Про нафтові забруднення морів та океанів відомо ще з 19 ст. і, на жаль, їх завжди супроводжувала масова загибель птахів, які відчувають цей вплив одними з перших. Щороку в акваторіях морів трапляються мільйони випадків забруднення нафтопродуктами, що стаються переважно внаслідок омивання днища судна водою. Такі нафтові плями вбивають сотні й тисячі птахів. Як свідчить статистика Канадського уряду, щороку біля берегів Ньюфаундленду від нафтових плям гине до 300 000 птахів.

Не обійшлося без пташиних жертв і під час аварії в Чорному морі, що трапилася 10 листопада 2007 року. Одними з перших жертвами мазуту, що тисячами тон потрапив у море, стали водоплавні птахи.

Баклани великі Phalacrocorax carbo, лиски Fulica atra, пірникози великі Podiceps cristatus і чорношиї Podiceps nigricollis опинилися у в'язкій чорній масі, самотньо плаваючи й очікуючи чи то на порятунок, чи то на смерть.

Як допомогти цим бідолашним, чи існують дієві методи їх реабілітації і який шанс на виживання мають постраждалі пернаті? Ще зовсім недавно, в недалеких 1970-х, рятівникам було мало що відомо про можливості порятунку птахів, які потрапили в нафтову пастку. Із сотень і тисяч постраждалих птахів тоді вдавалося порятували лише небагатьох. Наприклад, 1971 року, коли два нафтові танкери зіткнулися в затоці Сан-Франциско, волонтери Міжнародного центру з порятунку та вивчення птахів (IBRRC) із Каліфорнії очистили від нафти 7000 птахів, проте тільки 300 із них вижили і були випущенні назад у природу.

Як нафтові розливи впливають на птахів?
Гіпотермія. Перше на що впливає нафтове забруднення — руйнує водовідштовхувальні властивості оперення птахів. Тонка будова оперення робить його водонепроникним. Окремі ниточки або борідки на кожному пері з'єднані між собою маленькими гачечками й утворюють міцну тканину, крізь яку не проникає вода. Під водонепроникним шаром лежить шар пуху, який виконує теплоізоляційну функцію, завдяки чому шкіра птаха постійно залишатися в теплі. Під шкірою роз ташований жировий шар, який теж частково ізолює внутрішні органи птаха від холоду. Така водовідштовхувальна система птаха працює як зимова куртка, зовнішній водонепроникний шар якої вкриває тонший шар матеріалу, котрий пропускає повітря, підтримуючи тепло та сухість.

Робота цієї системи є дуже досконалою, оскільки птахи більшість часу присвячують догляду за своїм оперенням, очищуючи його від бруду та з'єднуючи розліплені борідки з гачечками. Такий догляд робить оперення м'яким і водонепроникним. Однак, щоб зруйнувати таку складну систему, що є своєрідною «курткою» птаха, треба зовсім мало — достатньо навіть невеликої кількості нафти, щоб вбити морського птаха. Нафта руйнує цей покрив, закупорюючи чи зліплюючи борідки з гачечками і дозволяючи холодній воді проникати крізь оперення до теплоізоляційного шару пуху та шкіри.

Температура тіла здорового птаха становить 41 °С, у такому стані він без проблем може плавати та пірнати в крижаній воді. Проте як тільки птах потрапляє в нафтову пляму, тепло залишає його через «отвір» у захисному оперенні. Звісно, що за таких обставин птах намагатиметься підтримувати температуру свого тіла, спалюючи запаси енергії, що зберігаються в жировому покриві, однак і вони швидко виснажуються.

Використавши запаси жиру, птах випалюватиме свої м'язи, щоб підтримати температуру тіла на необхідному рівні. Він намагатиметься врятувати себе, витрачаючи багато енергії на пошуки їжі. Тому в умовах холоду, смерть птахів найчастіше настає через гіпотермію.

Отруєння. Інша швидка реакція птахів на забруднення нафтопродуктами — це намагання відновити водонепроникність оперення. Безумовно, що інстинктивно розчісуючи забруднене нафтою оперення, птах вдихає та ковтає токсичні сполуки, які можуть пошкодити його внутрішні органи, в першу чергу печінку, легені, нирки, кишечник тощо. Внаслідок отруєння такими сполуками птах гине, проте в даному випадку вплив триває довше, аніж після тепловтрати. Леткі сполуки, що входять до складу нафтопродуктів, роз'їдають слизові оболонки. Вуглеводні, що потраплять у кров тварин, руйнують червоні кров'яні тільця, котрі втрачають здатність переносити кисень.

