Штрихи до нарису про природу Нижнього Подесення кінця XVIII – початку ХІХ століть

Згадки про флору та фауну в історичних літописах та документах можуть слугувати цінним джерелом для відтворення картини змін в довкіллі, кращого розуміння їх причин та зв’язку з діяльністю людини. Читаючи описи природи побіжно чи навмисне залишені кимось сотні років тому натрапляємо на численні згадки про види птахів та звірів, які нині вже вважаються вкрай рідкісними при чому їх ареали скоротились на тисячі кілометрів.

Предметом зацікавлення автора є природа Нижнього Подесення, інакшими словами території Броварського району Київського області та Козелецького району області Чернігівської. В кінці XVIII – поч. ХІХ століть ці землі перебували в складі Козелецького та Остерського повітів, які в свою чергу в різні роки належали до Київського намісництва та Чернігівської губернії.


річка Десна на Чернігівщині (Джерело: http://www.panoramio.com/photo/24213268)

Джерелом відомостей для даної статті стали два документи того часу «Топографическое описаніе Малороссійской губерніи» 1798 - 1800 рр., «�?сторическое и топографическое описание Кіевской губерніи» 1787 року та «Описаніе Кіевской губерніи вообще и по уѣздам рѣкъ, озер, болотъ и горъ 1785-го года». Перші два зі згаданих джерел можна розцінювати більше як документи з економічної географії того часу, що накладає господарсько-орієнтований відбиток за зміст цього опису, однак як ми переконаємось далі він дає чимало матеріалів для відновлення картини про природу нашого краю 200 років тому [1].

Як відомо території теперішніх Броварського р-ну Київської області та Козелецького р-ну області Чернігівської прийнято на природними характеристиками зараховувати до смуги Полісся чи то межі Полісся з Лісостепом. В силу перебування у всі часи в серці історичних процесів даний край, а особливо лівобережжя Десни було постійно і досить густо заселеним, що також вплинуло на природу краю. Попри це в описуваний нами період наш край ще вважався багатим на ліси, зокрема серед місцевої дендрофлори вказувались: сосна, дуб, осика, береза, граб, вільха, черемха, осокір, ясен та клен.


Руїни Остерського замку над Десною

Важливим чинником у формуванні природних умов нашого краю відіграли водойми, найважливішими з яких були є славетні ріки Дніпро та Десна, Трубіж, Остер, та їх численні притоки річечки та рівчаки яких, на додачу до названих «великих та середніх» рік, за даними описаних нами джерел налічувалось Остерському повіті - 14, а в Козелецькому – 20. [2,3] Після проведення так зв. меліоративних робіт в другій половині ХХ ст. більшість цих річечок лишилась хіба що в назвах кутків у селах чи череді невеликих ставків. Зрештою, на мою думку, це позначилось як і на разючому обмілінні річок Десна та Трубіж, так і на біорізноманітті краю.

Питанням історичної гідрографії, тобто стародавні описи рік, озер та боліт нашого краю можна присвятити окрему статтю, а от на питанні біорізноманіття ми зупинимось детальніше.

Серед риб у водоймах цієї місцини в описі зазначаються щука, лин, судак, головень, в’язь, підуст, карась, окунь, йорж, плоскирка (в описі – «густырь»), пічкур (в описі – «бобырь»), плітка, в’юн, білизна (або ж жерех), сом. Серед риб які рідше трапляються в Дніпрі, та вкрай рідко в Десні вказується осетер [4]. Щодо останнього буде цікаво для порівняння звернутись до ще давнішої писемної пам’ятки про історію нашого краю, а саме до опису Остерського замку 1552 року [5], де в розділі про податі з мешканців, які промишляли на Десні виловом риби, шляхом спорудження спеціальних плотів – язів, вказується: «з язів на Десні на замок: осетер десятий, білуга кожна, а біла риба вся тому, хто яз городить». Це свідчить, що ще в XVI столітті осетрові не були рідкістю в ріках північних земель України-Руси. Навіть білуга, одна з найбільших прісноводних риб Земної кулі, яка нині перебуває на межі зникнення, в ті часи не становила великої рідкості. Однак вже до кінця XVIII, як бачимо в «Топографічному описі…» осетрові вже вважаються не частими гостями в наших ріках. Що вже казати нині, на початку століття ХХІ, коли через зведення каскаду ГЕС на Дніпрі осетрові зникли в більшості рік України зовсім.


