 42—44 діб. Насиджує дуже старанно переважно самка, самець — значно менше. Якщо насиджена кладка гине, другої того самого року птахи звичайно не відкладають. Пташенята з'являються наприкінці першої декади червня. Інтервал між вилупленням першого і другого пташеняти становить кілька днів, тому друге пташеня дуже відстає у розвитку, часто гине само або його вбиває старше. У виводках, як правило, один, зрідка два молоді птахи. Виховують пташенят обидва птахи. Молоді перебувають у гнізді близько двох місяців. Ще не вміючи літати, вибираються з гнізда на сусідні з ними гілки і лише у віці близько 2,5 місяця починають літати. Це припадає переважно на середину серпня. Молоді птахи, що покинули гніздо, разом із старими тримаються лісів, але іноді залітають і в степову місцевість. Відліт місцевих гніздових птахів починається восени, з другої половини вересня, відбувається повільно .

Охорона

 Причинами скорочення чисельності підорлика великого є знищення ділянок заплавного стиглого лісу біля великих водойм, меліорація (іншими словами злочинне знищення водно-болотних угідь та пов’язаних з нею екосистем), ведення лісорозробок біля гнізд птахів, відстріл птахів так зв. «мисливцями». Для збереження виду необхідні: природовідповідне ведення лісового господарства, охорона старих лісів та дерев придатних для гніздування хижих птахів, створення мікрозаказників радіусом 0,5 км навколо гнізд, обладнання штучних гніздівель, підвищення контролю за незаконним відстрілом. Підорлик великий охороняється Конвенцією з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES), Боннською та Бернською конвенціями. Внесений до Червоного списку МСОП (статус - вразливий) та Червоної книги України (статус - рідкісний).