Весняна міграція птахів зазвичай відбувається дуже інтенсивно. В стислі строки через певну територію пролітає дуже велика кількість птахів різних видів, кожна особина прагне дістатися місць гніздування якнайшвидше, щоб раніше розпочати гніздування. Особливо напруженою весняна міграція є в північних широтах, де сезон розмноження занадто короткий. Швидкій весняній міграції сприяє такий же швидкий розвиток рослинності та ріст чисельності дрібних тварин навесні, тобто кормових об’єктів птахів, а пошуку їжі сприяє довгий світловий день. Навпаки, восени міграція йде повільніше, птахи часто затримуються в місцях скупчення поживи та повільніше дістаються місць зимівлі.

Але нещодавно завдяки використанню супутникової телеметрії стало відомо, що у малого лебедя (Cygnus columbianus) ситуація протилежна: птахи навесні витрачають на міграцію більше часу, ніж восени. Нещодавнє масштабне дослідження міграційної стратегії цього виду дозволило точніше зрозуміти, як це відбувається. Малі лебеді дослідженої популяції гніздують на тундрових озерах північного сходу Європи, а зимують вздовж узбережжя Північного моря. Живляться вони, здебільшого, водною рослинністю на мілководних водоймах, тому для свого існування потребують незамерзлої водної поверхні. Впродовж весняної міграції вони покидають незамерзаючі водойми місць зимівлі та летять на північний схід, маючи чотири великих місця зупинки на своєму міграційному шляху: Ризька та Фінська затоки Балтійського моря, Двинська губа в Білому морі та Чеська губа в Баренцевому морі. В усіх цих місцях вода взимку замерзає і птахи можуть туди прилетіти тільки після того, як розтане крига. Ці точки зупинок є радше районами, навколо яких концентруються птахи, що зупиняються там поповнити свої жирові запаси підчас міграції. Останньою такою точкою є Печорська губа, з цього скупчення птахи розлітаються по місцям гніздування в навколишній тундрі. При розмноженні птахи спираються на ті жирові запаси, які були накопичені ними впродовж міграції та до її початку, таким чином «привозячи» все необхідне для початку розмноження з собою. Тому можливість підгодівлі підчас міграції має для них велике значення. Впродовж сезону гніздування кожна пара охороняє своє невелике озеро в тундрі, а потім з пташенятами всі пари прилітають до осінніх міграційних скупчень, відвідуючи всі зупинки в зворотному порядку.

Для того, щоб з великою точністю відстежити шляхи міграції окремих лебедів, команда орнітологів з Нідерландів використала спеціальні нашийники з вмонтованими супутниковими передавачами. Слід відзначити, що роботі на диких птахах передувало спеціальне дослідження того, який вплив мають ці нашийники на птахів. Для цього спостерігали за поведінкою птахів з такими нашийниками в неволі. За результатами кількамісячного дослідження було встановлено, що ці нашийники не впливали на накопичення ваги лебедями, а впродовж місяця птахи звикали до того, що на них були ці нашийники та майже не звертали на них уваги.

Впродовж трьох зим дослідники за допомогою волонтерів помітили на місцях зимівлі 48 птахів. На першому етапі за птахами стежили в польових умовах волонтери з антенами, які за допомогою Bluetooth зв’язку на відстані до 400 метрів ловили сигнали від передавачів та автоматично індивідуально визначали кожного птаха. Ці спостереження дозволили встановити, чи мали птахи з передавачами пари і наскільки вони були вгодовані перед початком міграції.

Після того, як птахи покидали місця зимівлі, інформацію про них отримували тільки завдяки супутниковим передавачам. Хід міграції лебедів порівнювали зі щоденними супутниковими даними з льодового покриву, що дозволило порівняти швидкість міграції та швидкість танення льоду. Виявилось, що навесні птахи прибували на місце кожної зупинки практично одразу після того, як там танула крига. Оскільки крига танула поступово, птахи змушені були тривалий час затримуватись, проводячи на кожній зупинці в середньому по 12 днів. В один з років танення криги відбувалось дещо пізніше, ніж зазвичай і це дозволило виявити цікаву особливість. Виявилося, що на більшій частині маршруту птахи дійсно робили тривалі зупинки, поповнюючи свої жирові запаси перед гніздуванням, але кожного року птахи діставались дельти Печори близько 25 травня, незважаючи на погодні умови. В прохолоднішу весну міграція птахів проходила повільніше і, досягнувши узбережжя Білого моря,птахи, потрапили в умови, коли на воді було ще багато криги. Натомість того, щоб чекати, доки ця крига стане, птахи навпаки пришвидшили свою міграцію, намагаючись дістатись місць гніздування 25 травня, як зазвичай, хоча там ще все було вкрите снігом. Вийшло, що в першу половину міграції головним для лебедів є накопичення жиру, тому птахи намагаються триматись в найбільш сприятливих для харчування умовах і чекають сходу криги, а наприкінці міграції головною є мета якнайшвидше дістатись місць гніздування та приступити до розмноження. Хоча і доводиться трохи поголодати, але це збільшує шанси успішного виводу пташенят в умовах короткого північного літа.

Такий тип весняної міграції не є унікальним серед тундрових водоплавних птахів. Автори відзначають, що таким саме чином відбувається міграція короткодзьобого гуменника – гуски, яка теж зимує в Європі, а гніздиться на півночі Атлантики, в Гренландії, Ісландії і Шпіцбергені і, напевно, у низки інших видів гусеподібних.

Більше незрозумілого залишилось відносно осінньої міграції малих лебедів. Виявилось, що птахи покидають кожне місце зупинки на прольоті приблизно за два місяці до того, як водойми вкриються кригою, причому кожен птах робить менше зупинок підчас міграції і проводить там менше часу, ніж навесні. Що спонукало птахів так поспішати восени, не зовсім зрозуміло. Автори протестували декілька гіпотез, але чіткої відповіді поки не знайшли. Наприклад, відомо, що поверхня землі вкривається снігом раніше, ніж водойми. Може птахам важливо харчуватись на землі? Але відомо, що на землі харчуються лише ті лебеді, які повертаються на зимівлю після невдалого гніздування, а такі лебеді летять раніше за інших. Може лебеді тікають від перших серйозних заморозків, які теж починаються раніше, ніж замерзають водойми? Ні, аналіз погодних даних показав, що птахи відлітають задовго до таких заморозків, отже могли-б залишитись там іще. І, нарешті, можливо, завдяки зміні клімату зима тепер настає пізніше, а птахи «традиційно» відлітають в ті ж самі строки, в які відлітали їхні предки, що жили в більш холодні часи? Але аналіз даних метеостанції в Нар’ян-Марі (неподалік від дельти Печори) показав, що за останні сто років строки настання зими там не змінились. Отже, питання для подальших досліджень ще залишились.

За матеріалами: Nuijten, R. J. M. et al. (2014) The exception to the rule: retreating ice front makes Bewick’s Swans Cygnus columbianusbewickii migrate slower in spring than in autumn. Journalof Avian Biology 45, 113–122.