Рамсарська конвенція (повна назва «Рамсарська конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів», англ. «The Convention on Wetlands of International Importance, especially as Waterfowl Habitat») була підписана в 1971 році у Рамсар, Іран, у подальшому були внесені правки у 1987 р. у Реджайна, Саскачеван, Канада. Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди - зберегти водно-болотні угіддя, як середовище для водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.

Мета конвенції - припинити втрати водно-болотних угідь та зберігати існуючі. Завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів.

Конвенція містить законодавчі норми щодо збереження водно-болотних угідь. Конвенцію підписали 156 країн - Договірних сторін Конвенції. Керівним органом Конвенції є Конференція Договірних сторін, яка проводить свої наради один раз на три роки.

Згідно із Конвенцією під водно-болотними угіддями розуміють райони маршів‚ боліт, драговин, торфовищ або водойм, природних або штучних‚ постійних або тимчасових‚ стоячих або проточних‚ прісних‚ солонкуватих або солоних‚ включаючи морські акваторії‚ глибина яких не перевищує шість метрів. У Конвенції водоплавними птахами визнаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь. Для визначення угідь, які можуть бути заявлені до спеціального Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення, розроблені критерії, серед яких: типовість та унікальність екосистем для біогеографічного регіону, цінність угіддя для підтримання біологічного різноманіття регіону, існування ендемічних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин, місце регулярного перебування понад 20 тис. водних птахів, або важливе місце для нересту, нагулу і зимівлі місцевих видів риб тощо. Кожна країна – Договірна сторона Конвенції має заявити до Переліку водно-болотних угідь міжнародного значення принаймні одне своє угіддя і взяти його під охорону.

На 2010 рік до Рамсарської конвенції приєдналося 160 країн світу. Сторони конвенції визначили 1674 водно-болотних об'єктів загальною площею понад 121 мільйонів гектарів для включення їх в Перелік об'єктів міжнародного значення.

29 жовтня 1996 р. після схвалення Верховною Радою відповідного закону, Україна поновила своє членство з часів СРСР. Нині Україна є стороною Рамсарської конвенції та згідно з її положеннями сама визначає (на основі критеріїв, визначених Конвенцією) на своїй території водно-болотні угіддя, придатні для внесення до ”Списку водно-болотних угідь міжнародного значення” (Рамсарський список), готує їх описи і надсилає для розгляду і затвердження до Секретаріату Рамсарської конвенції.

На виконання зобов'язань України в рамках Рамсарської конвенції Кабінет Міністрів України постановою ”Про заходи щодо охорони водно-болотних угідь, які мають міжнародне значення” (№ 935 від 23.11.1995 р.) затвердив перелік з 22 водно-болотних угідь України міжнародного значення загальною площею 650 тис. га. В 1998 р. Бюро Рамсарської конвенції включило ці угіддя до офіційного Переліку рамсарських угідь. Так було започатковано формування в Україні мережі водно-болотних угідь міжнародного значення.

Слід зазначити, що офіційна дата приєднання України до Рамсарської конвенції ? 1 грудня 1991 р. Це пов'язано з тим, що ще у 1975 р. (за часів СРСР) статус водно-болотних угідь міжнародного значення було надано чотирьом ВБУ України (Ягорлицька затока, Тендрівська затока, Каркінітська затока і Дунайські плавні) загальною площею 211 тис. га. 29 жовтня 1996 р. Верховна Рада України постановила визнати Україну правонаступницею СРСР щодо участі в Рамсарській конвенції. У 2002 р. з метою реалізації положень Закону України ”Про участь України в Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів” (1996 р.) постановою Кабінету Міністрів України був затверджений ”Порядок надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення”. Цей Порядок визначив процедуру надання водно-болотним угіддям статусу міжнародного значення відповідно до критеріїв Рамсарської конвенції. Він також передбачає, що на всі водно-болотні угіддя міжнародного значення складаються паспорти, забезпечується установлення спеціальних знаків на їх межах, а межі наносяться на плани та карти відповідних земельних ділянок .

Сьомою нарадою Конференції договірних сторін Рамсарської конвенції, що відбулася в 1999 р. у м. Сан-Хосе (Коста-Ріка), було заплановано до 2005 р. збільшити кількість водно-болотних угідь міжнародного значення, внесених до Рамсарського переліку, вдвічі (до 2 тисяч). Реалізовуючи рішення Конференції, Мінприроди України спільно з Чорноморською програмою Ветландс Інтернешнл в 2003 р. підготувало інформаційні описи 11 водно-болотних угідь, які були направлені до Бюро Рамсарської конвенції з метою надання їм статусу водно-болотних угідь міжнародного значення. Отже, зараз мережа ВБУ міжнародного значення в Україні нараховує 33 водно-болотних угіддя загальною площею 676 251 га.

