Вид – Чоботар (Recurvirostra Avosetta) Рід – Чоботар (Recurvirostra) Родина – Чоботарові (Recurvirostridae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал чоботаря розрізнений, охоплює кілька кліматичних зон від помірної в Північній Атлантиці до степів і пустель у Центральній Азії, і тропіків і субтропіків в Східній і Південній Африці. На території України регулярно гніздиться в південний регіонах, переважно у дельті Дунаю, на косах, лиманах, узбережжях та островах в Чорному та Азовському морі. У гніздовий період тримається на пологих відкритих берегах неглибоких водойм з солоною або солонуватою водою - морських мулистих бухтах, дрібних озерах, солончакових болотах, естуаріях, сезонних розливах в зоні пустель і напівпустель. Чоботар обирає місця, де влітку рівень води значно знижується, оголюючи численні острівці, піщані обмілини і гребені каменів. Інша характерна особливість гніздових ділянок - млява рослинність, викликана високим вмістом солі у воді. Поза сезоном розмноження перебуває в аналогічних біотопах, а також на ставках, дельтах річок, лагунах і піщаних пляжах морських узбереж.

Опис

Довжина тіла – 42 – 45 см
Розмах крил – 77 – 80 см
Вага - 230 – 430 г

Дорослий птах. Верх голови і зашийок чорнобурі . Внутрішні плечові пера чорні, без блиску, утворюють на спині V-подібну велику пляму. Середні верхні покривні пера крила і першорядні махові чорні, махові третього порядку чорно-бурі. Решта оперення, тобто весь низ тіла, хвіст, шия, передня частина спини, зовнішні плечові пера, малі верхні покривні на згині крила і найдовший ряд великих верхніх покривних пер крила, покривні пера кисті, поперек і спід крила, біла (стернові пера іноді з блідо-рудим нальотом). Дзьоб чорний, ноги сіро-блакитні. Забарвлення зимового оперення не відрізняється від весняного.

Молодий птах. Схожий на дорослого, але верх голови і зашийок світліші — сіро-бурі, пера V-подібної плями на спині темно-бурого кольору з вохристими облямівками, першорядні махові пера з вузенькими білими облямівками, білий колір спини з сіруватим або жовтим нальотом. Це опе-рення молоді птахи носять до серпня.

Спосіб життя

У пошуках їжі чоботар птах найчастіше бродить по мілководдю, помахуючи з боку в бік дзьобом і пробуючи поверхню води або опускаючи дзьоб в відкладення мулу. Іноді живиться на плаву, роблячи занурення передньою частиною тулуба, рідше доводиться бачити птахів, які живляться на березі Поживу знаходить на дотик. В їх живленні значне місце займають солоноводні рачки артемія (Artemia), крім того, вони їдять личинок двокрилих та інших комах, які живуть у солоних водоймах, дорослих водяних комах, молюсків, а також насіння.

Розмноження

До місць гніздування птахи прибувають з останньої декади березня по травень, на прольоті тримаються групами по 5-30 особин і в місцях відпочинку збираються великими зграями. Першими прилітають дорослі самці, потім дорослі самки, і нарешті останніми молоді птахи в віком до 4 років. Ці кулики селяться на солончаках і біля берегів солоних лиманів, на острівцях серед мережі мілководних заток, озерець і калюж із солоною водою, на невеликих островах біля морського узбережжя. Найчастіше можна спостерігати гніздування чоботарів колоніями від двох-трьох до 30—40 пар. Звичайно в цих колоніях гніздяться також коловодники звичайні, морські пісочники, іноді окремі пари куликів-сорок, а також часом в чималій кількості річкові і малі крячки. Поодинокими парами чоботарі гніздяться рідше. Гнізда вони мостять звичайно серед негустої солончакової рослинності, яка не утворює суцільного покриву, іноді трапляються гнізда і на зовсім голих солончаках. Гніздо чоботаря являє собою ямку в ґрунті, дуже недбало вимощену сухими стеблинками і корінцями; іноді тільки на дні ямки лежить кілька коротких уламків сухих стебел і раковин. На низьких місцях чоботарі іноді мостять гнізда з трави і комишу над поверхнею ґрунту у вигляді купки до 20 см заввишки, на верхівці якої знаходиться лоток. Відкладання яєць починається в перших числах травня. Значний відсоток гнізд чоботаря з кладками розорюється людьми, лисицями, бродячими собаками, деякими птахами. При сильних вітрах з моря іноді гнізда цілої колонії заливаються водою. Тому повторні кладки чоботаря можна знаходити ще довго після відкладання перших — до кінця червня і пізніше. Насиджують кладку і самець, і самка протягом 24—25 днів; відтак вилуплювання пташенят відбувається в останніх числах травня і на початку червня. Біля гнізд чоботарі поводять себе при наближенні людини дуже активно. Вони вилітають назустріч, коли людина ще далеко, і з жалібними криками цілою зграєю літають навколо і над головою; іноді окремі птахи сідають на воду за кілька метрів і плавають деякий час, намагаючись привернути до себе увагу, або, сівши на землю, відбігають геть. Осінній відліт закінчується на початку вересня – середині жовтня. Під час осіннього перельоту чоботарі, як і весною, летять звичайно невеликими зграями вздовж морського узбережжя, але в зворотному напрямку — на захід і південний захід.розлітаються.

Охорона

Загрозливими чинниками для чоботаря є втрата гніздових біотопів, зокрема в наслідок, забудови прибережних територій з туристичною та комерційною метою, забруднення узбереж, фактор неспокою з боку людини, знищення кладок бродячими собаками. Для збереження виду необхідна розробка та впровадження менеджмент планів для підтримки гніздових біотопів, сувора охорона водно-болотних угідь, створення заповідних територій в місцях гніздування. Чоботар перебуває під охороною Червоної книги України (статус - рідкісний), Бонської конвенції, Директиви ЄС про захист диких птахів та Угоди AEWA.