Білуга (Huso huso)

Серед риб в «Топографічному описі…», через недосконалість тодішньої систематики тваринного світу, вказуються також і «раки», що відповідає всім знайомим нам представника роду річковий рак (Astacus) з класу вищих ракоподібних.

В переліку ссавців («звірів») в «Топографічному описі…» вказуються вовки та зайці, далі з зазначенням «в північній частині» (тобто на землях нинішнього Козелецького р-ну Чернігівської обл.): дикі кози (очевидно сарна європейська), білки, ведмеді та зрідка борсуки та дикі кабани. Цілком зрозуміло, що даний перелік вкрай поверховий і не повний, проте вже з нього можна побачити, що теріофауна Нижнього Придесення того часу містила види, які нині не трапляються на Півночі України взагалі, а саме бурих ведмедів.

Щодо плазунів, то в досліджуваному нами джерелі написано таке: «Гадів багато – змій великих та малих, вужів, черепах і ящірок». Як зазначалось вище, авторів досліджуваного нами документу цікавили передовсім характеристики місцевості, що мали господарчі характеристики місцевості, тому видове різноманіття плазунів, очевидно їх не цікавило. Те ж саме стосується й земноводних, які в «Топографічному описі…» не згадуються взагалі. Зазначимо тільки, що черепаха болотяна нині опинилась в Червоній книзі України.

Заслуговує окремої уваги перелік птахів Нижнього Подесення викладений авторами «Топографічного опису…», поданий в такому вигляді (цитуємо мовою оригіналу): «орлы, пугачи, гайстры, горлицы, скрварцы, ястребы, тетеревы, куропатки, соловьи, жайворонки, щеглы, чижи, вороны, галки, сороки и воробьи; в поляхъ: дрофы, хохотвы и перепелки; при водахъ - дыкіе утки, журавли, цапли, кулики, рыболовы, чайки и перелетомъ дыкіе гуси».

Як ми бачимо цей перелік містить як назви, які ми можемо ототожнити з конкретними назвами всіх відомих нам видів, так і загальні назви для цілих підрозділів систематики орнітофауни. Розглянемо кожен з елементів переліку детальніше.


Орлан-білохвіст зі здобиччю

Одразу зазначимо, що багато згаданих видів є доволі пореними як в дикій природі, так і населених пунктах та сіль господарських угіддях Нижнього Подесення і на початку ХХІ століття. Мова передовсім про шпаків звичайних («скварцы»), куріпок сірих («куропатки»), соловейка східного, представників родини жайворонкових, щигликів, чижів, сорок, горобців хатніх і польових та галок. Не зовсім ясно, що малось на увазі під словом «вороны» чи то ворон сірих чи то круків (якого називають також «ворон»), однак обидва ці види без особливих зусиль можна спостерігати, відповідно, в населених пунктах та лісах нашого краю. Горлиці згадані в «Топографічному описі…» відповідають очевидно горлицям звичайним, адже більш поширена нині в містах і селах горлиця садова оселилась в Україні тільки в др. пол. ХХ ст.

Під «чайками» слід розуміти представників родини мартинових (рос. чайковые), деякі з них, напр. мартин звичайний і нині успішно гніздиться біля водойм нашого краю. Згадані поряд «рыболовы» тогочасні автори використовували на позначення птахів подібних до мартині, а саме крячків, що і нині гніздяться понад нашими ріками.