Рамсар, 2.02.1971 р. Із поправками згідно з Паризьким протоколом від 3.12.1982 р. і Ріджинськими поправками від 28.05.1987 р.

( Про участь у Конвенції див. Закон N 437/96-ВР від 29.10.96 )

Договірні сторони, визнаючи взаємозалежність людини і її навколишнього середовища;

беручи до уваги суттєві екологічні функції водно-болотних угідь як регуляторів водного режиму і таких, що підтримують існування характерної флори та фауни, особливо водоплавних птахів;

маючи впевненість у тому, що водно-болотні угіддя є ресурсом великого економічного, культурного, наукового і рекреаційного значення, втрата якого б була б непоправною;

бажаючи призупинити прогресуючий наступ людини на водно-болотні угіддя та їх втрату нині і в майбутньому;

визнаючи, що водоплавні птахи під час своїх сезонних міграцій можуть перетинати державні кордони і, таким чином, мають розглядатися як міжнародний ресурс;

маючи впевненість у тому, що збереження водно-болотних угідь, їхньої флори та фауни може бути забезпечене через поєднання далекоглядної національної політики із скоординованими міжнародними зусиллями;

домовились про наступне:

1. У цій Конвенції від під водно-болотними угіддями розуміються райони маршів, боліт, драговин, торфовищ або водойм - природних або штучних, постійних або тимчасових, стоячих або проточних, прісних, солонкуватих або солоних, включаючи морські акваторії, глибина яких під час відпливу не перевищує шість метрів.

2. У цій Конвенції водоплавними птахами визнаються птахи, які екологічно залежать від водно-болотних угідь.

1. Кожна з Договірних сторін визначає придатні водно-болотні угіддя на своїй території для внесення їх до Списку водно-болотних угідь міжнародного значення, надалі іменований як Список, що зберігається в Бюро, яке засновується відповідно до Статті 8. Межі кожного водно-болотного угіддя точно описуються та наносяться на карту, вони можуть включати прибережні річкові та морські зони, суміжні із водно-болотними угіддями, і острови або морські акваторії із глибиною більше шести метрів під час відпливу, що розташовані в межах водно-болотних угідь, особливо там, де вони важливі як середовища існування водоплавних птахів.

2. Водно-болотні угіддя для Списку повинні відбиратись із врахуванням їх міжнародного значення з точки зору екології, ботаніки, зоології, лімнології або гідрології. У першу чергу, до Списку належить включати водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів у будь-яку пору року.

3. Внесення водно-болотного угіддя до Списку не завдає шкоди виключним суверенним правам Договірної сторони, не чиїй території угіддя розташоване.

4. Кожна з Договірних сторін визначає для внесення до Списку принаймі одне водно-болотне угіддя при підписанні цієї Конвенції або при передаванні на зберігання документа про ратифікацію або приєднання відповідно до Статті 9.

5. Будь-яка з Договірних сторін має право додавати до Списку додаткові водно-болотні угіддя, що розташовані на її території, розширити межі водно-болотних угідь, що вже внесені нею до Списку, або, у зв'язку із нагайністю державних інтересів, викреслити із Списку або зменшити межі водно-болотних угідь, що вже внесені нею до Списку, та інформує, як можна раніше, організацію або Уряд, відповідальні за постійно діюче Бюро, зазначене в Статті 8, про будь-які такі зміни.

6. Кожна з Договірних сторін керується усвідомленням своєї міжнародної відповідальності за збереження, управління та раціональне використання ресурсів мігруючих водоплавних птахів як при визначенні першого внесення до Списку, так і при здійсненні свого права змінювати перелік водно-болотних угідь, що знаходяться на її території, для Списку.

1. Договірні сторони визначають та здійснюють своє планування таким чином, щоб сприяти захисту водно-болотних угідь, внесених до Списку, а також, наскільки це можливо, раціональному використанню водно-болотних угідь на своїх територіях.

2. Кожна з Договірних сторін влаштовує все таким чином, щоб якнайшвидше отримати інформацію у випадку, якщо екологічний характер будь-якого її водно-болотного угіддя, внесеного до Списку, вже змінився, змінюється або може змінитися в результаті техногенного впливу, забруднення чи інших втручань людини. Інформація про такі зміни має без затримки передаватися до організації або Уряду, які відповідають за діяльність постійно діючого Бюро, що вказано в Статті 8.