Зрештою, птахи можуть просто зав'язнути в нафтовому бруді або потонути через надмірну вагу нафтопродуктів, які налипають на оперенні птаха, або через нестачу повітря, що не надходить внаслідок утвореної плівки.

Ванна для птахів

За понад тридцять років роботи фахівці IBRRC розробили чіткі процедури, протоколи та методики для поводження з забрудненими нафтою птахами. Усі знання та навички вони отримували переважно в ході порятунку птахів під час нафтових аварій різного масштабу, весь час навчаючись на своїх помил-ках, їх волонтери постійно проходять тренінги з сучасних методів порятунку та реабілітації птахів. І нині порівняно з врятованими трьома відсотками птахів у 1971 році вже близько 90% постраждалих отримують шанс на виживання.

Забруднених птахів поміщають у пластикові миски і миють їх оперення теплою водою та шматком м'якого мила. Для промивання очей та вушних отворів використовують тільки воду й м'яку щіточку або ватну паличку, щоб не пошкодити вразливі органи і тканини. Оскільки птахи не надто охоче приймають такі водні процедури, цю роботу слід виконувати дуже швидко, проте ретельно. Далі птахів споліскують великою кількістю води. Цей процес не менш важливий, аніж миття, оскільки мильний розчин, що залишатиметься на оперенні, може завадити відновленню його во-донепроникності. Наступний етап — сушка. Птахів поміщають у клітки, де на них дме тепле повітря з фена, розробленого спеціально для сушки птахів, а після висихання птахів випускають у басейн з теплою водою. Вся процедура з очищення одного птаха потребує приблизно 45 хвилин. Потім постраждалі птахи ще довго отримують спеціальний раціон, що здатен відновити їх сили, зменшити стрес, якому вони піддалися, та прискорити їх одужання.

Волонтери IBRRC радять використовувати рідину для миття посуду «Dawn» (одновідсотковий водний розчин), яку виробляє компанія «Procter and Gamble». Дослідження різних миючих засобів, проведенні IBRRC, довели, що ця рідина відповідає всім критеріям, необхідним для такої діяльності: видаляє більшість жирів, ефективна в малих концентраціях, не подразнює шкіру та очі, швидко видаляється з оперення в ході споліскування. До речі, «Procter and Gamble» співпрацює з IBRRC, постачаючи їх та інші подібні організації необхідним детергентом у повному обсязі й безкоштовно.

Окрім миючих засобів, така реабілітація потребує значних об'ємів води. Звісно, в кожному випадку будуть свої витрати, які залежатимуть від розмірів птахів і величини забруднення. Наприклад, для миття одного пелікана необхідно в середньому до 1 200 л води, а на миття 700 птахів, розміром з качку, було витрачено понад 3 500 л. Більшість води йде на наповнення басейну, де утримуватимуть очищених птахів.

Як стверджують фахівці ІВРРС вартість реабілітації диких тварин від наслідків розливу нафти відрізнятиметься в кожному окремому випадку. Поки-що за всю історію реабілітації найдорожчою є аварія танкера «Exxon Valdez» біля берегів Аляски і 989 року. Тоді на реабілітацію однієї морської видри компанія Exxon витратила понад $82 000. Загалом було очищено 357 видр, проте в природу випущено лише 45 особин. Окрім того, з 1600 особин птахів, яких виловили й полікували, половину згодом випустили в море. Кожен птах обійшовся тоді в $32 000. Менш дорогою виявилася реабілітація 260 качок, забруднених нафтопродуктами після їх потрапляння в річку Хіткот (Нова Зеландія) 2005 року. Загалом уся реабілітація тривала близько шести тижнів, а витрати на неї сягнули $42 000.

Оцінивши всі зусилля з реабілітації диких тварин біля берегів Аляски, фахівці дійшли висновку, що такі заходи трудомісткі, дорогі, мають низьку успішність і створюють хибне враження про реальні наслідки виливів.

Але окрім матеріальних витрат, які повинні нести винуватці трагедій, існують й інші, не менш вартісні втрати. Перш за все йдеться про загибель цілих популяцій птахів, дуже часто рідкісних видів. Адже вря-товані кілька сотень особин із тисячних популяцій не здатні відновити своє повноцінне існування в природних умовах, про що й свідчать результати подальших досліджень. Нафта, пролита в море, несе незворотні збитки, які не можливо відшкодувати, їх можна тільки попередити.