Із життя слукви
Слуква (Scolopax rusticola)
Упродовж двох поспіль весен мисливське товариство департаменту Уаз (Франція) організовувало походи до лісу для спостереження за слуквами (Scolopax rusticola) в окрузі Сомп’єн. Головною метою були пошуки та кільцювання пташенят. У цьому значному за площею лісовому масиві звичним є гніздування слукв, а їх кільцювання в період міграції та зимівлі проводять регулярно. Мета даного дослідження: з’ясувати ступінь постійності існування слукв у цій стації протягом року. Завдання виявилося не з легких. В перший рік досліджень пошуки не принесли результатів - усього лише дві зустрічі за п'ять виходів із середини травня до кінця червня. Однак вже в травні наступного року з-під лап англійського сетера вилетіла слуква, яка явно імітувала поранення. Птах сів за 30 м від групи, потім полетів на зустріч, майже впавши на землю вже за 15 м. На такій відстані гра тривала протягом 10 хв.
Майстер маскування
Слуква активно відволікала увагу людей від гнізда (подібно до куріпки або крижня), проте ретельне обстеження ділянки двома сетерами не принесло успіхів. Вісім днів потому, майже на тому ж місці, на зарослому зрубі сетер завмер біля пенька, з-за якого слуква злетіла тільки після наближення людей. Один зі спостерігачів помітив під черевом у птаха затиснуте між стегнами пташеня зі звиса-ючими лапками. Слуквеня було розміром з перепілку і, очевидно могло самостійно здійснювати короткі перельоти. Дорослий птах летів проти вітру, низько й важко (на висоті 6-7 м). Його не переслідували, а сетер все не сходив із місця - перед його носом притискалося до коріння дерева ледь помітне ще одне пташеня. Воно було вже добре оперене, приблизно тритижневого віку. Пташеня закільцювали, сфотографували і подалися на пошуки дорослої особини. її виявив пес на відстані 100 м, птах піднявся важко, але без пташеняти. Ні його, ні його мами так і не вдалося відшукати, проте зовсім неподалік було виявлене трете пташеня, але мертве, яке очевидно стало жертвою хижака.
Пташенята слукви
Черговий похід через тиждень не приніс нічого нового. Не допомогла й робота двох собак-професіоналів. Незважаючи на нечисельність спостережень, факт перенесення слуквою своїх пташенят залишається безсумнівним. Тим більше, що подібна поведінка не вважається винятковою в різних видів птахів і ссавців (наприклад, у лисиці, собаки, кішки). Перенесення пташенят нерідко помічали в хижих птахів, деяких видів горобиних, качок, куликів. Одні види транспортують своїх пташенят на спині, наприклад, пірникоза велика. Подібні спостереження про те, що самка часто рятує пташеня, затискаючу його між стегнами, наводить у своїй праці "Слуква" 1981, Данте Фрагульйоні. Однак англійські орнітологи Візербі та Александер пишуть про можливий перенос слуквами пташенят і за допомогою дзьоба, а також, рятуючись пішки, і на спині. Потужність польоту слукви та впевнена орієнтація у повітрі дозволяють їй успішно застосовувати такі способи переносу свого потомства не тільки у критичних ситуаціях. Згідно з деякими дослідженнями, самка слукви схильна переносити своїх пташенят й у випадку їх занадто далекого віддалення від гнізда або віддаленості виводку від місця годівлі.
В пошуках поживи
Спостереження в Уазі підтверджують здатність слукв переносити вже практично дорослих злітків масою понад 120 г (при народженні їх маса не перевищує 17 г). Врятоване пташеня, навіть єдине з виводку, має багато шансів вижити на новому місці. В багатьох випадках поміченої небезпеки дорослий птах намагається, для врятування всього виводку, відвести небезпеку від гнізда, імітуючи немічність або травмованість незграбним низьким польотом, або ж здійснює відволікаючі стрибки, що подібні до описаних "стрибків жаби" під час полювання на слукв, або ж виконує польоти по-особливому буркочучи. Ще більш дивною і рідкісною поведінкою можна назвати наземний спосіб врятування потомства, намітаючи крильми різноманітне сміття - листя, суху траву тощо. Захисна ж поведінка пташенят полягає в укритті серед рослинності зі збереженням повної нерухомості.
Слуква в польоті
Цей тип інстинктивної поведінки поширений серед дорослих особин. Ось який випадок переносу пташеняти дорослою слуквою в Тарні (Франція) описав Жан-П�?єр Денюк. Квітневим вечором у передгір'ях масиву Лакон був помічений птах, що летів над лісовою дорогою. Вважаючи його автохтонним мешканцем ділянки (що можливо вже завів потомство), привели собаку, яка швидко віднайшла його в ялиннику. Коли наблизились до птаха на 20 м, він важко злетів, поступово набираючи висоту. Політ його видався досить дивним, повільним і важким, лапи птаха вільно обвисали, голова навпаки була пригнута до нижньої частини тіла, ніби притискала до тулуба якийсь предмет. На великій відстані було важко розгледіти ношу птаха, проте всі інші подробиці вказували на факт переносу ним пташеняти. Виявлення біля коріння старої ялини гнізда з трьома пташенятами остаточно впевнило в переносі четвертого з цього виводку. Кілька днів потому вдалося помітити слукву (можливо ту ж), що злетіла і сіла на верхівку ялини, ніби для кращого спостереження.