1. Кожна з Договірних сторін сприятиме збереженню водно-болотних угідь і водоплавних птахів через створення природних резерватів на водно-болотних угіддях, незалежно від того, внесені вони до Списку чи ні, і забезпечує належний нагляд за ними.

2. У тих випадках, коли через нагальні державні інтереси Договірна сторона виключає із Списку або зменшує межі водно-болотного угіддя, що було включене у нього, вона повинна, наскільки це можливо, компенсувати виникаючу втрату ресурсу водно-болотного угіддя, і, зокрема, створити додаткові природні резервати для захисту водоплавних птахів або на подібній території, або на адекватній частині первісних середовищ існування.

3. Договірні сторони заохочують дослідження і обмін даними і публікаціями, що стосуються водно-болотних угідь, їх флори та фауни.

4. Договірні сторони намагаються управлінськими засобами збільшувати чисельність водоплавних птахів на придатних водно-болотних угіддях.

5. Договірні сторони сприяють підготовці фахівців, компетентних у питаннях дослідження, нагляду і управління водно-болотними угіддями.

Договірні сторони консультуються одна з одною з приводу виконання обов'язків щодо цієї Конвенції, особливо у випадках, коли водно-болотне угіддя розміщується на території більше ніж однієї Договірної сторони або там, де водна система розподілена Договірними сторонами. У той же час, вони намагаються координувати і здійснювати свою теперішню і майбутню політику і регулювання стосовно збереження водно-болотних угідь, їх флори та фауни.

1. Дійсним засновується Конференція Договірних сторін для нагляду та сприяння виконанню цієї Конвенції. Бюро, зазначене в Статті 8, пункт 1, скликає чергову нараду Конференції Договірних сторін щонайменше один раз в три роки, за умови, що Конференція не запропонує інше, і позачергові наради - з письмового прохання принаймні однієї третини Договірних сторін. Кожна чергова нарада Конференції Договірних сторін визначає час і місце наступної чергової наради.

2. Конференція Договірних сторін буде правосильною:

(а) обговорювати виконання Конвенції;

(b) обговорювати доповнення і зміни до Списку;

(с) розглядати інформацію щодо змін екологічного характеру тих водно-болотних угідь, що включені до Списку, згідно з пунктом 2 Статті 3;

(d) надавати загальні і спеціальні рекомендації Договірним сторонам щодо захисту, управління і раціонального використання водно-болотних угідь, їх флори та фауни;

(е) просити відповідні міжнародні організації надавати звіти і статистичні дані міжнародного значення щодо водно-болотних угідь;

(f) приймати інші рекомендації або резолюції, що сприяють функціонуванню цієї Конвенції.

3. Договірні сторони влаштовують все таким чином, щоб ті, хто відповідає на всіх рівнях за управління водно-болотними угіддями, були інформовані і враховували рекомендації таких Конференцій щодо збереження, управління і раціонального використання водно-болотних угідь, їх флори та фауни.

4. Конференція Договірних сторін опрацьовує Правила процедури для кожної з цих нарад.

5. Конференція Договірних сторін установлює та утримує під наглядом фінансове регулювання Конвенції. На кожній черговій нараді вона затверджує бюджет на наступний фінансовий період більшістю у дві третини Договірних сторін, які присутні і беруть участь у голосуванні.

6. Кожна з Договірних сторін вносить платню до бюджету відповідно до шкали внесків, адаптованої за спільною згодою тих Договірних сторін, які присутні і беруть участь у голосуванні на черговій Конференції Договірних сторін.

1. Представництва Договірних сторін на таких Конференціях мають включати осіб, які, завдяки своїм знанням та досвіду, отриманим у науковій, адміністративній та інших відповідних галузях, є експертами з питань водно-болотних угідь і водоплавних птахів.

2. Кожна з Договірних сторін, що представлена на Конференції, має один голос, причому, рекомендації, резолюції і рішення приймаються простою більшістю присутніх і голосуючих Договірних сторін, крім випадків, що розглянуті цією Конференцією окремо.

1. Міжнародний союз із захисту природи і природних ресурсів виконує обов'язки постійно діючого Бюро Конвенції до того часу, поки Договірні сторони голосуванням більшістю у дві третини не призначають іншу організацію або Уряд.

