Вид – Казарка червоновола (Rufibrenta ruficollis) Рід – Червоновола казарка (Rufibrenta) Родина – Качкові (Anatidae) Ряд – Гусеподібні (Anseriformes)

Середовище існування

Червоновола казарка - ендемік Росії, гніздиться на відносно невеликій площі від Ямалу й на схід до західної околиці басейну Хатанги. Значна частина популяції, близько 70%, зосереджена на півострові Таймир. Основні зимові станції в наш час розташовані в північно-західному і західному Причорномор'ї. В Україні зустрічається лише під час міграцій і зимівлі. Головний пролітний шлях проходить уздовж Азово-Чорноморського узбережжя. Частина популяції зимує в дельті Дунаю, Чорноморському біосферному заповіднику, на Молочному і Утлюцькому лиманах, у Криму. У гніздовий період казарка червоновола оселяється в смугах чагарникових і типових (мохово-лишайникових) тундр (у ранніх джерелах також вказувалася північна частина лісотундри). Надає перевагу найбільш сухим і піднесеним ділянкам поряд з водою, часто покритими рідкими заростями карликової берези, верби, іноді пучками сухого бур'яну. Зокрема, нерідко оселяється на кручах на берегах річок і ярів поблизу від гнізд сапсана, зимняка або білої сови, рідше на пологих скелястих островах біля колоній полярних мартинів. До другої половини XX століття основним місцем зимових стоянок червоноволим казаркам слугували відкриті степові і солончакові рівнини; в аналогічних умовах зупиняються птахи і зараз під час міграцій. Починаючи з кінця 1960-х років позагніздовими біотопами слугують переважно посіви зернових культур і лучки озер і заток в західному Причорномор'ї. Вдень птахи живляться на суші, вночі для відпочинку обирають глухі заболочені ділянки, водну гладь закритих водойм далеко від берега і за затишних умов навіть акваторію моря.

Опис

Довжина тіла – 53—56 см
Розмах крил – 116—135 см
Вага – 1—1,7 кг

 У оперенні поєднання чорних, білих і каштаново-червоних (каштаново-рудих) тонів робить червоноволу казарку легко впізнаваним видом. Особливо впадають в око каштаново-руді ділянки оперення, а також щоки, воло, передня частина шиї і груди облямовані тонкою білою смугою. Лоб, тім'я, потилиця, задня сторона шиї, спина, крила і хвіст чорні, крім верхніх покривних хвоста, забарвлених у білий колір. Малюнок голови доповнюють тонка чорна смуга через око від тімені до підборіддя, а також біла краплеподібна пляма між дзьобом і оком. Передня частина черева чорна, ззаду, як і на підхвісті, біла. На боках через всю довжину тулуба проходить широка біла смуга, добре помітна навіть з великої відстані; ще дві поперечні смужки утворені світлими облямівками покривних крила. Дзьоб і ноги чорні, райдужна оболонка ока темно - горіхова. Молоді птахи схожі на дорослих, але в цілому тьмяніші, з нечітким малюнком і менш розвиненою (іноді відсутньою) каштановою плямою на щоках. Крім того, на крилі молодих 3-5 світлих смуг замість двох у дорослих. 

Спосіб життя

Харчовий раціон досить обмежений. Як і в інших гусей і казарок, включає в себе тільки рослинні корми. У період розмноження цей птах харчується листям, пагонами і кореневищами різних трав, в тому числі пухівки вузьколистої і пухівки Шейхцера, окремими видами осоки і хвоща. На зимівниках живиться на пасовищах, галявинах і полях, засіяних озимими пшеницею, ячменем, кукурудзою. У посушливих степових районах споживає пагони, бульби і кореневища ефемерних злаків, солонцю, рдеста, насіння підмаренника, цибулинами ведмежої цибулі. Поживу здобувають на суходолі в світлий час доби. Іноді в середині дня птахи роблять перерву і прямують на водопій на довколишніх водойму. Зазвичай, ночують на воді, але іноді і в місцях годівлі.

