Улюблене місце оселення великої очеретянки – звичайно, очеретяні зарості, ті, що густіші. Але наскільки вона вимоглива до густоти заростей, настільки неперебірлива, коли йдеться про їхні розміри. Тож великих очеретянок, які повернулися з зимівлі, можна побачити вже в кінці квітня – на початку травня і в неозорих очеретяних хащах на мілководдях водосховищ, і у вузьких смугах очерету, який росте вздовж меліоративних каналів, навколо стариць, озер, ставків.



Очеретянка дроздова, її ще й так називають, – птаха дуже голосна. Та, схоже, зовсім не через голосистість у цій назві є порівняння з дроздом. Просто вона найбільша з усіх видів очеретянок, які трапляються в нашій країні, і розмірами подібна до дрозда співочого – має некороткий хвіст, міцний дзьоб, тілом немала, навіть забарвленням схожа на дрозда, хоча у нього на нижній частині тулуба є темні плями.

Після прильоту великих очеретянок їхня голосна тріскотлива, без надмірної вишуканості пісня починає лунати по усіх очеретах. З одного місця можна почути голос одразу декількох самців, які співають, вмостившись на високих стеблах очерету. Підпускають вони до себе людину досить близько: можна побачити, як у птаха під час співу надувається горло, і на ньому ворушиться настовбурчене пір’я. Пісня – вказівка на те, що найближча територія зайнята самцем, що співає, а тому іншому самцю сюди краще не потикатися, інакше отримає стусанів. Сутички між самцями трапляються нерідко, проте без кровопролиття.

Вокальні старання самця винагороджуються, звичайно ж, появою самки, яка обирає для влаштування гнізда якийсь потайний куточок на висоті від 10 сантиметрів до півтора метра над водою. Тут самка протягом 3–5 днів майструє гніздо-кошик, вмонтовуючи в його стінки, неначе арматурні прути, кілька стеблин очерету, обплітає їх волокнами з рослин. Весь будівельний матеріал у неї „під рукою”, чи то пак під дзьобом – листя і стебельця різних рослин, рослинний пух, павутина, найм’якішими рештками вистилається внутрішня частина гнізда. Влаштуванням гнізд птахи займаються зазвичай у середині травня, коли молодий очерет ще росте, тому разом з ним „тягнеться” вгору і нещодавно збудоване гніздо. Втім, трапляється, вода, що піднімається у невстановлений для цього природою час, наприклад на водосховищах, заповнення яких регулюється людиною, заливає гнізда з кладками яєць, і вони гинуть.



Хоча у вимощуванні гнізда, а потім і в насиджуванні яєць самець безпосередньої участі не бере, та він зайнятий не менш важливою справою – він все і повністю контролює. По-перше, майже цілісінький день співає, контролюючи в такий спосіб гніздову територію від вторгнення інших самців, а по-друге, в перервах між співом супроводжує самку під час пошуку матеріалу для гнізда, здійснюючи контроль партнерки. Голосний спів самця призначений і для усолоджування слуху хазяйновитої самки, яка старанно порається біля гнізда. В цю справу вона занурена з „головою” і не виявляє бажання зі свого боку контролювати самця, тому він завзятим співом інколи приваблює на свою територію другу партнерку, а потім, трапляється, й третю. Але доля цих самок, з погляду людини, незавидна. Наспівавшись досхочу, самець, врешті-решт, бере участь у вигодовуванні пташенят, які з’являються згодом в гніздах усіх його пасій, та допомагає лише першій самці, додаткові самки вигодовують своїх нащадків самотужки і роблять це досить успішно. Цей „вибрик” природи, що зветься полігамією, цілком раціональний – таким чином вид очеретянка велика реалізує свій потенціал розмноження для підтримання чисельності на високому рівні, особливо коли корму для вигодовування пташенят вдосталь.

У кладці очеретянки великої – 3-6 зеленкуватих з темними плямами яєць, які насиджує самка протягом 12-14 днів, стільки само днів пташенята тримаються у гнізді. Після цього куцохвості, жовтороті пташенята-зльотки залишають гніздо. Самка в цей час, трапляється, кидає самця, доручаючи йому завжди голодних пташенят, яких він і догодовує, а сама влаштовує нове гніздо і робить другу кладку – чергова „витівка” природи, щоб забезпечити високу чисельність цього птаха. В інших випадках будівництво нового гнізда самка поєднує з підгодовуванням пташенят першого виводка.

Очеретянка велика хоча і коловодний птах, однак не водоплавний. Проте життя біля води виробило у неї деякі здібності плавця. Пташенята очеретянки, які тільки-но залишили гніздо, літати ще не вміють і намагаються міцно триматися лапами за стебла рослин, та нерідко падають прямо у воду. До рятівного очерета вони добираються плавом, як, до речі, і дорослі птахи, які з якихось причин опиняються у воді.



Головну здобич очеретянки великої становлять, зазвичай, комахи, бо вона комахоїдний птах, який збирає корм як на рослинах, так і здобуває його у повітрі – ловить бабок, метеликів, комарів тощо. Але, буває, свій раціон вона урізноманітнює рибною стравою, спритно вихоплюючи з води мальків, а інколи виловлює і дрібних пуголовків.

Залишають нас великі очеретянки в кінці серпня – на початку вересня, тишком-нишком накопичивши заздалегідь достатньо жирових запасів, щоб дістатися до місць зимівлі, які розташовані в Африці, за екватором. Без їхнього повернення весною до місць гніздування наші водойми, мабуть, залишилися б майже безмовні, і очерети лише сиротинно шурхотіли б сонячної пори, позбавлені хвацької енергії їхньої гучної пісні.