Вид – Казарка канадська (Branta canadensis) Рід – Казарка (Branta) Родина – Качкові (Anatidae) Ряд – Гусеподібні (Anseriformes)

Середовище існування

 Ареал канадської казарки майже повністю збігається з межами Канади, а один з підвидів поширений на Алеутських островах. На зиму з північних областей птахи мігрують значно південніше – на територію США. Людиною цей вид був завезений в Європу і Нову Зеландію, де птахи успішно акліматизувались і тепер їх популяція налічує десятки тисяч особин.  В Україні казарка канадська є рідкісним, залітним птахом. Можливі реєстрації особин, що втекли з неволі. Вид траплявся на Шацьких озерах та сході країни. В біосферному заповіднику Асканія-Нова розмножується регулярно, але в невеликій кількості. Молодняк тут досить часто залишали з цілими крилами, сподіваючись створити літнє поселення. Відомо, що деяка кількість молодих птахів регулярно розлітається і вони можуть бути добутими в різних областях України.  

Опис

Довжина тіла – 90 - 110 см
Розмах крил – 150 – 180 см
Вага – 2,9 - 5,4 кг
Максимально зареєстрована тривалість життя – 42 роки

Канадську казарку досить легко впізнати: голова і шия птаха чорні з характерними білими продовгуватими плямами по боках голови, що охоплюють щоки, підборіддя і горло. Груди, верхня частина черева і боки - від сіруватого кольору до шоколадно-коричневого, нижня частина черева і підхвістя – білі. Спина та плечові пера темно-бурі з світлими вохристими кінчиками пер, надхвістя чорнувате, хвіст чорний або буро-чорний. Дзьоб і ноги чорні, райдужна оболонка ока коричнева. У молодих птахів чорний колір в оперенні замінений на блідо-коричневий, плями на грудях і боках мають форму округлих плям. Пухові пташенята жовтувато-бурі.

Спосіб життя

Канадські казарки надають перевагу берегам річок, водосховищ, боліт, низинам, що затоплюються. Птахи добре ходять по землі і непогано плавають. У казарок дуже добре розвинуті зір та слух, завдяки чому їм вдається ефективно рятуватись від хижаків, основним з яких є лисиця, а серед птахів – білоголовий орлан. Основу раціону казарок становить рослинна їжа – різні види трав (осока, подорожник, вівсяниця та ін.) та їх насіння, хоча іноді вони споживають дрібних комах та рибу. На сільськогосподарських полях охоче поїдають кукурудзу і ячмінь. Їдять, схопивши травинку дзьобом і відриваючи її ривком голови. У воді добувають корм з мулу на дні водойми.

Розмноження

Канадські казарки – моногамні птахи. Протягом другого року життя знаходять собі пару, в якій, зазвичай, залишаються все життя. Якщо один птах гине – інший знаходить собі нового партнера. Канадські казарки хоч і живуть колоніями, проте гніздяться подалі один від одного. Гнізда влаштовують в основному на острівцях посеред водойм, у високій траві і дуже рідко – на деревах. Яйця відкладають в неглибоку ямку, що вистелена рослинним матеріалом і пухом. Самка відкладає 2-9 яєць, в середньому 5. Насиджують кладку обидва птахи, але самка проводить більше часу в гнізді. Інкубаційний період триває 24-28 діб.

Цікавим фактом є те, що у цей час починається сезонна линька і птахи скидають усе пір`я, повністю втрачаючи здатність до польоту. Проте знову починають літати приблизно в тей самий час, що і пташенята. Як тільки пташенята вилупляються, вони одразу ж починають ходити, плавати, самостійно шукати їжу. Часто можна побачити як дорослі птахи ставлять маленьких у лінію. Зазвичай, один дорослий птах знаходиться попереду, а інший – ззаду пташенят. Захищаючи нащадків, птахи часто жорстоко проганяють усіх, хто знаходиться поблизу, навіть невеликих горобцеподібних. Спочатку вони попереджують, створюючи шиплячий звук, а потім атакують, кусають, б’ють крилами, якщо ворог не відступає. Хоча батьки ворожо ставляться до інших казарок, вони можуть утворювати зграї з декількох пташенят і дорослих. Молоді птахи не залишають своїх батьків до весняної міграції, коли вони повертаються до місць свого народження.

 Надмірне полювання на казарок та втрата місць існування в кінці 19-го – початку 20-го сторіччя призвели до серйозного зниження чисельності цього виду. В минулому особини гніздились на Командорських островах, але були повністю винищені людиною.  Вид охороняється Бернською (додаток 3) та Боннською (додатки 1, 2) конвенціями.

Підготувала - Світлана Котенко