2. Обов'язки постійно діючого Бюро є наступними:

(а) сприяти скликанню і організації Конференцій, визначених Статтею 6;

(b) підтримувати Список водно-болотних угідь міжнародного значення і отримувати інформацію від Договірних сторін про будь-які доповнення, розширення, виключення або обмеження стосовно водно-болотних угідь, що внесені до Списку, згідно з пунктом 5 Статті 2;

(с) отримувати інформацію від Договірних сторін про будь-які зміни екологічного характеру водно-болотних угідь, внесених до Списку, як це зазначено в пункті 2 Статті 3;

(d) розсилати всім Договірним сторонам повідомлення про будь-які зміни в Списку або про зміни в характері водно-болотних угідь, включених у нього, і забезпечувати обговорення цих питань на наступній Конференції;

(е) доводити до відома відповідних Договірних сторін рекомендації Конференції щодо таких змін у Списку або змін у характері водно-болотних угідь, включених до нього.

1. Ця Конвенція залишається відкритою для підписання без обмежень у часі.

2. Кожний член Організації Об'єднаних Націй або однієї її спеціалізованої агенції або держава, яка є членом Міжнародної агенції з атомної енергетики чи статуту Міжнародного суду, може стати учасником цієї Конвенції через наступне:

(а) підписання без висування умов щодо ратифікації;

(b) підписання, підлягаючого ратифікації, за яким відбувається ратифікація;

(с) приєднання.

3. Ратифікація чи приєднання досягаються через здавання на збереження документів про ратифікацію чи приєднання Генеральному директорові ЮНЕСКО (надалі "Депозитарій").

1. Ця Конвенція набуває чинності через чотири місяці після того, як принаймні сім держав стануть Сторонами цієї Конвенції згідно з пунктом 2 Статті 9.

2. Ця Конвенція набуває чинності для кожної з Договірних сторін після чотирьох місяців, починаючи від дня її підписання без висування умов щодо ратифікації або здавання на збереження документа про ратифікацію чи приєднання.

1. Поправки до цієї Конвенції можуть бути внесені на нараді Договірних сторін, скликаної з цією метою, відповідно до даної статті.

2. Пропозиції щодо поправок можуть бути підготовленими кожною з Договірних сторін.

3. Текст будь-якої запропонованої поправки, а також обгрунтування передаються до організації або Уряду, які відповідають за діяльність постійно діючого бюро Конвенції (надалі Бюро), і потім без затримки розсилаються цим Бюро всім Договірним сторонам. Будь-які коментарі Договірних сторін щодо цього тексту мають передаватися до Бюро протягом трьох місяців, починаючи з дати, коли Бюро передало ці поправки Договірній стороні. Бюро без затримки, після останнього дня приймання коментарів, оповіщує Договірну сторону про всі прийняті на цей день коментарі.

4. Нарада Договірних сторін для обговорення поправок, отриманих відповідно до пункту 3, має бути скликана Бюро при надходженні однієї третини письмових прохань Договірних сторін. Бюро надає консультації Сторонам щодо часу та місця такої наради.

5. Поправки приймаються більшістю у дві третини присутніх і приймаючих участь у голосуванні Договірних сторін.

6. Прийнята поправка набуває чинності для Договірних сторін, які погодили її, на перший день четвертого місяця, що припадає на дату, у яку дві третини Договірних сторін віддали на зберігання "Депозитарію" документ погодження. Для кожної Договірної сторони, яка надає на зберігання документ про погодження після дати, на яку дві третини Договірних сторін вже віддали на зберігання свої документи про погодження, поправка набуває чинності на перший день четвертого місяця від дати прийняття на зберігання її документів про погодження.

1. Ця Конвенція є чинною на невизначений термін.

2. Будь-яка Договірна сторона може денонсувати цю Конвенцію через письмове звернення, що надсилається "Депозитарію", через п'ять років, починаючи з дня, коли Конвенція набула чинності стосовно цієї Сторони. Денонсація стає дійсною після закінчення чотирьох місяців від дня отримання "Депозитарієм" такого звернення.

1. "Депозитарій" інформує якнайскоріше всі Сторони, які підписали і приєдналися до цієї Конвенції, про наступне:

(а) підписання цієї Конвенції;

(b) передавання на зберігання документів про ратифікацію цієї Конвенції;

(с) передавання на зберігання документів про приєднання до цієї Конвенції;

(d) дату набування чинності цією Конвенцією;

(е) повідомлення про денонсацію цієї Конвенції.

2. Коли ця Конвенція набере чинності, "Депозитарій" має зареєструвати її у Секретаріаті ООН згідно з Статтею 102 Статуту ООН.

На засвідчення чого ті, які нижче підписалися, належним чином уповноважені, підписали цю Конвенцію.

Здійснено у Рамсарі 2 лютого 1971 року в одному примірнику англійською, французькою, німецькою і російською мовами, тексти яких є цілком автентичні, і який здається на зберігання "Депозитарію". "Депозитарій" надсилатиме відповідним чином засвідчені копії всім Договірним сторонам.

Тeкcт підготовлено у Верховній Раді України