Багатьох людей часто турбує питання "знайшов пташеня, як вчинити з  ним далі?". Фахівці-орнітологи відповідають: "НІЧОГО!". Найкраще, що можна зробити, - це посадити його на гілку найближчого дерева.  

  Наприкінці весни – на початку літа багато пташенят залишають гнізда, що слугували їм надійним прихистком з моменту появи на світ. Це трапляється саме тоді, коли малюки роблять перші спроби вільного польоту. До того всі пташенята поводяться вкрай обережно і, зазвичай, не наближаються до краю гнізда. Вони часто вилітають не маючи повноцінного оперення, а пташенята сов - то й зовсім в пуховому вбранні. Часто їх можна впізнати за пучками пуху, що стирчить з голови або спини (ніби колючки на кактусі) і недорозвинуто-короткому рульовому пір'ї хвоста. Через цю особливість політ пташенят виглядає прямолінійним пікіруванням і часто закінчується стінкою або іншою перешкодою,що опинилась на їхньому шляху.  

Щоб отримати нову порцію принесеного батьками корму, пташенята часто будучи збудженими та азартними просто звалюються з дерева на землю. Якщо дитинча не чіпати і поблизу не буде його потенційних ворогів (собак, кішок, вовків, лисиць та ін.), можна спостерігати цікаву картину, як за допомогою кігтів і дзьоба, балансуючи крилами, наче акробат, підіймається воно по практично голому стовбурі до найближчої гілки, звідки зробить чергову спробу злетіти. Іноді так триває близько тижня: злети і падіння. І тільки пройшовши цю школу виживання, пташеня може стати повноправним володарем неба.

Якщо ви знайдете таких пташенят обережно перенесіть їх подалі від проїжджої частини, «людських очей», потенційно небезпечних місць, наприклад, майданчиків для вигулу собак, але не далі найближчої смуги кущів або дерев. І тоді батьки обов'язково знайдуть їх і догодують у разі потреби. Не несіть пташенят додому!

  «Але їх же шкода!» - Зітхають жалісливі громадяни і приводять до болю знайомі аргументи про підступних кішок і ненажерливих псів. Загалом все правда, багато пташенят закінчують своє життя, яке по суті, не почалося, в зубах хижаків, як диких, так і одомашнених. По-людськи їх шкода аж до плачу. Але природа не живе за людськими законами. Нею править закон природного добору - суворий, але логічний: лише найбільш пристосований до умов середовища має шанс довести своє право на життя і відтворення себе в потомстві. Всі інші йдуть на корм хижакам - адже їм теж потрібно виживати. І людині не дано тут нічого змінювати - більше половини випадків «допомоги пташенятам, які випали з гнізда» закінчуються для останніх фатально. Часто у тварини, взятої в неволю, розвивається глибокий стрес, порушується травлення, пропадає апетит, знижується імунітет. Та й новоявлені «прийомні батьки» за визначенням не можуть впоратися з вигодовування пташеняти краще, ніж батьки біологічні. В решті-решт в неволі гинуть навіть ті пташенята, які мали б високі шанси вижити у своєму природному середовищі, якщо б їх просто залишили в спокої. Навіть успішно вигодуваний в неволі птах, зазвичай, незабаром гине, будучи випущеним на свободу – в нього просто відсутні елементарні навички виживання, які можуть передати йому лише батьки і лише в природному середовищі. Тому ми звертаємося з проханням до всіх небайдужих людей: будь ласка, не створюйте труднощів ні птахам, ні собі – покладіться на їх власні інстинкти і турботу батьків.  

Дикі тварини мають жити, а якщо доведеться, то й помирати на волі!