Вид – Нерозень (Anas Strepera) Рід – Качка (Anas) Родина – Качкові (Anatidae) Ряд – Гусеподібні (Anseriformes)

Середовище існування

Ареал нерозня охоплює рівнинні регіони Північної Америки; у Євразії від півдня Скандинавії, Голландії, півдня Великобританії, на схід до центральних районів Північно-Східного Китаю. В Україні гніздовий ареал мозаїчний: охоплює долини Дністра, Дніпра, Прип’яті, у дельті Дунаю, північне узбережжя Азовського та Чорного морів. У гніздовий період оселяється на відкритих водоймах рівнин зі стоячою водою чи повільною течією - невеликих озерах, ставках, старицях, зарослих (але не зникаючих) солонцюватих болітцях. Для пошуку поживи надає перевагу мілководним ділянкам з багатою надводної та навколо водною трав'янистою рослинністю. Нерідко тримається біля невеликих островів, що дають додатковий захист від наземних хижаків. При цьому, зазвичай, уникає ділянки водойм, що прилягають до лісу або густих заростей чагарнику. Виводки тяжіють до більших і глибших озер, в тому числі штучних (водосховищ). Під час міграцій і на зимових стоянках, зазвичай, обирає затоки, лагуни, заболочені низовини біля морських узбереж.

Опис

Довжина тіла – 46 – 56 см
Розмах крил – 84 – 95 см
Вага – 470 – 1300 г

Дещо менший за крижня. Виражений статевий диморфізм. У дорослого самця у шлюбному вбранні голова і шия бурі, з темними рисками, низ голови, а також шия спереду і по боках світліші; спина і плечі бурувато-сірі; воло темно-буре, з білою хвилястою строкатістю; боки тулуба сірі, з тонкою темною поперечною смугастістю; груди і черево білі; поперек, надхвістя і підхвістя чорні; «дзеркальце» сіре з одного краю, чорне посередині і біле ближче до тулуба; верхні покривні пера другорядних махових чорні, середні покривні пера другорядних махових іржасто-каштанові. Хвіст сірий, дзьоб темно-сірий, ноги жовті. У позашлюбному вбранні схожий на дорослу самку, але зберігає шлюбне забарвлення крил і чорний колір поперека та надхвістя.

Самець

Доросла самка, крім білих грудей і черева, темно-бура, пера з вохристою або рудою облямівкою; на крилах чорний та іржасто-каштановий кольори замінені сірим; дзьоб жовтуватий по краях і бурий по центру; ноги жовтуваті. Молодий птах такий, як доросла самка, але верх темніший; на грудях і черві темні риски і плями.

Самка

Спосіб життя

Основу харчування нерозня складають листя і пагони водних трав'янистих рослин і водорості. Відносно невелику частку кормів представляють собою насіння гречки, мокреця і деяких інших трав. Значення тваринної їжі зростає лише в період розмноження, та й то не скрізь (за винятком пташенят). Птахи також вживають в їжу молюсків, ракоподібних, пуголовків і мальків риб. Каченята живляться комахами. Корм здобуває здебільшого у верхньому шарі води, зануривши в неї голову і шию; рідше перекидає всю верхню частину тіла (так звана поза «поплавця»). Там, де є можливість, у другій половині літа живиться на посівах культурних злаків: проса, пшениці, гречки, або ж пасеться на березі, викопуючи бульби і цибулини лучних трав.

Розмноження

Статева зрілість в нерознів настає на першому році життя. Перші ознаки токування самців починають з'являтися вже на початку осені задовго до набуття шлюбного вбрання. Тим не менше, найбільш яскраво вони проявляються тільки наступної весни, перш ніж відбувається розбивка на пари. Селезень, який сидить на воді, витягає вертикально шию і одночасно вгору-вниз посмикує головою і хвостом; хвіст при цьому розкритий віялом, оголюючи чорне підхвістя. Заграючи з самкою, самець видає глибокі низькі звуки, що нагадують крик крука. Часто трапляються погоні декількох самців за самкою, під час яких вони по черзі падають на воду, демонстративно западаючи одним крилом на бік. До місць гніздування більшість птахів прилітає зі вже створеними парами, при цьому самки часто обирають ту ж саму водойму, на якій з'явилися на світ самі. Парування відбувається на воді.

Нерозень гніздиться попарно або невеликими розмитими колоніями; останнє більше характерно для невеликих островів. Іноді гнізда розташовані поблизу колоній мартинів, крячків та куликів; галасливу поведінку цих птахів попереджає качок про наближення хижаків. Незважаючи на раннє утворення пар, птаха заходяться облаштувати гнізда лише через кілька тижнів після прибуття і вибору водойми. Місце для гнізда, зазвичай, розташоване недалеко від води, але на сухому місці. Здебільшого, воно добре приховане зверху і боків кущами або пучком сухої високої трави, але в окремих випадках може бути повністю відкритим.

Самка лапами викопує ямку глибиною 11-15 см і рясно викладає її сухими стеблинками трави, а потім вищипаним з грудей бурим пухом. Зовні гніздо виглядає більш досконалим, ніж гнізда інших річкових качок. Діаметр завершеної споруди 20-30 см, глибина лотка 18-20 см. Повна кладка містить 6-10 (рідше до 12) білих з вохристим або жовтуватим відтінком яєць. У розпал інкубації, яка триває 27-28 днів, селезень залишає самку і віддаляється на сезонну линьку. Ледве обсохнувши, пуховики також залишають гніздо і прямують за мамою до води. Виводки тримаються на глибших, ніж зазвичай, ділянках водойми, або пересуваються на інші просторі озера чи водосховища. Об'єднання виводків, характерного для багатьох інших видів, не відбувається, однак до родини можуть прибитися окремі каченята з інших груп. Самка водить пташенят до двох місяців, поки ті не стануть на крило.

Охорона

У багатьох країнах Східної Європи спостерігається різке зниження чисельності нерозня в наслідок меліоративних робіт, чиннику неспокою з боку людини та інших змін навколишнього середовища. Для збереження виду необхідні спеціальні плани для підтримки природних рослинних формацій на територіях природно-заповідного фонду та вологих луках у долинах річок, відмова від руйнівної та злочинної меліорації, відновлення водно-болотних угідь, ведення природовідповідного господарювання. Нерозень перебуває під захистом Червоної книги України (статус – рідкісний), Директиви ЄС про захист диких птахів, Бернською та Бонською конвенцією, та Угодою AEWA.