Вид – Кульон тонкодзьобий (Numenius tenuirostris) Рід – Кульон (Numenius) Родина – Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Ареал виду обіймає мокрі луки, болота в степовій зоні Азії; при перельотах птаха можна спостерігати на морських узбережжях; зимівлі розташовані на півдні Європи, в Малій Азії і Північній Африці. В XIX столітті спорадично селився в Криму та причорноморських степах. Єдиний достеменно описаний біотоп виду являв собою широке торф'яне болото, густо вкрите осокою з домішкою болотного хвоща, та посмуговане вузькими грядками чорноземної височини, порослої дрібними кущами молодими деревцями.

Опис

Довжина тіла – 36 - 41 см
Розмах крил – 72 - 82 см
Вага – близько 120 г

Дорослий птах зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; горло білувате; на білуватих боках тулуба і волі темно-бурі краплеподібні плями; задня частина спини, поперек, надхвістя і черево білі; спід крил білий; першорядні махові пера зверху темно-бурі, внутрішні першорядні й бурі другорядні – з білими плямами; хвіст білий, із бурими поперечними смугами; дзьоб довгий, темно-бурий, загнутий донизу; ноги темно-сірі. Молодий птах подібний до дорослого, але верх рудуватіший; воло й боки тулуба з бурими рисками.

Спосіб життя

На весняному перельоті він ймовірно з'являється в Криму ще на початку березня, біля Дніпровського лиману — на початку або в середині березня. Тримається на толоках та інших місцях в степу, де нема високої рослинності. До води ці кульони прилітають на водопій і ночівлю. Впізнати тонкодзьобого кульона у природі досить легко. У зграї великих кульонів він, — наче справжня малеча. Птах надзвичайно непосидючий. Що він не робить: харчується, відпочиває, чепуриться — щохвилини виструнчується свічечкою, озирається довкола, наче повсякчас чекає на небезпеку і при найменших підозрах ховається серед купин, у траві або пролітає. поруч з іншими куликами, качками тонкодзьобий кульон справляє враження неврівноваженої істоти неврастеніка. У мішаних зграях чи скупченнях різних птахів він, бігаючи, обов'язково навмисне зачепить свого сусіда, здійснить агресивний випад до тих, хто не звертає на нього ніякої уваги. На осінньому перельоті тонкодзьобі кульони зустрічалися в Харківській області в вересні – жовтні. Й трималися переважно на луках зграйками до восьми птахів і поодинці. Напрямок перельоту птахів цього виду, —очевидно, майже прямо на захід (Західний Сибір — Середземне море). Раціон виду складають дрібні тварини: комахи та їхні личинки, черв'яки й равлики, на узбережжях також дрібні рачки і молюски. Здобуває поживу обстежуючи дзьобом поверхню по якій повільно пересувається.

Розмноження

Єдине гніздо цього виду, знайдене на сухому місці серед густих заростей осоки на розлогому торф'яному болоті, було зроблене із сухої трави і містилося на мосі у кущику торішньої осоки. В кладці було чотири яйця, які лежали гострими кінцями до центра гнізда, як у всіх куликів.

Кульон тонкодзьобий тривалий час вважався по суті вимерлим птахом. Однак в другій половині ХХ століття його знову вдалось спостерігати. Так чи інакше цей вид кульонів вважається видом близьким до повного зникнення. Причиною зникнення кульона тонкодзьобого є надмірне полювання як на місцях гніздування, так на прольотах і місцях зимівлі. До цього слід додати знищення придатних для зимівлі водно-болотних угідь та розливи нафти в місцях гніздування. Для збереження виду необхідні сувора охорона та відновлення водного-болотних угідь, створення у місцях регулярних реєстрацій виду природоохоронних територій, популяризація, роз'яснювальна робота з природокористувачами, особливо мисливцями. Кульон тонкодзьобий перебуває під захистом Червоної книги МСОП (статус – на межі зникнення), Червоної книги України (статус - зникаючий), Бонської та Бернської конвенці, а також Угоди AEWA.