Серед природних систем нашої планети водно-болотні угіддя займають особливе місце. Якщо ліси вважають легенями біосфери Землі, то річкову мережу континентів можна назвати кровносною системою наземних ландшафтів, завдяки якій відбувається обіг значної частини речовин, що забезпечують їх життєдіяльність.

Водними угіддями вважають усі типи внутрішніх, континентальних водойм – озера, ставки, водосховища, річки, струмки тощо, а також морські акваторії, на яких глибина в період відпливу не перевищує 6 м. Болота виокремлюють в особливий тип територій, що мають надмірний рівень зволоження. Вони виконують функцію накопичувача надлишку водних резервів у природних ладншафтах. У бездощові періоди болота поступово віддають свою воду річкам, річечкам і струмкам, не дають їм обміліти або й зовсім пересохнути. Гідрологічний режим верхових боліт зумовлюється атмосферними опадами, а низинних – грунтовими водами.

Річка Бобер, права притока Ужа

Про важливе значення водних і болотних екосистем та про кончу потребу їх охорони йдеться в Конвенціїї про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення головним чином як місця перебування водоплавних птахів. Вона ще відома як Рамсарська конвенція, її ратифікувала й Україна. Такі угіддя розташовані, як правило, в заплавах великих річок, в їх дельтах, на узбережжях морів.

Втім, слід зауважити, що шістдесят відсотків водних ресурсів нашої країни формується в басейнах малих річок. Україна належить до маловодних країн, незважаючи на, здавалось, потужну систему водосховищ на Дніпрі, який за довжиною посідає третє місце серед річок Європи. Згадаймо лише гостру проблему водозабезпечення на Донбасі та в Криму.

Назви великих приток Дніпра, Дністра, Дунаю відомі, мабуть, усім жителям нашої країни. А от про річки Іква, Жовта, Лисогір, Базавлук, Унава, Оконка, Кільчень, Ревун, Боковенька, Бахмут.... знають хіба що ті, хто мешкають в містечках і селах, якими вони протікають. Вони належать до приток третього або й нижчого порядку. Малих річок-приток в Україні є десятки тисяч: лише таких, що мають довжину до 10 км, майже 63 тис.

Самець і самка крижня (Anas platyrhynchos)

Вода саме малих річок тамує спрагу людей, що оселилися на їх берегах, задовольняє потреби невеликих промислових підприємств, сільськогосподарського виробництва, малої енергетики. Але бездумно експлуатуючи малі річки, без міри розбираючи воду на свої потреби, засмічуючи і розорюючи береги, знищуючи заплавні ліси, людина дуже часто знекровлює їх. І тоді ці річки самі стають спраглими, починають пересихати і, не дочекавшись допомоги, зникають. Про такі річки у Ліни Костенко є віршовані рядки:

Ще назва є, а річки вже немає.
Усохли верби, вижовкли рови,
І дика качка тоскно обминає
Рудиментарні залишки багви

До пересихання малих річок призводить здебільшого осушувальна меліорація, якою передбачається спрямленням русел і відведення води з боліт, що знаходяться в заплавах річок. Мала річка з вузьким прямим річищем, відкрити берегами, де надмірно випасають худобу, стає непривабливою для більшості водно-болотяних тварин, зокрема для птахів, які складають левову частку серед наземних хребетних фауни України.

У нашій фауні налічують 424 види птахів, з яких близько 270 видів є гніздовими. Понад 100 видів птахів, що гніздяться, виводять своє потомство у внутрішніх водно-болотних угіддях. Ще майже 80 видів спостерігаються в періоди сезонної миграції, регулярної зимівлі або під час зальотів.

Заплава річки Вірьовчина

Коли річка звивиста, з затонами, вода підтоплює береги, заплава поросла очеретом, чагарником або деревами, улоговини поблизу річки заболочені й купинисті, – таке біотопне багатство приваблює до себе велику кількість коловодних птахів. Запаси корму в таких угіддях відчутно більші, ніж в біотопно збіднених заплавах. Різноманіття коловодних біотопів може зростати і за рахунок створення на малих річках ставків і водосховищ, де навколо відкритих плес починають розвиватися значні зарості надводної рослинності, в яких птахи знаходять умови для гніздування, а також захист.

Пастушок (Rallus aquaticus)

Різні види птахів серед водно-болотних угідь найлегше виявити в шлюбний період, коли весь простір над річками, ставками і болотами сповнений пташиними голосами. Найактивніше птахи співають перед світанком, на світанку або ввечері. У ці години десь з плес долинають кахкання качки, квекання великої пірникози, дзвінкі трелі чорношийої і малої пірникіз, вереск і стогін пастушка; на верхівках очерету виголошує свою гучну тріскотливу пісню велика очеретянка, а в негустому очереті щебече ставкова очеретянка, якій з гущавини чагарників відповідають своєрідним сюрчанням солов’їна і річкова кобилочки.

Якщо пощастить, на осокових болотах, площа яких внаслідок меліорації зараз катастрофічно скоротилась, можна натрапити на прудку очеретянку. В нашій країні налічують лише 2,5–3 тис. співаючих самців цього виду птахів (через полігамність виду підраховуються лише самці у період співу), і тому він занесений до Червоної книги України.

