Знайомий незнайомець горобець польовий
Коли пересічна людина чує слово «горобець», то певно в неї виникають приблизно такі думки: «А що цікавого є в цього птаха? Звичайнісінький собі горобець. Увесь час крутиться під ногами, виїдає їжу в курей, обкрадає продовольчі ятки на базарах. Все ми про нього знаємо».
![](pictures/homspar/3_m.jpg)
Але насамперед варто зауважити, що не такий простий цей горобець, як здається на перший погляд. І спостерігати за ним вельми цікаво. І відомо нам про нього не так уже й багато. І проблем у нього нині вистачає, про що свідчить різке скорочення його чисельності по всій Україні. А щоб переконатися в цьому, варто хоча б пройтися вулицями свого міста чи села, оглянути своє та сусідські подвір’я, прислухатися до пташиних голосів навесні і побачити, що звичні якихось п’ять років тому галасливі горобині зграйки сьогодні зникли. Цих традиційних супутників нашого життя стало зовсім мало. І це є сигналом тривоги.
![](pictures/homspar/4_m.jpg)
Хоча справедливості ради зауважимо, що нашим жевжикам пощастило більше, ніж мешканцям деяких європейських теренів. Зокрема в Великобританії обидва види горобців — польовий і хатній, уже кілька років поспіль занесені до місцевого червоного списку (аналог нашої Червоної книги). Причини скорочення їх чисельності й досі залишаються нез’ясованими. Ще 2000 року британська впливова газета «The Independent» оголосила приз у сумі 5 тис. фунтів, який і досі залишається не врученим, за працю, що переконливо пояснить зникнення горобців хатніх із центру Лондона й інших британських міст і містечок.
![](pictures/homspar/2_m.jpg)
Аби розібратися, що ж трапилося зі ще недавно чисельною в наших околицях дрібною птахою, необхідно, як-то кажуть, усім миром звернути на неї увагу, провести дослідження, зрозуміти проблеми й допомогти вижити в складних екологічних умовах. Саме тому Птахом 2010 року в Україні обрано горобця польового.
![](pictures/homspar/5_m.jpg)
Цього птаха легко впізнати за зовнішніми ознаками: маленький, коричнювато-сіруватий, мешкає біля людей, оселяється в закритих гніздівлях, літає не дуже добре, по землі пересувається стрибками, тримається здебільшого зграйками. Це загальні ознаки, характерні як для польового, так і для хатнього горобців. Але існують і прикметні для виду зовнішні ознаки, за якими горобця польового дуже легко відрізнити від хатнього.
Зверніть на них увагу:
- у горобця польового верх голови коричневий, а у хатнього сірий; щоки білі, а у хатнього — світло-сірі; на щоках є чорна пляма (дужечка), а у хатнього — її немає; чорна пляма на волі помітно менша, ніж у хатнього.
- у горобця польового самці і самки майже одного забарвлення — відрізнити їх за зовнішніми ознаками в природі неможливо, тоді як у хатнього горобця самці відрізняються від самок.
- молоді польові горобці схожі на дорослих, але забарвлені тьмяніше; верх голови коричнево-бурий; плями на щоках і волі сірувато-чорного кольору, а в хатніх — молодь схожа на самок.
![](pictures/homspar/1_m.jpg)
Мають горобці польові й свої особливості екології. Перш за все вони не любителі міст, особливо великих, як це характерно для горобців хатніх. Улюбленими місцями їх мешкання є села, селища, невеличкі містечка, де більш-менш тихо й спокійно. Найчастіше вони оселяються на узліссях, у парках, садах, густих чагарниках, насадженнях полезахисних смуг, земляних пустотах (у норах земляних круч і урвищ), у дуплах дерев, а також придатних пустотах людських помешкань. Залюбки селяться в штучних гніздівлях, гніздах ластівок. А ще дуже часто влаштовуються в стінках гнізд великих птахів, особливо білих лелек, денних хижаків, де почуваються в безпеці під захистом більш сильних пернатих, котрі, боронячи свої гнізда, заодно оберігають і горобине потомство.
Живуть горобці польові сімейними парами. Самець і самочка разом будують собі гніздо, насиджують кладку та вигодовують пташенят.
![](pictures/homspar/6_m.jpg)
![](pictures/homspar/7_m.jpg)
Гнізда у них закритого типу і мають вигляд грубої купи різних матеріалів, зібраних у навколишній місцевості: шматочки вати, паперу, ганчір’я, волоски, пір’я, соломинки, сухі травинки, мочалки тощо. У такій купі усякої всячини птахи акуратно вимощують посередині лоток із кінського волосу, шерстинок різних тварин, пуху і пір’я. Після завершення будівництва самка відкладає в гніздо від 4 до 8 маленьких яєчок білого або сіруватого кольору з дрібними темними плямами.
Далі птахи приступають до їх висиджування. Кладку насиджують самка і самець по черзі близько 2-х тижнів. На 12-13 добу в гнізді з’являються пташенята. Вони вилуплюються голими, сліпими та безпорадними. Батьки їх вигодовують різними комахами 10-12 днів. У цей час вони приносять своїм пташенятам їжу близько 300 разів на день. І так щоденно. На 11-12-й день молоді горобенята вилітають із гнізда, але дорослі ще протягом 2-х тижнів продовжують їх годувати. Загалом, за період вигодовування одного виводку пара горобців знищує до 30 тис. комах.