Розмноження

Статева зрілість в червоноволих казарок настає у віці 3-4 років, пари формуються в місцях зимівлі. Шлюбні ігри включають в себе ритуальне занурення дзьоба у воду, що виконується обома птахами пари, і вертикальну позу самця, в якій він наїжджає на самку. Після копуляції казарки сильно розправляють крила, розпушують хвіст і з криком витягають шию. Гніздяться парами або розрізненими колоніями, що складаються з 4-5 пар, майже завжди на кручі і під захистом хижого птаха - сусіда, передовсім сапсана, або рідше колонії великих мартинів. Таке сусідство дає додатковий захист від схильних до розорення гнізд песців, які уникають полювання поблизу пернатих хижаків.

 Спороджувати гніздо червоно вола казарка заходиться відразу після прильоту. Гніздо відкрите, зазвичай становить заглибину на відносно рівному майданчику схилу, заповнену сухими стеблинками злаків та іншої рослинності, і густим шаром темно - бурого пуху. Зазвичай діаметр готового гнізда становить близько 20 см, глибина виїмки 5-8 см. Готова кладка містить 3-9, частіше 5-7 яєць вершково-білого кольору, іноді з зеленуватим відтінком. Насиджує самка 23-25 діб, у той час як самець перебуває неподалік на воді або на березі. Реакція на наближення до гнізда людини неоднозначна: одні птахи підпускають її впритул і навіть дозволяють помацати, інші сходять з гнізда при наближенні на відстань кількох кроків, треті покидають кладку заздалегідь при перших же тривожних криках сапсана. Пухові пташенята з'являються на світ у другій половині липня, коли у дорослих птахів настає період післяшлюбної линьки. Обоє батьків ведуть виводок на сирі трав'янисті галявини, де тримаються до підйому на крило в останній декаді серпня. Нерідко виводки об'єднуються і стають більше схожими на «дитячий садок», в якому велику групу пташенят охороняють кілька старих птахів.  

Охорона

В Червоний список МСОП червоноволу казарку занесено зі статусом зникаючого виду. Цей статус було присвоєно внаслідок різкого зниження чисельності виду в другій половині XX століття: тільки за 20 років з середини 1950-х по середину 1970-х кількість казарок червоноволих знизилася з більш ніж на 40%. Однією з головних таких причин називають недбале промислове освоєння російської Півночі, в тому числі розробку родовищ нафти та газу, інтенсифікацію рибальства, інтенсивне використання гідролітаків, моторних човнів та іншої техніки. Інший важливий чинник вимирання цих чудових птахів пов'язаний з інтенсивним цивільним будівництвом і розвитком туризму в основних місцях зимівлі і відпочинку в період міграції, які призвели до суттєвого погіршення кормових якостей біотопів або їх зникнення. Цьому також сприяв перерозподіл посівних площ з пшениці на інші, більш прибуткові, зернові та енергетичні культури, а також виведення земель з сільськогосподарського обігу. Сильно страждають пролітні казарки від браконьєрів, особливо з урахуванням їх довірливості щодо людини порівняно з гусьми та качками. Вилов казарок для колекцій зоопарків також негативно позначивсь на чисельності їх популяції. Скорочення популяції лемінгів в останні десятиліття позначилося на кормовій поведінці песців, які компенсували нестачу гризунів рахунок пташиних гнізд, включаючи гнізда червоноволих казарок. З великими збитками з боку чотириногих хижаків також співпало глобальне зменшення чисельності сапсанів, біля гнізд яких зазвичай селяться казарки. У майбутньому на умови проживання багатьох північних видів може значно вплинути глобальне потепління. Крім Червоної книги МСОП, червоновола казарка охороняється рядом міжнародних угод, зокрема Конвенцією CITES, Бонською та Бернською Конвенціями, Європейським Червоним списком. У Червоній книзі України казарка має статус вразливого виду чинниками для чирянки малої є знищення водно-болотних угідь, під приводом так зв."меліорації", забудова берегів водойм, забруднення водойм, забудова берегів річок, знищення птахів мисливцями. Для збереження виду необхідна суворо охорона всіх видів річок та інших водних угідь, а також обмеження полювання. Чирянка мала перебуває під захистом Бонської та Бернської конвенцій, Угоди AEWA та Директиви ЄС про захист диких птахів.