Матеріал з книги: Фауна України [Текст] : в сорока томах / АН УРСР Ін-т зоол. - Київ : Видавництво Академії Наук УРСР, 1956 - Том 4 : Птахи. Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / О. Б. Кістяківський ; ред. І. Г. Підоплічко (ред. тома д.б.н. проф. І. Г. Підоплічко). - Київ: Видавництво Академії Наук УРСР, 1957. - 431 с.

Дорослий птах. Верх голови і зашийок блідосіробурого кольору з рожевим нальотом. Поперек верхньої сторони шиї іде чорне півкільце. Решта верху тіла, крім сіроголубих зовнішніх верхніх покривних пер крила, пісочносірого кольору. Нижня сторона тіла, боки голови і шиї рожевосірі, горло білувате, нижі покривні пера хвоста і крила сірі. Першорядні махові пера бурі з світлішими облямівками, другорядні — сірі. Рульові пера сірі з білими кінцями, тільки середня пара їх пісочносірого кольору. Дзьоб чорний, ноги червоні.

Довжина крила 170—183, хвоста 130—142, дзьоба 15—17, цівки 21— 25 мм.

Молодий птах. Схожий на дорослого, але голова і нижня сторона тіла буріші, зовнішні верхні покривні пера крила з облямівками пісочного кольору, чорне півкільце на задній стороні шиї вузьке і слабо виражене.

Яйця. Білого кольору, досить блискучі, обидва кінці загострені майже однаково. Розміри 27—32x22—24,5 мм.

Визначення в природі. Кільчасту горлицю найлегше пізнати по голосу. її воркування, яке можна передати, як «ку-ку-ку» з наголосом на середньому складі, зовсім не схоже на воркування звичайної горлиці, а більше нагадує голос припутня. Характерне у кільчастої горлиці однотонне забарвлення спини, без широких облямівок на перах, які добре виражені у звичайної горлиці. Тримається кільчаста горлиця майже завжди у великих населених пунктах на деревах парків і садків, на землі у дворах; восени кільчасті горлиці іноді вилітають на прилеглі поля.

Систематика. Кільчасті горлиці, які живуть в УРСР, належать до підвиду Streptopelia decaocto decaocto Friv., поширеного в Угорщині на Балканському півострові і в південно-західній Азії. Горлиці інших двох підвидів цього виду — S. d. stoliczkae Hume та S. d. xanthocyclus New., — які відрізняються розмірами і забарвленням верхньої сторони тіла, населяють Центральну і південно-східну Азію.

Поширення. Південна частина материка Азії на північ до Малої Азії, Афганістану, Східного Казахстану, Південної Монголії, Кореї та Японії. В Європі до 1932 р. кільчаста горлиця гніздилася тільки на Балканському півострові. В той час межа її поширення проходила через Констанцу, Ольтеніцу, Калафат в Румунії, доходила до Белграда (це був най-північніший пункт її поширення в Європі), причому в Югославії вона ніде не переходила через Дунай і Саву. На узбережжі Адріатичного моря кільчаста горлиця була поширена на північ до м. Нін. В південній частині Балканського півострова кільчастих горлиць нема: вони не заходять південніше лінії Салоніки (Греція) — Балона (Албанія). Можливо, що цього виду стосуються повідомлення О.Д. Нордмана про заліт (як він гадає, з європейської частини Турції) на пониззя Дунаю «Columba risoria».

У 1930 р. кільчаста горлиця, очевидно, вперше з'явилась в Угорщині (м. Монор), але докладніше її розселення простежене з 1932 р., коли вона перейшла через Дунай біля Панчова і з'явилась в північно-східній Угорщині, недалеко від Дебреценя. У 1935 р. ці горлиці розселилися до озера Балатон, в 1937 р. вони з'явилися північніше Будапешта і в Дебрецені, в 1939 р.— в Мішкольці, а в 1943 р. — у Відні.

На території УРСР кільчасті горлиці вперше з'явилися у 1944 р. в Ужгороді, де їх спостерігав О. О. Грабар. У 1927 р. вони були виявлені автором у Мукачеві, а в 1948—1949 рр. Ф. І. Страутманом у Чопі, Вузловому, Виноградові, Хусті й Буштині Закарпатської області. У 1949 р. ці птахи перелетіли Карпати і оселилися у Львові й Самборі Дрогобицької області. В 1955 р. перша пара кільчастих горлиць оселилася в Києві. Отже, менше як за 25 років кільчасті горлиці розширили свій ареал і просунулися на північ на 1000 км по прямій. Це розселення ішло нерівномірно: найінтенсивніше птахи розселялися у 1932, 1939, 1943 та 1949 рр., в інші роки вони заповнювали незаселені місця в «тилу» свого просування. Таким чином, зараз в УРСР кільчаста горлиця гніздиться і живе осіло в багатьох містах Закарпатської області, у Львові і Самборі, можливо, і в деяких інших містах західних областей УРСР (карта II). Поки що це ще рідкісний птах, кількість якого не перевищує двох-трьох пар в одному населеному пункті. Поза межами міст вона ніде в УРСР і взагалі в Європі не живе.



Річний цикл життя. Про екологію, зокрема про річний цикл життя, кільчастих горлиць є тільки дуже неповні, уривчасті дані. Ці птахи живуть осіло, але при розселенні в перші роки іноді на зиму зникають, видимо, відлітаючи на південь, і тільки на другий або третій рік залишаються зимувати. Селяться ці птахи в садках і парках в межах крупних населених пунктів, переважно в містах, а не селах (в Азії вони гніздяться звичайно в чагарниках, а не в будівлях). Гніздо, що ці птахи мостять на дереві, не відрізняється будовою від гнізда звичайної горлиці — також плоске і не щільне, без гніздової вистилки. Лара горлиць цього виду, що гніздилася у Львові, зробила у травні 1949 р. гніздо на тисі, але залишила його з двома напівнасидженими яйцями і загніздилася вдруге на липі, де вивела і вигодувала двох пташенят.

У кільчастих горлиць нормально за літо буває дві кладки, а в південній частині ареалу навіть три, кожна — з двох яєць. Під час гніздування горлиці, так само як і зимою, цілими днями тримаються в межах населених пунктів.

Їдять вони звичайно на землі, нерідко ходять у дворах разом із свійськими птахами. Тільки восени, під час збирання врожаю, вони іноді вилітають на поля. Живлення птахів цього виду не досліджене, але нема сумніву, що воно істотно не відрізняється від живлення інших голубів, тобто що основною поживою кільчастої горлиці є насіння культурних і диких рослин.