Вивчаючи соціальну поведінку диких птахів, орнітологи з Оксфордського університету встановили, що ті готові пожертвувати поживою заради можливості бути разом зі своїм партнером.

Науковці встановили в лісовому масиві 12 автоматизованих годівниць. Учасниками експерименту стало сімнадцять пар синиць великих (Parus major). На їхніх лапках були укріплені радіомаячки, настроєні різні частоти. Годівниця відкривалася тільки в тому випадку, коли до неї підлітав птах з браслетом, що випускає сигнал відповідної частоти. У десяти випадках пара синиць мала однакові сигнали, що дозволяло їй одночасно харчуватися в годівниці. Решта сім пар птахів отримали різні браслети: годівниця впускала тільки одного з партнерів, блокуючи доступ іншому.

Експеримент мав за мету з'ясувати ступінь прихильності птахів один до одного. Спостереження тривало 90 днів; за цей час в цілому було зафіксовано більше 66 000 відвідувань годівниць. Виявилося, що кохання для птахів сильніша за голод: синиці з розділених пар не покидали одна одну. Поки один з партнерів користувався годівницею, інший, замість того, щоб полетіти до годівниці, налаштованої на частоту його браслета, терпляче чекав зовні. Більш того, щасливий володар доступу до їжі іноді намагався винести її за межі годівниці для свого голодного супутника.

Як пояснюють автори даного дослідження подібна прихильність пояснюється важливістю соціальних та індивідуальних зв'язків у птахів. Це корелює з проведеними раніше дослідженнями, які свідчать, що птахи об'єднуються в зграї навіть в умовах обмежених харчових ресурсів. Недолік їжі в цьому випадку компенсується «плюсами», які дає подібний союз: наприклад, можливістю спільно протидіяти хижакам