Кобилочка річкова (Locustella fiuviatilis)

Весняної пори на ставках, озерах, болотах, що заросли очеретом і рогозом, мабуть, найприкметнішими є гудіння бугая і хльосткий свист звичайного погонича. Голоси цих коловодних птахів чути здалеку. А побачити їх вдається хіба що іноді, до літання у світлу частину доби вони вкрай неохочі. Весь свій шлюбний запал виражають гололсом, що призначений для приваблення пари.

Погонич звичайний (Porzana porzana)

На берегах водойм, в низинах заплав, на острівцях серед боліт влаштовують гнізда так звані благородні качки – крижень, велика й мала чирянки, шилохвіст, широконіска. Свої гнізда ці качки розмішують нерідко за кілька сот метрів від води. А попелюх, чубата чернь і рідкісна білоока чернь гніздяться лише на плавах, заломах очерету, старих пеньках, невеликих острівцях посеред плес і поряд з ними.

Чернь білоока (Aythya nyroca)

В останні десятиліття на ставках і озерах майже повсюдно по нашій країні почали гніздитися сіра гуска і лебідь-шипун, котрі ще в середині ХХ ст. заселяли тільки дельти Дунаю, Дністра і Дніпра. Лебеді-шипуну все частіше стали зимувати на незамерзлих водотоках, не зважаючи великі вони чи ні, демонструючи таким чином схильність до осілості.

Водяна курочка (Gallinula chloropus)

З пастушкових птахів дуже характерними видами водно-болотних угідь є водяна курочка і лиска. Очеретяно-рогозові зарості, що чергуються з чистими плесами, – найулюбленіші місця їхнього оселення. У таких заростях лиски подекуди утворюють колонії, відстань між сусідніми гніздами в яких лише 3–8 метрів.

Крячок чорний (Chlidonlas nigra)

Колоніальність дуже властива для коловодних птахів; на мілководних озерах і болотах, що розташовані в заплавах малих річок, влаштовують невеликі колонії чорні і білокрилі крячки, будуючи свої благенькі плаваючі гнізда в кількох десятках сантиметрах одне від одного. Серед густих очеретяних заростей на штучних водосховищах, особливо на півдні країни, гніздяться колоніально руді чаплі, а сірі чаплі утворюють власні галасливі колонії у чагарниках і на деревах, а також на заломах очерету на великих ставках і озерах. На окремих зарослих надводною рослинністю водоймах, де з решток рослин утворюються драглисті плави, великими щільними колоніями гніздяться звичайні мартини і річкові крячки, поряд з якими дуже часто виводять своїх пташенят пірникози й черні.

Чайка (Vanellus vanellus)

Болота і зволожені ділянки лук є місцями оселення багатьох видів куликів – коловодника звичайного, баранця звичайного, грицика великого, кульона великого, чайки та інших. При значній кількості всі вони можуть утворювати напівколоніальні поселення. Квиління чайки в польоті і шурхітливий звук, який виникає від руху повітря між стерновими перами звичайного баранця, коли він стрімко летить над лукою, – невід’ємні складові весняного звукового фону у водно-болотних угіддях, особливо в Лісостепу і Поліссі.

Плиска чорноголова (Motacilla feldegg)

На зволожених ділянках лук, які майже завжди трапляються навколо водойм і боліт, гніздиться плиска жовта, а на півдні приморських областей України – і плиска чорноголова. Жовтоголова ж плиска полюбляє купинисті ділянки лук і невеликі болітця. Без присутності цих лучно-болотяних видів плисок (особливо жовтої) важко уявити собі літній ландшафт прибережних пасовищ, прелогів, вигонів.

Після розмноження значна кількість водоплавних і коловодних птахів залишають місця гніздування на малих річках, озерах і ставках та переселяються на великі водойми. Водно-болотні угіддя малих водойм неначе порожніють. Та саме у цей, передвідлітний, час біля таких угідь формуються великі спільні зграї берегових, сільських і міських ластівок, а також шпаків. Ластівки здобувають собі комах, літаючи над луками, а шпаки – в траві. На ночівлю ж ці птахи влаштовуються в заростях очерету та чагарниках.

Чорноволик (Calidris alpina)

Навесні та восени над долинами малих річок проходять шляхи міграцій багатьох видів птахів, зокрема кількох видів куликів-побережників, які гніздяться за межами України. Над плесами водосховищ і озер інколи можна побачити мігруючу скопу, рибоїдного хижого птаха, якого занесено до Червоної книги України. По долинах малих річок, які в нашій країні орієнтовані здебільшого з півночі на південь або з північного сходу на південний захід, проходит денна міграція не лише коловодних, але й більшості лісових птахів.

Певна господарська діяльність людини створила умови для зимівлі коловодних птахів у деяких водно-болотних угіддях, які раніше птахи залишали після гніздування і міграції. На окремих водосховищах, споруджених на малих річках, завдяки роботі теплоелектростанцій протягом усієї зими існують значні за площею вільні від криги акваторії. На цих великих ополонках та поблизу них знаходять собі притулок на зиму лиски і качки, лебеді і мартини, іноді навіть гуси, цаплі, бугаї, пастушки, рибалочки та інші види птахів.

Загалом, русла-артерії малих річок і заболочені простори з трав’яною і деревною рослинністю на них нерозривно поєднані одне з одним, утворюючи цілісні комплекси водно-болотних угідь. У цих угіддях зосереджене чи не найбільше видове різноманіття фауни і флори нашої планети.