Вид – Канюк звичайний (Buteo buteo) Рід – Канюк (Buteo) Родина – Яструбові (Ассіріtridае) Ряд – Соколоподібні (Falconiformes)

Середовище існування

Канюк звичайний поширений практично у всій Європі, в Азії мешкає в лісистій місцевості, з півночі обмеженою полярним колом, з півдня безлісистими пустелями Середньої і Центральної Азії та Ірану. Гнiздиться майже на всiй території, крім пiвдня степової смуги. Mirpyє скрiзь; взимку трапляється на бiльшiй частинi території країни, на пiвднi рiдше. Гніздові ділянки птахи обирають переважно у високостовбурних лісах, які межують з відкритою місцевістю або мають значні площі галявин і долин. Оселяються у великих масивах лісу і в маленьких лісах (байрачного, типу) та гаях. Охоче гніздиться поблизу лісових боліт, вологих долин і в заплавних лісах. Знайдений на гніздуванні і в старих штучних лісових насадженнях. У гірських лісах гніздиться до верхньої межі лісу: у Криму до 1400 м над р. м. і в Карпатах на висоті 1200 м над р. м., можливо і вище. Гнізда канюк влаштовує на деревах найрізноманітніших порід — здебільшого на дубах і соснах, але їх знаходили і на березі, буці, ясені, грабі, вільсі, липі тощо.

Опис

Довжина тіла – 51 – 57 см
Розмах крил – 113 – 128 см
Вага - 550 – 1400 г

У дорослого птаха верх рудувато-бурий або темно-бурий; низ вiд бiлуватого, з темними рисками або поперечними смугами, до темно-бурого; на свiтлому сподi махових пер темні смуги, вздовж заднього краю крил проходить широка темна смуга; хвіст із темними смугами, передверхiвкова - широка; дзьоб чорний; восковиця i ноги жовтi; райдужна оболонка ока коричнева. У молодого птаха пера верху з виразнішою свiтлою облямiвкою; низ із поздовжніми смугами.

Спосіб життя

Канюк звичайний живиться тваринами, яких здобуває сам. Відомі лише поодинокі випадки поїдання загиблих тварин. Список тварин, яких він поїдає, такий великий, а тварини, які належать до списку, такі різноманітні, що канюка звичайного можна вважати поліфагом. Якщо він і виявляє кормову спеціалізацію, то тільки тимчасову, а взагалі є досить пластичним у пристосуванні до умов здо-бування поживи і легко змінює один вид корму на інший. Все-таки більшу частину їжі канюка складають мишовидні та інші гризуни, тому він значною мірою є міофагом, заслуговуючи однієї із своїх назв — мишоїд. Здобуває корм часом тільки в лісі, але звичайно також і в прилеглій до лісів відкритій місцевості — на узліссях, порубках, на лісових галявинах і болотах, на луках і ланах, у Карпатах на полонинах, підіймаючись до висоти 1300—1500 м над р. м., а в Криму — на яйлі. Розміри мисливської ділянки канюка досить різні; звичайно гніздова ділянка належить до мисливської, і тоді він полює навколо гнізда в радіусі до 3 км. При полюванні у відкритій місцевості низько облітає свою мисливську ділянку, повільно ширяючи над нею великими кругами і виглядаючи тварин. У лісі часто ховається на деревах, на пнях або землі, подовгу очікуючи зручного випадку для нападу на здобич. Іноді шукає тварин (комах, жаб, ящірок), ходячи по землі, причому може проходити до 200 м і більше. На здобич, яку помітив на землі, кидається надзвичайно спритно, з напіврозпущеними крилами. При поїданні тварин роздирає їх або ковтає цілком.

