Ще зовсім недавно ми, люди, на хижаків дивилися, як на найлютіших ворогів і безжально їх винищували. З часом розібралися і зрозуміли, що хижаки в житті необхідні: вони і санітари, і селекціонери. Але дедалі менше залишається в природі і хижаків, і їх побратимів. На території Поліського радіаційно-технічного заповідника все інакше. Людина звідси пішла, а звірі, птахи, рослини залишилися. І ось вже 20 років вони живуть тут, вмирають, народжують малят, полюють, будують собі житло. Хижаки йдуть із зони і повертаються в неї, не маючи перепусток. А навіщо? Адже тепер це їхній дім, і тут вони в безпеці...