Вид – Синьошийка (Luscinia Svecica) Рід – Соловейко (Luscinia) Родина – Myxoлoвкoвi (Muscicapidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes)

Середовище існування

Синьошийка має широкий гніздовий ареал, що охоплює більшу частину Європи та Азії. Гніздиться на всій території Європи (крім Британських островів, півдня Апеннінського і Іберійського півострова, півдня Балканського півострова, а також Криму та Кавказу) та Азії (крім пустельних районів Середньої та Малої Азії, Аравійського півострова, південних та південно-східних територій Азії). Місця зимівель розміщені у Північній Африці та Південній Азії. В Україні гніздиться в лісовій і лісостеповій смугах, а також на значній частині степової смуги та у Закарпатті, під час міграцій трапляється на всій території. Підвид cyanecula гніздиться на більшій частині території країни; volgae гніздиться на сході країни; svecica трапляється під час міграцій. Заселяє переважно узлісся заболочених вільхових лісів, густі вербові зарості серед заплавних луків та низинних боліт, зарості очерету, кущів, густі, але не надто зімкнені, високостеблові трави по берегах річок, стариків, озер, водосховищ, меліоративних каналів та заповнених водою канав. Трапляється також у сирих заростях кущів уздовж доріг, заростях кропиви на межі городів біля води.

Опис

Довжина тіла – 14 см
Розмах крил - 20 – 22,5 см
Вага - 15 – 25 г

Дорослий самець має яскраве та характерне забарвлення. Самець підвиду cyanecula зверху бурий; над оком біла «брова»; підборіддя, горо і воло сині, з білою плямою посередині, іноді без білої плями; на волі синій колір окреслений зверху чорним на півкільцем під ним іржасте на півкільце; груди і черево білуваті махові пера бурі; верхня частина хвоста руда, кінцева — темно-бура, центральні стернові пера цілком бурі; дзьоб чорний; ноги темно-бурі. У самців підвидів svecica та volgae пляма на межі горла і вола іржаста. У місцях, де відбувається природна гібридизація між особинами різних підвидів, пляма на межі горла і вола може бути світло-вохристою. У дорослої самки горло білувате з темними смужками по боках; на волі темні риски і лише буре на півкільце, іноді в невеликій кількості присутній і синій колір. Молодий птах зверху темно-бурий, з численними світлими рисками; низ рудуватий, з темними рисками.

Самець підвиду Luscinia svecica volgae

Самець підвиду Luscinia svecica svecica

Самка

Спосіб життя

 Синьошийка — комахоїдний птах. У живленні переважають комахи та їхні личинки, що тримаються на землі. Восени значну частку раціону становлять ягоди. Осіння міграція починається в середині серпня і закінчується до середини вересня. Летять синьошийки поодинці, зграй не утворюють. Птахи незалежно один від одного, алеводному напрямку, перелітають від одних заростей чагарникі в до інших, намагаючись дотримуватися річкових заплав. Проліт майже непомітний, оскільки проходить він невисоко над землею, а по низу йвід бувається вночі, за добу птах долає близько100 кілометрів Мігрують вони лише вночі, власне як багато інших перелітних птахів. Повертаються в місця гніздування в кінці березня – першій половині квітня, причому першими з'являються самці і одразу займають придатні для гніздування ділянки, та незабаром починають співати. Під час шлюбних ігор самець виконує сильну, красиву пісню, яка включає наслідування інших птахів. Пісня не припиняє звучати при характерних злетах і приземленнях «парашутом»; самець також красується перед самкою з піднятим і розкритим хвостом, злегка опущеними крилами, демонструючи пляму на грудях. 

Розмноження

 Гніздиться окремими парами. Гнізда розташовує на землі в затінених, добре укритих місцях, під куртиною густої та високої трави, під нависаючими гілками кущів, серед коренів верби, іноді при основі осокової купини, на річкових наносах, що залишилися після весняного паводку. Гніздова будівля досить велика та пухка. За основу їй слугують вербове та інше листя, тонкі гілочки. Зовнішня частина складається з минулорічного листя дерев та кущів, стебел та листя трав, корінців, іноді з домішкою моху. Середня частина гнізда робиться з зеленого моху, переплетеного листям трав, рослинними волокнами та жилками перегнилого листя. Вистилка товста (до 1,5 см), складається з м'яких широких листків, трави, інколи рослинного пуху та окремих пір'їн.До відкладання яєць приступає наприкінці квітня — на початку травня. Насиджує самка 13—14 діб. У повній кладці 4—7 (рідше 5—6) яєць. Шкаралупа дещо блискуча. Основнеїї тлосвітло-, сіро-, блакитнувато- або оливково-зеленого кольору, щільно усіяний численними іржаво-жовтими або червонувато-бурими, не дуже чіткими плямами, що згущуються біля тупого кінця. Насиджує тільки самка. Тривалість насиджування триває в середньому 13 діб. Обидва дорослі птахи вигодовують пташенят, які залишають гніздо 11-13 днів від народження, маючи рудувато-буре забарвлення з численними вохристими плямами. Пташенят, які ще не вміють літати тиждень догодовують батьки поблизу залишеного гнізда.  

Охорона

Для виживання синьошийки особливу загрозу становить очищення від чагарників прибережних смуг біля ставків, озер та каналів, забудова берегів водойм, застосування пестицидів, фактор неспокою з боку людини. Для збереження виду слід сприяти відростанню прибережних чагарників, всебічно охороняти водно-болотній угіддя, заборонити шкідливі для птахів хімікати. Синьошийка перебуває під охороною Бонської та Бернської конвенцій, а також Директиви ЄС щодо захисту диких птахів.