Розмноження

Птахи, що гніздяться в Україні, навесні повертаються відразу на свої постійні гніздові ділянки, причому в окремі роки вже в першу декаду березня, але здебільшого протягом другої половини його та першої декади квітня. Масовий проліт, який завжди менше помітний, ніж восени, відбу-вається трохи пізніше від появи перших птахів — зрідка наприкінці березня, переважно в середині квітня. Незабаром після прильоту гніздові птахи починають будувати гніздо чи лагодити своє торішнє або займають і добудовують чуже, що раніше належало вороні сірій або крукові. Зазвичай, канюк будує гніздо сам. Найчастіше гнізда бувають на висоті 10—20 м і лише окремі нижче (на висоті 5 м). Влаштовуються гнізда ближче до вершини дерева, у розгалуженні основного стовбура або на досить товстих бічних гілках, причому звичайно біля стовбура, іноді й віддалік, навіть до 3,5 м. Гніздо будують досить тривалий час обидва птахи пари, але переважно самка, яка далі подовгу сидить у збудованому гнізді ще до початку відкладання яєць. Якщо птахів тривожити під час будування гнізда, вони часто кидають його і починають десь недалеко будувати нове. Гілки та інші матеріали для гнізда вони приносять звичайно в лапах. У гніздах канюка, як і в гніздах деяких інших хижих птахів, на краях верхньої частини гнізда і в лотку постійно є гілочки дерев з молодими зеленими листками (дуба, ліщини, берези, клена, бука тощо) або з сосновою хвоєю; в окремих гніздах лоток викладено переважно такими гілочками, тому він дещо нагадує лоток гнізда осоїда. Свіжі гілки із зеленим листям птахи приносять у гніздо і тоді, коли в ньому вже є кладка, пізніше пташенята. Лоток роблять з тонших гілок і вистилають, крім гілок із зеленню, ще й ликом дерев, корою, торішнім листям і трухлою деревиною; трапляються також пасма свіжої або сухої трави, моху, гілки омели та пухові пера канюка. В основі старих гнізд іноді влаштовують свої гнізда горобці польові; серед гілок одного з гнізд було знайдено гніздо з кладкою горихвістки звичайної (Phoenicurus phoenicurus L.) з яйцем зозулі.

Гніздиться канюк окремими парами, проте зустрічаються близько розташовані гнізда, подекуди відстань між ними становить 100—300 м. Оселяється канюк і поряд з іншими хижими птахами, переважно з шулікою чорним і підорликами. З другої половини квітня помічаються шлюбні ігри: самець підіймається висхідними кругами досить високо в повітря, а потім падає з напівскладеними крилами, під час падіння один-два рази наче зринає — трохи злітає вгору, потім продовжує падати; зрідка уривчасто кричить. У гніздовий період канюки в районі гнізда порівняно часто кричать, особливо в шлюбний період, а потім при вигодовуванні пташенят і вильоті їх з гнізда. Молоді птахи починають розмножуватися ще в першому річному вбранні, тобто віком близько одного року. Пари постійні. Гніздо пара птахів використовує кілька років. Яйця починають відкладати переважно з другої декади квітня. Яйця в одній кладці відкладають з інтервалом 48 год. У повних кладках переважно два-три яйця. Насиджування починається після відкладання першого яйця в кладці і триває чотири тижні Насиджує кладку переважно самка, самець сидить мало. Однак він приносить корм самці, що насиджує, а в перші дні після появи пташенят — усій сім'ї. Пізніше поживу здобувають обидва батьки, але ще довго самець передає різних тварин, яких він приносить, самці і вже вона годує пташенят. Вони вилуплюються з яєць неодночасно і в розвиткові їх завжди є значна різниця; часто найслабший гине. Молоді птахи перебувають у гнізді близько 45 діб. Вилітають з гнізда в південних областях з кінця червня, в інших областях — з початку липня. У виводках є зазвичай два-три молоді птахи. Дорослі птахи починають линяти в гніздовий період, переважно з середини травня. Самки линяють під час насиджування, раніше від самців. Закінчується линяння здебільшого в серпні. На початку вересня деякі птахи ще тримаються своїх гніздових ділянок. Валовий проліт відбувається іноді наприкінці вересня, але звичайно в першу половину жовтня.

Охорона

Як і всі хижі птахи, канюки страждають від переслідувань з боку малограмотних селян та мисливців. Навіть попри те, що цей птах полює здебільшого на гризунів, він люто винищуються екологічно-несвідомими людьми. Іншими загрозливими факторами є зменшення кількості мишоподібних гризунів, через застосування хімікатів, що позбавляє канюків поживи та спричиняє загибель птахів, гибель птахів від зіткнення з ЛЕП, автомобілями та антенами. Для збереження виду необхідна заборона використання пестицидів, створення умов придатних для гніздування канюків, заборона полювання на цих птахів, та проведення просвітницької роботи серед населення. Канюк звичайний перебуває під захистом Бернської та Бонської конвенцій, а також Конвенції CITES.