Чайка степова (Chettusia Gregaria)
Вид – Чайка степова (Chettusia Gregaria) Рід – Степова чайка (Chettusia) Родина – Сивкові (Charadriidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes) |
Середовище існування
Ареал чайки степової пролягає в межах степової і напівпустельної зони Волги, Південного Уралу, Західного Сибіру. Ще в середині ХІХ ст. степові чайки іноді гніздилися й на території України, зокрема на Донеччині та Полтавщині, а до середини ХХ ст. траплялись на перельотах в південних регіонах. Для гніздування ці птахи обирають сухі степи з розрідженим травостоєм та лисинами, солончаки тощо, зазвичай не далі 1-2 км від води.
Опис
Довжина тіла – 27–30 см
Розмах крил – 65–70 см
Вага – 170–270 г
Дорослий птах у весняному оперенні. Лоб і брови білі. Вуздечка, смужка за оком і «шапочка» на голові чорні. Верхня сторона тіла світла, сіро-бурого кольору. Крила зверху темніші і буріші, ніж спина, зовнішній ряд верхніх покривних пер крила білий, а ті, що вкривають кисть — чорні. Верхні покривні пера хвоста білі. Боки голови і шиї світло-вохристі, горло біле. Воло і груди буро-сірі, черево спереду чорне, ззаду руде, підхвістя, боки тіла і спід крила білі. Першорядні махові пера цілком чорні, тільки внутрішні з них мають білі облямівки на внутрішніх опахалах, другорядні — білі. Стернові пера білі з широкою чорною передвершинною смугою, яка звужується до краю хвоста і не заходить на крайню пару пер. Дзьоб і ноги чорні. Самка іноді відрізняється від самця домішкою білих пер на чорному череві.
Дорослий птах в зимовому оперенні. «Шапочка» на голові й вуздечка бурі, а не чорні, черево брудно-біле. Це оперення зберігається з вересня до лютого.
Молодий птах. Оперення голови зверху з вохристими облямівками. Боки шиї і воло білувато-бурі з темно-бурими плямами, решта нижньої сторони тіла білого кольору. В іншому — як дорослий птах.
Спосіб життя
На початку ХІХ століття перелітні зграї степових чайок траплялись в степах Криму і біля Одеси з березня до травня. В місця гніздування ці птахи прилітають в залежності від географічного положення району і ходу весни з середини березня до середини травня. Летять вдень невеликими зграями. В кінці липня степові чайки об'єднуються в зграї і кочують по степах. Осінній відліт починається зазвичай на початку серпня, а останні птахи зникають на півночі вже у вересні, на півдні — у жовтні і листопаді. Чайка степова живиться майже виключно комахами, тільки зрідка рослинною їжею, зокрема квітами. Весною вона найчастіше полює на жуків — чорнотілок і довгоносиків, з середини літа — на сарануватих, а восени живиться різними жуками і гусінню совок.
Розмноження
Гніздяться в сухих степах з негустою рослинністю, охоче там, де є солонцюваті лисини. Цілини з густими заростями тирси ці птахи не заселяють. Відразу після прильоту кречітки розбиваються на пари. У самців спостерігається своєрідний токовий політ, нерідко вони б'ються між собою. Під кущиком трави самка риє неглибоку ямку, яку іноді вистелює стеблинами торішньої трави. Повні кладки з чотирьох (рідко п'яти) яєць бувають в кінці травня і в першій половині червня. Насиджування триває від двох з половиною до трьох тижнів; насиджує самка. Пуховики вилуп-люються в другій половині червня, пташенята починають літати на початку липня.
Охорона
Чайка степова занесена до Червоного списку МСОП (статус – на межі зникнення), Червоних книг Росії та Казахстану. Існує небезпека повного вимирання виду. Основні причини зниження чисельності - розорювання цілинних степів, загибель кладок при сільськогосподарських роботах, затоптування кладок і пташенят худобою, знищення їх пастушими і бродячими собаками.