Ця зухвала красуня - гроза бджіл та їм подібних комах. Коли вона переслідує їх на шаленій швидкості, її яскраве вбрання - бірюзова сукня, каштаново-золотава накидка і жовтий ошийник - лише миготить у повітрі. Образ завершує чорна розбишацька маска, цілком під стать відчайдушному мисливцю.

Бджолоїдка (Merops apiaster) із ряду ракшеподібних отримала ім`я за свої гастрономічні уподобання. Хоч вона і полює на все, що літає (бабок, мошок, термітів, метеликів), бджоли - її улюблені ласощі. Переслідуючи комаху, бджолоїдка летить, як націлена ракета, повторюючи найменші зміни в траєкторії руху жертви. Піймавши бджолу на льоту, птах знаходить місце зручніше, щоб її знешкодити. Це досить жорстоке, але вражаюче дійство. Тримаючи комаху дзьобом, птах б'є її головою об одну сторону гілки, а потім розтирає комашине черевце об іншу. Ошелешена, а часом і обезголовлена, бджола випускає отруту в повітря.

Більшість бджолоїдок утворюють клани на великих просторах від Іспанії до Казахстану, де навесні і влітку виводять пташенят (тільки одна невелика група постійно мешкає в Південній Африці). Сільські угіддя, поля і річкові долини, де повно комах, - ось справжній рай для бджолоїдок. Якщо полетіти за трактором, що зорав землю, можна наловити наполоханих комах. А коли на шляху трапиться бджолиний рій ... Вчені якось виявили в шлунку птаха, знайденого поруч з вуликом, цілу сотню бджіл!

Європейські медоносні бджоли переживають зиму, зачаївшись у вуликах, що позбавляє бджолоїдок основного джерела їжі. Тому наприкінці літа ці птахи змушені відправлятися в довгу і небезпечну подорож. Великими зграями з Іспанії, Франції та Північної Італії вони летять через Гібралтарську протоку в Сахару - до місць зимівлі в Західній Африці. Бджолоїдки з Угорщини та інших районів Центральної та Східної Європи перелітають через Середземне море і Аравійську пустелю, щоб провести зиму в Південній Африці. «Ця міграція - дуже ризикована справа», - говорить Хіларі Фрай, британський орнітолог, що вивчає бджолоїдок вже понад сорок років. Головна загроза при перельоті через Середземне море - соколи Елеонори. Вони полюють на бджолоїдок, щоб прогодувати своїх пташенят. За словами Фрай, навесні в Європу повертається на третину менше цих птахів, ніж відлетіло.

Коли бджолоїдки дістаються Африки, у них починається шлюбна пора. Самці залишаються в клані, самки ж залишають його, щоб збагатити своїми генами далеких родичів. Їх зустрічам іноді сприяє випалювання сухої трави: птахи з далеких країв не проти поласувати сполоханими через дим комахами, а заодно і знайти собі пару. Самці з Іспанії спаровуються з самками з Італії, птахи-угорці зустрічаються з казахами.

Квітень - час перельоту до Європи. Однорічні самці повертаються з подружками на рідну землю, щоб там вивести потомство. Їхній будинок - це найчастіше піщане урвище або берег річки, весь у вже використаних нірках, з тунелями довжиною з ногу людини і шириною з кулак. Але бджолоїдки не використовують старі нірки - вони створюють нові. На роботу йде майже 20 днів.

По її закінченню птахи перетягують від 7 до 13 кілограмів землі - в 80 разів більше своєї ваги. Дзьоби після такої роботи сточуються аж на два міліметри! Cезон гніздування - пора не тільки сімейних союзів, але й інтриг. Родина бджолоїдкових (Meropidae), що включає 25 видів, славиться родинною підтримкою у справі вирощування пташенят. У будь-якій колонії обов'язково знаходяться численні помічники в будівництві гнізд - сини або дядьки, які допомагають годувати пташенят.

Звичайно, щоб роздобути таких помічників, треба дуже постаратися. Стівен Емлен, біолог з Корнуолльского університету, близько десяти років вивчав поведінку білогрудих бджолоїдок - виду, що мешкає в Кенії. Він виявив, що ці птахи часто використовують тактику тиску. Виривши нірку, самець-бджолоїди зазвичай зваблює свою подружку, пригощаючи її смачними бджолами або бабками. При цьому Емлен і його колега Пітер Рейг спостерігали, як батьки втручалися у справи синів, випрошуючи корм, призначений юній самці. Часом вони просто загороджували вхід в нірку сина, не даючи його самці відкласти там яйця. Не всякий птах витримає такий тиск.

Наші бджолоїдки не такі жорстокі. Вони скоріше будуть шукати допомоги у самців, чиї гнізда зруйнувалися з природних причин. Однак, хитрість і злодійство процвітають і тут. Чого тільки не зустрінеш у цих колоніях! Так, якщо одна самка залишає нірку, щоб поїсти, інша може підкласти їй яйця і змусити сусідку ростити чужинців. А якщо самець залишить гніздо без нагляду, інші можуть злучитися з його самкою. Деякі птахи вдаються навіть до розбою: переслідують сусідів, які несуть у дзьобі здобич.

Життя бджолоїдок коротке: ці птахи рідко доживають до п'яти-шести років. Причиною цього є небезпеки під час міграції, в тому числі вороги, що трапляються їм у дорозі. А ще в наші дні через використання пестицидів стає дедалі менше комах. Та й місце для гніздування знайти стало важче: річки дедалі частіше заковують в бетон. Але тим не менш життя бджолоїдок як і раніше сповнене пригод - з погонями за бджолами, рейдами на вулики, інтригами в гніздах і перельотами через Гібралтар. «Звичайні для своїх ареалів», пишуть про них в довідниках по орнітології. Але хіба характеристика «звичайний» підходить цьому сміливому птаху?

Переклад з російської мови - Світлана Котенко