В'юрок (Fringilla Montifringilla)
Вид – В'юрок (Fringilla Montifringilla) Рід – В'юрок (Fringilla) Родина – В'юркові (Fringillidae) Ряд – Горобцеподібні (Passeriformes) |
Середовище існування
В’юрок – перелітний вид, поширений у Північній Євразії. Основний європейський ареал не сягає на південь далі 60 ° пн.ш. Зимує на півдні ареалу, аж до берегів Середземномор'я. В Україні трапляється як зимуючий вид на всій території. Гніздовим біотопом в’юрковим слугують ліси різноманітних типів, як високостовбурні, так і низькорослі, глухі і прояснені. Також він може гніздитись у стелюхових біло-березняках, ялівцях, серед верболозів з густими заростями водянки (Еmреtrum nigrum).
Опис
Довжина тіла – 14 см
Розмах крил – 25 – 26 см
Вага – 15 – 34 г
Невеликий птах, розміром приблизно з горобця. У дорослого самця у шлюбному вбранні голова, задня частина шиї і спина чорні; поперек і надхвістя білі; горло, воло і частина верхніх покривних пер крил руді; боки тулуба рудуваті, з чорними плямами; груди і черево білі; на покривних перах крила біла пляма, вздовж основи чорних махових пер проходить біла смуга; стернові пера чорні; дзьоб чорний, ноги темно-бурі. У дорослого самця у позашлюбному вбранні голова і спина бурі, з темною строкатістю; білі плями і смуги на крилах з рудим відтінком; дзьоб жовтий, на кінці бурий; ноги світло-бурі. Доросла самка схожа на самця у позашлюбному вбранні, але світліша, з сіруватими смугами на боках шиї. Молодий птах подібний до дорослої самки.
Самець у шлюбному вбранні
Самець у позашлюбному вбранні
Самка
Спосіб життя
Цей лісовий вид охоче спускається на землю за поживою і водою. Політ швидкий, часто нерегулярний. Позивка – різка та гунява. Раціон в’юрка складає пожива здебільшого тваринного походження, меншою мірою рослинного (переважно взимку). В червні-липні споживає майже виключно членистоногих. Головне місце серед безхребетних в раціоні в’юрка займають жуки (особливо довгоносики), а також гусениці метеликів, різні перетинчастокрилі, попелиці та павуки. Влітку, коли в березових лісах з'являється величезна кількість попелиць, в'юрки масово поїдають цих комах. Серед рослинної поживи слід згадати плоди водянки та чорниці. В шлунках цих птахів іноді трапляються також піщинки. На Закарпатті під час зимівель (з листопада по березень) в’юрки харчуються буковими горішками; на весняному прольоті вони збирають на снігу випале насіння хвойних; на зимівлях також харчуються здебільшого насінням бур'янів і на посівах соняшників.
Розмноження
Незабаром після прильоту птахів на місця гніздування спостерігається парування, і на початку червня в'юрки починають вити гнізда. Гніздо облаштовується зазвичай невисоко над землею (але нерідко і на висоті 4-5 м) біля стовбурів беріз, ялин, сосен або інших дерев. На вигляд воно нагадує гніздо зябликів, але дещо масивніше. Стінки гнізда, щільні і товсті, робляться з різних рослинних матеріалів. Зовні в стінки вплітаються мох і обривки берести. Лоточок вистилається вовною і пір'ям. У році одна кладка, вона складається з 5-7, частіше всього 6 яєць. За забарвленням яйця в'юрків схожі на яйця зябликів, але мають зеленіший основний тон, а також дрібніше та блідіше ряботиння. В кінці травня, на початку червня, птахи відкладають яйця. Поршки починають траплятись з початку-середини липня. Деякий час після набуття дорослішого віку молоді в'юрки згуртовуються у зграї, й літають лісами поблизу від місць гніздування, але дуже скоро починають пересуватися до областей зимівель.
Для збереження виду необхідний захист гніздових біотопів від техногенного забруднення та охорона популяцій комах та рослин, які входять до харчового раціону виду. В’юрок перебуває під захистом Бернської конвенції.