Терміном дикі качки позначені очевидно крижні, й нині часті мешканці різнотипних водойм нашого краю, а от під дикими гусьми слід розуміти як гуску сіру так і інших представників роду Anser, що пролітають восени та навесні над нашим краєм. Чаплі, зокрема чапля сіра та велика біла, також нині трапляється понад Десною і Дніпром. Однак злочинна вирубка лісів понад ріками, неспокій з боку відпочивальників та варварська забудова прибережних зон можуть призвести до стану, коли вже наші нащадки читаючи ці рядки будуть губитись в здогадках про якого птаха йде мова.


Дрохви

Подібна ситуація і з журавлем сірим, що в описах межі XVIII-XIX століть згадується як звичайний птах нашого краю, проти нині є рідкісним мешканцем деяких боліт межиріччя Десни і Дніпра, куди не дісталась меліорація, і потребує суворої охорони. Згадані в «Топографічному описі» кулики – екологічна група птахів з ряду Сивкоподібних, також зазнали біди в ХХ столітті. Великий удар їм завдало знищення боліт – так зв. «меліорація», неконтрольований відстріл мисливцями, а нині відсутність традиційного випасу великої рогатої худоби, а відтак заростання чагарниками місць придатних для гніздування.

Словом «яструби» автори могли позначити обидва наявні в нас види – яструба великого і яструба малого. Під орлами можна також розуміти цілком різні види птахів, напр. великого або малого підорлика, могильника, орла-карлика – рідкісні види, які нині трапляються в нашому краї здебільшого на прольотах, або ж орлана-білохвоста, який і досі, однак вкрай рідко, трапляється на гніздуванні понад Дніпром і Десною.

Під пугачами, ймовірно, автор міг мати на увазі як власне пугача (Bubo bubo), так і зовнішньо подібно до нього, але більш поширену сову вухату (Asio otus). На перший погляд виглядає дивним, що з поміж інших сов автори «Топографічного опису…» згадали саме пугача – птаха, що тяжіє до віддалених від людини глухих старих лісів, однак з іншого боку на це могла вплинути відображення пугача в українському фольклорі, зокрема в козацьких піснях та думах.

Словом «гайстер» позначають лелек, як лелеку білого – птаха-синантропа, що полюбляє оселятись біля людських осель, так, подекуди і чорного лелеку – відлюдькуватого лісового мешканця. Білий лелека, якого місцеві мешканці називають «бусел» й досі гніздиться ледь не в кожному селі на електричних стовпах, в той час як, чорний лелека є рідкісним птахом, що сильно постраждав від злочинної вирубки лісів та ще більш злочинної меліорації водно-болотних угідь.

Насамкінець розповіді про птахів зупинимось на трьох видах згадка про яких в «Топографічному описі…» викликає найбільше зацікавлення та навіть подив.

Згаданий в «Топографічному описі…» тетерук - представник ряду Куроподібних - через вирубку лісів, осушення боліт, знищення мисливцями та чинник неспокою став на території України рідкісним видом. Його популяції навіть в заповідниках перебувають в критичному стані. На землях Нижнього Придесення щоправда, за свідченнями прироодохоронців, його стан дещо покращуюється, зокрема останні роки вдається спостерігати токування тетеруків в межиріччі Десни і Дніпра в Козелецькому р-ні Чернігівської області.


Хохітви

Надзвичайно цікава згадка про хохітву («хохотва», інша назва рос. «стрепет») «в полях» нашого краю. В «Топографічному описі…» він згадується як звичайний птах поряд з перепілками. Однак вже в середині XIX століття його гніздування достовірно фіксується тільки в деяких місцевостях на теренах теперішніх Хмельницької і Черкаської областей. Вже в середині ХХ століття гніздування хохітви фіксувалось тільки в не розорених районах степів на Лівобережжі [6]. Станом на початок ХХІ століття хохітва цілком зникла з континентальної частини України, і достовірно гніздиться тільки на невеличкій ділянці Керчинського півострова в Криму.

