Вид – Мартин сріблястий (Larus argentatus) Рід – Мартин (Larus) Родина – Мартинові (Laridae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Мартин сріблястий поширений в північній півкулі, і трапляється як у високих арктичних широтах, так і в теплому тропічному кліматі. Північна межа гніздового ареалу розташована в проміжку між 70° і 80° північної широти. На півдні птахи гніздяться аж до 30°-40° північної широти - в Європі до атлантичного узбережжя Франції, в Америці в районах південніше Великих озер. В Україні залітний птах, трапляється переважно в північно-західному регіоні та приморських районах. Місця для гніздування пов’язані з різноманітними водоймами - як зовнішніми, так і внутрішніми. Заселяють скелясті і згладжені берега морів і великих озер, пониззя річок, водосховища, болота. Перевагу надають островам, де знаходять захист від наземних хижаків. З кінця XX століття освоюють великі міста, облаштовуючи свої гнізда на дахах будівель. Взимку, зазвичай, тримаються на морському узбережжі.

Опис

Довжина тіла – 55 - 67 см
Розмах крил – 130 - 158 см
Вага – 0,6 - 1,3 кг

У дорослого птаха в шлюбному вбранні верх крил i спина світло-сірі; верхівка крил чорна, з білими плямами; по краю внутрішніх першорядних махових i по краю другорядних махових пер проходить вузька біла смуга; решта оперення біла; навколоочне кільце жовтогаряче; дзьоб жовтий, спереду на нижній щелепі червона пляма; ноги рожевуваті; райдужна оболонка ока жовта; у позашлюбному оперенні голова i шия з густими темними рисками. У молодого птаха першого року життя пера спини i верху крил бурі, зі світлою облямівкою; махові пера темно-бурі, другорядні – з білою верхівкою; решта оперення бура; хвіст біля основи світлий, на кінці хвоста темно-бура смуга; дзьоб темно-бурий; райдужна оболонка ока коричнева, навколоочного кільця нема; на другому році життя верх частково набуває сірого кольору, а груди i черево – білого.

Шлюбний

Позашлюбний

Молодий птах

Спосіб життя

Раціон мартина сріблястого дуже різноманітний, при цьому птахи за потреби легко переходять з одного типу поживи на інший. У прибережній і літоральної зоні моря полюють на рибу, ракоподібних, молюсків, голкошкірих, водяних хробаків. У пошуках здобичі на воді видивляються жертву на її поверхні, занурюючи у воду голову або частину тулуба, однак повністю не пірнає. Іноді ці мартини кружляють над водою, виглядаючи здобич. Якщо тварина покрита панциром або раковиною, як у молюсків і деяких ракоподібних, птахи піднімають їх в повітря і кидають з великої висоти на каміння, тим самим розбиваючи тверду оболонку. Мартини сріблясті живляться також покидьками поблизу риболовецьких суден і підприємств з переробки морських продуктів. На суходолі харчуються як рослинною, так і тваринною їжею - гризунами, ящірками, пташенятами і яйцями інших птахів, комахами і їх личинками, ягодами, зерном. Споживають падало і харчові відходи. Крім того, для цих мартинів властивий клептопаразитизм, коли вже спіймана здобич викрадається у інших водних птахів - мартинів, крячків, поморників, бакланів, топірців або качок. Принагідно мартини сріблясті розоряють чужі гнізда, в тому числі й інших сріблястих мартинів.

Розмноження

Як і інші представники мартинових, сріблясті мартини зазвичай моногамні і пару зберігають протягом тривалого часу. Вкрай рідко, у випадку коли гнізда в колонії розташовані дуже близько один до одного, можливі випадки полігінії, коли на одного самця припадає дві самки. Навесні до місць гніздування прибувають відносно рано, тільки-но на водоймах тільки починають з'являтися ділянки відкритої води. Спершу, коли значна частина води покрита кригою, тримаються поблизу населених пунктів або навколо сміттєзвалищ. Незабаром після прибуття починається шлюбний сезон, під час якого птахи поводяться дуже демонстративно - голосно кричать, закидаючи або навпаки згинаючи голову, вигинаються, годують партнера.

Гніздяться найчастіше колоніями, що складаються від кількох десятків до кількох тисяч пар, однак можуть гніздитися і поодинці. Птахи або займають старі, минулорічні гнізда, або будують нові, але так чи інакше його влаштовують на відкритому місці, зазвичай на землі - на скелястому березі моря, урвищі, в піщаних дюнах, на купині, рідше в заростях густої трави. Будівництвом займаються обидва члени пари, в якості матеріалу використовуючи, знайдений поряд рослинний матеріал - залежно від місця розташування, це можуть бути водорості (фукус (Fucus)), вегетативні частини злаків (ковила, пирій, типчак), зостера (Zostera), осока, лишайник , мох, невеликі гілочки дерев, тощо. Зсередини гніздо може бути вистелено пір'ям або вовною тварин. Іноді гніздо являє собою просту лунку в землі, вистелену черепашником. Самка, зазвичай, відкладає яйця один раз за сезон: у квітні - на початку червня в залежності від регіону. Розмір кладки, зазвичай, становить 2-3 яйця. Загальне тло яєць варіюється в межах від блідо-коричневого до зеленувато-блакитного. Також, зазвичай, є малюнок у вигляді глибоких плям, які можуть бути блідо-сірими або коричнево-фіолетовими. Змінюючи один одного через певні проміжки часу, насиджуванням займаються обидва батьки. Яйця періодично перевертаються за допомогою рухів ніг і тіла. Інкубаційний період складає 28-30 днів. Пташенята, якій щойно вилупились, покриті буро-сірим пухом з темними плямами. У першу добу вони повністю безпорадні, а на другу вже здатні підніматися на ноги і приймати їжу, а через 3-4 дні залишають гніздо і тримаються неподалік, у разі небезпеки ховаючись серед каменів або на воді. На крило пташенята підіймаються через 38-45 днів, але ще протягом місяця або півтора повністю залежать від батьків, які їх по черзі годують. Статева зрілість молодих птахів настає за 5-6 років.