Самець горихвістки звичайної

Свою назву, як зрозуміло, горихвістка отримала за вогненно-рудий хвіст, яким птах щохвилинно сіпає — здається, що позаду птаха палахкотить язичок полум'я. В Україні мешкає два види горихвісток — звичайна та чорна. Обидва види мають довжину тіла близько 14 см, доволі високі ноги, як для такого дрібного птаха, і струнку поставу. В горихвістки звичайної білий лоб, воло, груди і боки тулуба яскраво-руді, черево білувате, махові пера бурі, хвіст яскраво-рудий за винятком бурих центральних стернових пер. У забарвленні молодих особин присутні вохристі риски зверху та темні облямівки на вохристому оперенні низу, що перетворює їх на плямистих пташенят.

Самка горихвістки звичайної

Натомість горихвістка чорна повністю відповідає своїй назві, адже в забарвленні оперення цього виду домінують переважно чорні та темно-сірі кольори й лише в хвості присутнє руде забарвлення. Не можливо не впізнати самця горихвістки чорної в період розмноження — лице кольору чорної сажі, чорний колір горла й грудей на череві переходить у сірий, крила темні зі світлою плямою, хвіст червоно-рудий. Узимку самці більш подібні до самок. А ось як описує горихвісток видатний орнітолог минулого Сергій Бутурлін: «Ці птахи мають тонкий дзьоб із небагатьма навколоротовими щетинками, великі випуклі очі та злегка заокруглені крила. В них високі тонкі ніжки і крута постава тіла. Хвіст невеликий, у багатьох забарвлений у рудуваті або іржасті тони й надзвичайно рухливий.»

Самець чорної горихвістки

Птаха легко розпізнати за піснею: кілька коротких, поскрипуючих фраз із різким, металічним звуком, схожим на брязкіт шарикопідшипника. Горихвістка часто співає, розміщуючись на видноті — на верхівці даху або дерева. Не уникають горихвістки звичайні сусідства з людиною, часто оселяючись у штучних гніздівлях. Не рідкісні вони й у лісах, де мешкають на добре освітлених сонцем місцях поряд із галявинами, на узліссях, зрубах із великими лисинами оголеного ґрунту, в якому горихвістки найчастіше добувають комах, видивляючись їх із підвищень. Окрім комах, вживають також інших дрібних безхребетних, збираючи їх з листя або долу. Гнізда в них різноманітні, але найчастіше це заглиблення в стовбурах дерев, починаючи від справжніх дупел і закінчуючи відкритими зверху виїмками в прогнилих пнях. У травні в гніздо, звите у вигляді не зовсім акуратної чаші з сухих стебел і листя злаків, луб'яних волокон, моху, шматочків кори і листя дерев, самка відкладає 5-6 яскраво-блакитних яєць і насиджує їх 13-14 діб. Пташенята злітають через 16-18 діб. Другий виводок буває в липні, але для облаштування другого гнізда пара часто обирає нове місце, проте наступного сезону повертається в попереднє гніздо.

Самка чорної горихвістки біля гнізда

Окрім України, горихвістки трапляються в усій Європі, надаючи перевагу рівнинній місцевості, однак зустрічаються також і в гірських районах. Проте не у всіх країнах горихвістки є загальнопоширеним видом, наприклад, на Британських островах горихвістка чорна віднесена до рідкісних гніздових видів. На сході ареал їх поширення простягається до Персії та Туркменістану. На гніздуванні птахи з'являються в квітні, а вже у вересні починають свою мандрівку на зимівлю, що завершується в центральній частині Африки, а для деяких особин у Індії.

Пара чорних горихвісток