Подібна ситуація і з дрохвою. Звичайний птах в описах нашого краю кінця XVIII – поч. XIX ст., ще середині ХХ ст. гніздився на півночі Київщини, та в ніжинських степах, тобто територіях географічно близьких до описуваних в даній статті. Вже станом на початок ХХ століття, через інтенсифікацію сільського господарства, браконьєрство, та інші несприятливі обставини дрохва лише подекуди трапляється в степових заповідниках крайнього півдня нашої Батьківщини.


Мапа Чернігівської губернії, 1808 р.

Як було зазначено на самому початку даної статті відомості про природу та, зокрема, про видовий склад фауни, які ми знаходимо в досліджуваних нами описах Нижнього Подесення кінця XVIII-XІХ далеко не повні. Однак навіть вони дають змогу змалювати картину нашого довкілля тієї доби. Величезна кількість водойм: боліт, струмків та рівчаків, річок та річечок, що живили дві могутні ріки нашого краю Десну і Дніпро. Ліси понад цими ріками, що хоч і використовувались людьми в господарських потребах, проте все ще були домівкою для великого числа тварин, зокрема таких яких нині реально побачити тільки в зоопарку. Уявіть собі що ще 200 років тому виїхавши на 30-40 км на північний-схід від Києва в лісах можна було натрапити на ведмедя, спостерігати шлюбні танці дрохви та хохітви, токування тетерука, слухати вигуки пугача та споглядати як йде на нерест осетер в Десні. Попри те, що зміни в довкіллі відбувались і протягом домодерної доби, великого удару по біорізноманіттю нашого краю було завдано вже в ХХ столітті під час впровадження безглуздої ідеї «підкорення природи людиною», коли за висловом німецького філософа Мартина Гайдеґґера, ріки стали додатками до гідроелектростанцій. Додайте до цього меліорацію водно-болотних угідь, що вбила майже всі болота і малі річки нашого краю, варварське вирубування лісів, повсюдне використання хімікатів. Що вже казати про наслідки приватизації землі, лісів та річкових берегів початку ХХІ століття. Однак не слід впадати у відчай. Маючи бажання можна зупинити деградацію довкілля. Впровадження природовідповідних методів сільського та лісового господарства, відновлення боліт, поширення знань про глибинні процеси в природі не є фантастикою, а успішно втілюються в багатьох країнах світу і показують оптимістичні результати. Хто знає, може доклавши належних зусиль до охорони та відновлення природи нашого краю, ми за кілька десятків років знову побачимо шлюбний танець дрохви неподалік древнього міста Козельця.

Джерела:

1. Описи Лівобережної України кінця XVIII-початку XIX ст. / Упорядник Т. Б. Ананьєва. — Київ, 1997. — 325 с. (Археографічна комісія НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України; Українська правнича фундація).
2. �?сторическое и топографическое описаніе Кіевской губерніи съ частным описаніем городов и уѣздовъ оныя и съ приложеніемъ картъ какъ губернской, такъ городамъ и уѣздам, сочиненного по высочайшему повелѣнію 1787 года генваря 20 дня
3. Описаніе Кіевской губерніи вообще и по уѣздам рѣкъ, озер, болотъ и горъ 1785-го года
4. Топографическое описаніе Малороссійской губерніи
5. Описание Остерского замка 1552 г. // АрхЮЗР. - Ч.7, т.1
6. Фауна України [Текст] : в сорока томах / АН УРСР Ін-т зоол. - Київ : Видавництво Академії Наук УРСР, 1956 - Том 4 : Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський ; ред. І. Г. Підоплічко (ред. тома д.б.н. проф. І. Г. Підоплічко). - Київ: Видавництво Академії Наук УРСР, 1957. - 431 с.