Грицик малий (Limosa Lapponica)
![]() |
Вид – Грицик малий (Limosa lapponica) Рід – Грицик (Limosa) Родина – Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes) |
Середовище існування
Ареал грицика малого обіймає тундри Європи, Азії і Аляски від Північної Скандинавії на заході до американського узбережжя Берингового моря і Берингової протоки на сході. Місцями заходить на південь в лісову зону. Зимує в Західній Європі і на атлантичному узбережжі Африки. В Україні грицик малий є рідкісним залітним птахом, який іноді трапляється під час осіннього перельоту, найчастіше біля морського узбережжя. Для гніздування цей птах обирає осокові болота, підвищення серед тундри, вологі низькі лайди.
![](pictures/hrycmalsv/ser_m.jpg)
Опис
Довжина тіла – 33 - 42 см
Розмах крил – 61 - 88 см
Вага – 190 - 310 г
У дорослого самця в шлюбному вбранні голова, шия і низ тулуба насичена руді; тім'я бурувата-руде; вуздечка темно-бура; пера спини і плечей темно-бурі, з рудуватими плямами; поперек білий; надхвістя білувате з темними смугами; покривні пера верху крил сірі; першорядні махові пера темно-бурі, другорядні - сірувато-бурі; стернові пера з білими і чорними поперечними смугами; дзьоб довгий, чорний, злегка загнутий догори; ноги чорні, довгі, в польоті виступають за хвостом; у позашлюбному вбранні верх сірувато-бурий; покривні пера верху крил із білуватою облямівкою; воло сірувато-буре; решта низу біла, з незначною кількістю темних плям на боках тулуба; дзьоб рожевувата-бурий, на кінці чорний.
![](pictures/hrycmalsv/opys_m.jpg)
Самець шлюбний
![](pictures/hrycmalsv/opys2_m.jpg)
Самець позашлюбний
У дорослої самки в шлюбному оперенні спина й плечі темно-бурі, зі світло-вохристими плямами; голова, шия і воло рудуваті; низ білий, із незначною темною строкатістю на боках тулуба; в позашлюбному оперенні схожа на позашлюбного самця. Молодий птах подібний до дорослого в позашлюбному оперенні, але пера спини й покривні пера крил із широкою вохристою облямівкою.
![](pictures/hrycmalsv/opys3_m.jpg)
Молодий птах
Спосіб життя
Поживу найчастіше здобуває на воді, але також ловить комах, які бігають по землі чи низько літають. При цьому лопатень опускає голову вниз, і водить дзьобом в боку в бік, рухаючись вперед. На одні й ті же місця гніздування щорічно повертаються більше 65% дорослих особин, що свідчить про високий ступінь гніздового консерватизму виду, забезпечуючи возз'єднання багатьох пар.
![](pictures/hrycmalsv/sp_m.jpg)
![](pictures/hrycmalsv/sp2_m.jpg)
![](pictures/hrycmalsv/sp3_m.jpg)
Розмноження
Гніздо - округла заглибина в моху , досить густо встелена сухим вербовими листям , що міститься на м'яких схилах тундри , неподалік невеликих прісних озерець та калюж, яких так багато в тундрі. У кладці 3-4 яйця, насиджування яких триває 17-20 днів. Основний колір їх зеленувато-сірувато-вохристий , поверхню яйця досить рівномірно і густо поцяткована дрібними темними крапками. Виведення пташенят відбувається в середині і на початку другої половини липня. Насиджує один самець. Пуховички за кольором пасують до забарвлення моху і майстерно в ньому ховаються. Тримаються на окраїнах невеликих боліт .
![](pictures/hrycmalsv/rozm_m.jpg)
![](pictures/hrycmalsv/rozm2_m.jpg)
Основним чинником, що загрожує виживанню лопатня є забруднення нафтопродуктами річок і морських узбереж. Також велику небезпеку становить знищення птахів на місцях зимівель місцевим населенням в Бірмі та Китаї, а також чинник неспокою на місцях гніздування. Для збереження виду потрібний суворий контроль за виконанням необхідних заходів безпеки компаніями, які здійснюють буріння, видобуток і транспортування нафти біля узбереж, та наполеглива боротьба з браконьєрством. Лопатня занесено до Червоного списку МСОП (статус – види, що перебувають на межі зникнення), Бонської конвенції, червоних книг ряду країн Азії, території гніздування, зупинок на міграціях та зимівлі виду перебувають під охороною Рамсарської конвенції.
![](pictures/hrycmalsv/ox_m.jpg)
![](pictures/hrycmalsv/ox2_m.jpg)
Птах втомлений після перельоту