Поки обсипалося строкате вбрання кленів, в'язів і лип, скидали зелене листя вільха і ясен, але тримався дуб, не було у осені повної влади над лісом. Вітру вдавалося збити трохи пожовклого листя, проте решта сиділа міцно, і він летів вище лісу, втамовуючи лють на оголених осиках, яким вже і тремтіти було нічим. Нарешті, настав день, коли без вітру зашурхотів заключним акордом золотої осені дубовий листопад. Лягало на землю міцне, побуріле листя, ковдрою прикриваючи підморожені капелюшки опеньок. І від цього листя особливий, підбадьорливий аромат розливався лісом.


Дуб черешчатий (Quercus robur)

Важко помітити різницю в листях і двох дубів, і двох тисяч, але за жолуді можна сміливо поділити їх на сорти, як яблуні, бо ж важко знайти поруч дерева, у яких плоди були б однакові за формою, забарвленням, розмірами і термінами дозрівання. У одного дуба жолуді литі і бокасті, мало не з голубине яйце, в іншого - як оливки, у третього - майже круглі, у четвертого - як плоди дерені, у п'ятого - ще тонші і коротші. Шкаралупа то кольору кави з молоком, то жовтувата, то з сизуватим нальотом, то майже шоколадна, то як густий столярний клей, то кольору власного осіннього листя, то...


Дубові жолуді

Смак, напевно, однаковий у всіх. Лісові голуби, миші, козулі, кабани, олені та дубовий слоник (Curculio glandium) ніяких відмінностей в них не знаходять. З вересня до липня годує діброва своїх мешканців жолудями. Але яким би не був могутнім дуб, на зміну врожайного року приходять такі, коли навіть нишпорлива сойка не може знайти у всьому лісі жодного жолудя, хоча цвітіння проходило вчасно. Зате раз в п'ять-вісім років дуб завалює ліс урожаєм.


"Чорнильні" горішки ("яблучка")

Дуб годує таку армію ворогів і друзів, нахлібників і паразитів, яку не в змозі прогодувати жодне інше дерево. Значить, наситний у нього пилок, раз гуде на квітучому дереві бджола, несучи з нього тільки обніжжя. З живих дубків здирають кору, калічачи або й зовсім гублячи їх, лось і бобер. Його памолодь тварини їдять, як траву. До листочка, наголо роздягають дубові ліси золотогуз, зелена листовійка, дубова зубниця, яким допомагають метелик орденська стрічкарка, хрущ і ще тисяча дрібних шукачів поживи. До осені на листках достигають чорнильні горішки, і в кожному - жива горіхотворка. Від цих легеньких горішків іноді так уклякають гілки, як не згинає навіть їх власний урожай. Борошниста роса вибілює влітку цілі ліси. Бурі копита і шишки трутовиків випирають зі стовбурів, ядро яких протичене грибом. У кору загиблого дуба поселяють короїди своє багатотисячне потомство. В трухлявих пнях живуть личинки знаменитого жука-оленя, а самі жуки лижуть солодкий сік, що випливає з ранок стовбура. Біля цього соку товпляться бронзівки, прилітає сюди красень сонцевик адмірал.


Метелик адмірал

Дуб годує, дуб дає місце для житла. Я знаходив на молодих і старих деревах гнізда тридцяти семи видів птахів, в дуплах - ще п'ятнадцяти. Кажани, білка, соня, куниця - теж часті мешканці дуба. Яке ще дерево може дати стільки лісовому народу? Птахи платять дубу за це одним: наскільки є сил, позбавляють його від ненажерливих шестиногих ворогів.


Сойка з жолудем

Але справжні друзі дуба - гриби. Вони поять і годують дерево тим, що беруть із землі, а воно віддає їм в обмін то, що готує листя. Грибів цих у дуба більше, ніж у інших дерев. Найзнаменитіший з них, звісно ж, білий. Доволі частими є дружні лисички. У добрій згоді з корінням живе і найотруйніша серед отруйних бліда поганка. Один без одного однаково погано і дереву і грибу.


Гриб трутовик

Повільно росте дуб, але зате глибоко йде вниз коріння. У посуху мало не з десятиметрової глибини піднімає воно воду. Вихор може переломити велике дерево, але вивернути з корінням, як березу або сосну, йому не під силу. Навіть вражений грибом, що випиває все ядро, дуб живе й росте. Не раз траплялося, що дятел, зробивши дупло в такому дереві, виводив пташенят або зимував в ньому. Потім років зо два-три в дуплі шпаки жили, потім - повзик, після нього - велика синиця або строката мухоловка. Потім вже й найменшим не вдавалося протиснутися у вузенький отвір. А ще через пару років зовсім затягувалося воно, а виднівся тільки втиснутий слід з молодою корою.


Повзик

У дуба немає яскравих барв. Молоде листя - з жовтизною. Через цю жовтизну непомітно цвітіння дуба: сережки і листя одного кольору. Цей колір чудово приховує вивільгу, яка прилітає якраз на той час, коли дерево вбирається в листя. Потім зелень стає дедалі густішою, і раптом в середині літа рожевинка розіллється кронами. Це червоніє листя літніх пагонів. Дещиця рожевого є і під коричневою шкаралупою жолудів. Осінній дуб не вражає око, немає у нього яскравості беріз і кленів. Але він і без того знаменитий, як ніхто інший.