Горихвістки
![](pictures/horyxv/1_m.jpg)
Самець горихвістки звичайної
Свою назву, як зрозуміло, горихвістка отримала за вогненно-рудий хвіст, яким птах щохвилинно сіпає — здається, що позаду птаха палахкотить язичок полум'я. В Україні мешкає два види горихвісток — звичайна та чорна. Обидва види мають довжину тіла близько 14 см, доволі високі ноги, як для такого дрібного птаха, і струнку поставу. В горихвістки звичайної білий лоб, воло, груди і боки тулуба яскраво-руді, черево білувате, махові пера бурі, хвіст яскраво-рудий за винятком бурих центральних стернових пер. У забарвленні молодих особин присутні вохристі риски зверху та темні облямівки на вохристому оперенні низу, що перетворює їх на плямистих пташенят.
![](pictures/horyxv/2_m.jpg)
Самка горихвістки звичайної
Натомість горихвістка чорна повністю відповідає своїй назві, адже в забарвленні оперення цього виду домінують переважно чорні та темно-сірі кольори й лише в хвості присутнє руде забарвлення. Не можливо не впізнати самця горихвістки чорної в період розмноження — лице кольору чорної сажі, чорний колір горла й грудей на череві переходить у сірий, крила темні зі світлою плямою, хвіст червоно-рудий. Узимку самці більш подібні до самок. А ось як описує горихвісток видатний орнітолог минулого Сергій Бутурлін: «Ці птахи мають тонкий дзьоб із небагатьма навколоротовими щетинками, великі випуклі очі та злегка заокруглені крила. В них високі тонкі ніжки і крута постава тіла. Хвіст невеликий, у багатьох забарвлений у рудуваті або іржасті тони й надзвичайно рухливий.»
![](pictures/horyxv/3_m.jpg)
Самець чорної горихвістки
Птаха легко розпізнати за піснею: кілька коротких, поскрипуючих фраз із різким, металічним звуком, схожим на брязкіт шарикопідшипника. Горихвістка часто співає, розміщуючись на видноті — на верхівці даху або дерева. Не уникають горихвістки звичайні сусідства з людиною, часто оселяючись у штучних гніздівлях. Не рідкісні вони й у лісах, де мешкають на добре освітлених сонцем місцях поряд із галявинами, на узліссях, зрубах із великими лисинами оголеного ґрунту, в якому горихвістки найчастіше добувають комах, видивляючись їх із підвищень. Окрім комах, вживають також інших дрібних безхребетних, збираючи їх з листя або долу. Гнізда в них різноманітні, але найчастіше це заглиблення в стовбурах дерев, починаючи від справжніх дупел і закінчуючи відкритими зверху виїмками в прогнилих пнях. У травні в гніздо, звите у вигляді не зовсім акуратної чаші з сухих стебел і листя злаків, луб'яних волокон, моху, шматочків кори і листя дерев, самка відкладає 5-6 яскраво-блакитних яєць і насиджує їх 13-14 діб. Пташенята злітають через 16-18 діб. Другий виводок буває в липні, але для облаштування другого гнізда пара часто обирає нове місце, проте наступного сезону повертається в попереднє гніздо.
![](pictures/horyxv/4_m.jpg)
Самка чорної горихвістки біля гнізда
Окрім України, горихвістки трапляються в усій Європі, надаючи перевагу рівнинній місцевості, однак зустрічаються також і в гірських районах. Проте не у всіх країнах горихвістки є загальнопоширеним видом, наприклад, на Британських островах горихвістка чорна віднесена до рідкісних гніздових видів. На сході ареал їх поширення простягається до Персії та Туркменістану. На гніздуванні птахи з'являються в квітні, а вже у вересні починають свою мандрівку на зимівлю, що завершується в центральній частині Африки, а для деяких особин у Індії.
![](pictures/horyxv/5_m.jpg)
Пара чорних горихвісток