Вид – Гагара чорношия (Gavia Arctica) Рід – Гагара (Gavia) Родина – Гагарові (Gaviidae) Ряд – Гагароподібні (Gaviiformes)

Середовище існування

Гніздовий ареал гагари чорношийої охоплює арктичну і субарктичну зони Євразії та невеликою ділянкою заходить на крайній захід Аляски в Північній Америці. В Україні гагара чорношия — пролітний вид на всій території; регулярно зимує біля морського узбережжя, зрідка — на окремих водоймах в глибині суходолу Гніздовими біотопами є солонуваті й прісні водойми — озера. Селяться вони на озерах (площею не менше 0,02 км²), що поросли значною кількістю рослин у прибережній частині. Присутність риби — основної їжі цих птахів — у місцях гніздування не обов'язкова.

Опис

Довжина тіла – 58 – 73 см
Розмах крил – 110 – 130 см
Вага – 1,19 – 3,4 кг

Дорослий птах у весняному оперенні. Самець і самка забарвлені однаково. Голова і верх шиї попелясті; передня частина спини блискучо-чорна з досить великими білими, майже чотирикутними, плямами; задня нижня частина спини, поперек, надхвістя й верхні покривні пера хвоста блискучо-чорні. По боках шиї і вола чергуються повздовжні білі й чорні смуги; підборіддя й верхня частина низу шиї чорні; нижня частина шиї чорна з пурпурово-синім і зеленим полиском; оперення нижнього боку тулуба біле, крім чорної смуги, яка проходить впоперек передньої частини підхвістя, і невеликої кількості чорних пер підхвістя, що лежить ближче до стернових; боки блискучо-чорні. Плечові пера чорні з чималими білими чотирикутними плямами. Ці плями і ті, що на верхній частині спини, утворюють білі смуги. Покривні пера крила чорні з невеликими округлими білими плямами; низ крила і пахвові білі. Махові й стернові чорні. Райдужна оболонка каштанова (темно-вишнево-червона). Дзьоб чорний, при основі свинцево-сірий. Ноги чорні з зовнішнього боку і блакитно-сірі з внутрішнього. Перетинки між пальцями світло-бурі. У такому оперенні птахи перебувають у березні — жовтні.

Дорослий птах у зимовому оперенні. У зимовому оперенні верх тіла чорно-бурий. Передня частина шиї, щоки та низ тіла білі, голова і верх шиї сірі.

Спосіб життя

Під час осіннього перельоту гагари чорноволі летять вони, зазвичай, зграйками по 4—7 особин, зрідка поодиноко. Під час інтенсивного перельоту трапляються зграї до 350 птахів. Великі зграї найчастіше летять на висоті 150—300 м і тоді не дотримуються всіх поворотів русла річки. Невеликі зграйки або поодинокі птахи летять низько над водою і дотримуються річки. їх переліт має місцевий характер, а не політ на далеку відстань. Частину шляху на південь птахи можуть пропливати вниз за течією річок, виловлюючи по дорозі рибу. Відпочивають гагари чорноволі на воді в місцях, де три-маються інші водоплавні птахи, тобто біля островків та піщаних кіс, у затоках. В Чорноморському заповіднику тримаються здебільшого біля проток або на ополонках. Взимку при відсутності льоду вони тримаються поодиноко або невеликими зграйками. Коли лід поширюється на глибоководні місця, гагари чорноволі переселяються у відкрите море. На ополонках залишаються лише поодинокі птахи. Відмічали випадки, коли гагари, здавалося, без потреби (при наявності ополонок тощо) перелітали із заток у відкрите море, а через деякий час їх в значній кількості викидало на берег штормове море.

Гагара чорновола — типовий іхтіофаг, основу живлення складає риба. Поїдають також ракоподібних, переважно бокоплавів. Їжу добуває, пірнаючи під воду та захоплюючи дзьобом. Пухових пташенят вигодовують водними безхребетними, переважно ракоподібними, а пізніше — дрібною рибою. Поживу здобуває пірнаючи. Гагара може знаходитись під водою до 53,95 і навіть 120 секунд, пропливаючи в останньому разі чверть милі. При цьому птах працює не тільки лапами, але й крилами. За рибою літає і на сусідні водойми.

Розмноження

Статевої зрілості чорноволі гагари досягають не раніше, ніж на третьому році життя. Моногами, пари постійні. Початок гніздування співпадає зі звільненням від льоду значних ділянок води. На місця гніздування гагари чорноволі прилітають наприкінці квітня — на початку червня. Гніздиться на середніх та великих за розміром озерах. Зазвичай, на невеликих озерах гніздиться 1 пара, на крупних озерах гніздові території складають 50—150 га, а відстань між гніздами по береговій лінії не менше 200–300 м. Гніздові пари дуже консервативні та гніздяться з року в рік на одних і тих самих водоймах, часто використовуючи постійне гніздо. Чорновола гагара будує гнізда трьох типів. Перший, найбільш поширений тип, характерний для відносно глибоких озер з чітко вираженими сухими берегами. Гніздо влаштовується на берегу, відкрито біля води (зазвичай, не далі 30—50 см). До гнізда веде «стежка», по якій насиджуючий птах сковзає у воду. Гніздо являє собою щільно утрамбовану купу сфагнуму, стебел осоки та інших рослин. На вершині добре виражений лоток. Гнізда другого типу влаштовуються на мілководдях глибиною 10-60 см у заростях осоки. Таке гніздо подібне до усіченого конусу, складене зі стебел, кореневищ та листя надводних рослин та основою занурене у воду, де воно спирається на дно або підтримується у напівплавучому стані стеблами оточуючих рослин. Гнізда третього типу характерні для великих, зарослих очеретом озер лісостепової та степової зон та розміщується на старих ущільнених заломах очерету та наносах іншого матеріалу, на неглибокому місці.

У будівництві гнізда беруть участь обидва партнери, хоча більшу роль відіграє самець. Повна кладка зазвичай складається з двох, рідше з одного або трьох яєць. Яйця еліпсоїдно-видовженої форми. Забарвлення основного фону темне, від зеленувато-оливкового до оливково-бурого; рисунок у вигляді чітких неправильної форми нечисленних бурувато-чорних плям та крапок, розкиданих по поверхні яйця. Інколи рисунок відсутній. Насиджування кладки починається з першого яйця. У насиджуванні беруть участь обидва партнери, однак самка знаходиться на гнізді більше. Інкубація триває 28—30 днів. Після вилуплення пташенята залишаються в гнізді дві — три доби. Самостійно здобувати корм молоді птахи починають у віці 60—70 днів, у цей же час починають літати та переходять до самостійного способу життя.

Незважаючи на те, що чорношия гагара досить широко поширена, чисельність її неухильно скорочується. Основна причина скорочення чисельності - зростання чиннику неспокою в наслідок інтенсивного відвідування берегів озер рибалками і туристами. При цьому птахи довго не повертаються на гніздо і кладка стає легкою здобиччю хижаків. Чинник неспокою вкрай негативний і сам по собі: часто відвідувані водойми птахи перестають використовувати для гніздування. Велику загрозу також становить незворотна трансформація гніздових озер на верхових болотах в результаті торфорозробок, а також загибель пташенят і дорослих птахів в риболовних сітках. Для збереження виду необхідна сувора охорона водно-болотних угідь, повна заборона на риболовлю сітками на гніздових водоймах і в місцях регулярних годівель, та заборона полювання на цього птаха. Гагара чорношия перебуває під захистом Червоної книги РФ, Директиви ЄС про захист диких птахів, Бонської та Бернської конвенцій, а також Угоди AEWA.