![](pictures/homspar/8_m.jpg)
Після того, як виводок молодих горобців переходить до самостійного життя, дорослі відкладають наступну кладку. За весняно-літній період пара горобців польових встигає доглянути 2-3 виводки, тобто дати потомства до 15-25 молодих. Така висока плодовитість цих птахів зумовлена чималою смертністю пташенят.
У довкіллі на горобців чигає дуже багато небезпек. Найстрашніші серед них — кішки. Живучи з людьми, кішки зазвичай активно та успішно полюють на горобців. На цих, фактично, беззахисних пташок нападають також пернаті хижаки, зокрема, вдень — яструби малі, а вночі — сови. Взимку під час ожеледиці та після снігопадів горобці не можуть дістати собі їжу, і зморені голодом, замерзають. А ще часто вони потрапляють під колеса автотранспорту, збираючи зерно на узбіччях доріг.
![](pictures/homspar/9_m.jpg)
Аби вижити серед такої кількості небезпек, горобці польові схильні селитися зграями. Утворюючи зграйки, їм легше помічати небезпеку і швидше знаходити їжу. В зграї обов’язково є сторож, який відстежує навколишню територію і, помітивши небезпеку, подає характерний сигнал тривоги — «чрр», за яким усі горобці зриваються з місця і перелітають на безпечну відстань. У інших небезпечних випадках, як, наприклад, при раптовій появі кішки, або коли маленьке пташеня випадає з гнізда, стурбовані горобці влаштовують переполох, навперебій піднімаючи тріскотню у вигляді позивок «чере-ре-ре».
Горобці польові в Україні ведуть осілий спосіб життя, оскільки пристосовані до існування поряд з людиною і цілий рік можуть здобувати собі їжу: влітку — в садах, на городах, у полі; восени — серед бур’янів, на токах, біля комор і елеваторів, зерносховищ; взимку — на вулицях, подвір’ях, смітниках тощо. Тому бачити і спостерігати за ними можна в усі пори року.
![](pictures/homspar/10_m.jpg)
Ранньої весни, вже в березні, горобці починають готуватися до розмноження. Вони стають галасливими, самці чубляться один із одним, виборюючи таким чином найкращі місця, придатні для будівництва гнізда. Самки не беруть участі у бійках, а лишень спостерігають за самцями в очікуванні на переможця. У цей час горобці особливо вразливі, адже їх увага не зосереджена цілковито на небезпеці.
Але вже в квітні горобиний галас дещо вщухає, оскільки птахи будують гнізда і на галасування в них просто немає часу і потреби. Період будівництва гнізд у горобців дуже легко розпізнається. У цей час без проблем (за 15-20 хв. спостережень) можна побачити птахів, які збирають на землі ганчірки, соломинки, папірці тощо і носять їх у дзьобі до місця гнізда.
![](pictures/homspar/11_m.jpg)
Із середини квітня горобці починають відкладати яйця та висиджувати пташенят. Вони стають тихими, тому в цю пору їх майже не чути.
![](pictures/homspar/13.jpg)
У травні в них вилуплюються малята, про що свідчать шкаралупки яєць, які можна знайти під горобиним гніздом. Одразу ж до пікових значень зростає активність горобців. Птахи цілий день снують від гнізда за здобиччю (комахами і їх личинками) і з їжею в дзьобі до гнізда. О цій порі за ними легко спостерігати і з’ясувати, де саме знаходиться гніздо.
Коли молоді горобці вилітають із гнізда, місцевість наповнюється несамовитим цвіріньканням горобенят, які випрошують у батьків їжу. Цей «дитячий» горобиний галас нескладно відрізнити від дорослого. Для цього потрібно хоча б один раз поспостерігати за молодняком, що вилетів із гнізда, та послухати їх позивки.
![](pictures/homspar/12_m.jpg)
Гаряча пора, пов’язана із виведенням потомства, у горобців польових продовжується майже усю весняно-літню пору.
У осінньо-зимовий період основне заняття горобців польових — живлення, яке дає шанс вижити в холодну пору року. Птахи в цей період тримаються зграйками, здебільшого на землі. Нерідко їх можна побачити в змішаних зграйках із хатніми горобцями. Поводяться тихо, подають тільки сигнали тривоги. Лише наприкінці зими, коли день стає досить довгий, а сонце починає все більше пригрівати, горобці оживають, сповіщаючи своїм цвіріньканням про наближення весни.
![](pictures/homspar/14_m.jpg)
Наостанок слід зауважити, що горобці польові, як і будь-який інший вид птахів, приносять довкіллю й людині, зокрема, величезну користь, знищуючи шкідливих комах. Звісно, людям вони завдають і шкоди, налітаючи на вишневі сади, поля дозрілого проса тощо. Але користі від них значно більше. Окрім того, не все, особливо в світі живої природи, можна оцінювати з позицій, корисних тільки для себе — людини. Це дуже ризикований шлях, оскільки таємниці живих істот нам украй маловідомі, і втручаючись у їх життя, ми можемо зашкодити всьому природному довкіллю й зрештою собі. Щоб цього не сталося, варто йти шляхом пізнання.