Курс на південь: міграції марафонців
Коли в природі стає все прохолодніше, кожен п'ятий вид птахів у світі вирушає в свою подорож у тепліший клімат. Пропонуємо познайомитися з кількома видами, які долають екстра кілометри за подорож.
Марш пінгвінів
Пінгвіни Аделі
Pygoscelis adeliae
Максимальна зафіксована відстань - 17600 км
У даному разі йдеться не про політ! Нелітаючі птахи, якими є пінгвіни, також мігрують. У випадку з пінгвінами Аделі — це в середньому 13 тисяч кілометрів пішої мандрівки щороку вслід за сонцем зі своїх гніздових колоній до місць зимівлі в регіон моря Роса, що в Антарктиді, та назад — проблема для цих пінгвінів, яким потрібен доступ до моря, щоб живитися крилем. їхнє рішення — прямувати до краю криги, протяжність якої постійно збільшується в морозні місяці. Навесні вони просто тримаються краю, натомість крига відступає. Незважаючи на прогнози про майбутнє скорочення популяції, що ґрунтуються на оцінці наслідків зміни клімату, поки що популяції виду зростають, особливо в Східній Антарктиді, де більшість із них гніздиться.
Немає гір таких високих
Гуска гірська
Eulabeia indica
Відстань міграції - 3000-5000 км
Мало кисню? Не проблема! Ці міцні гуси не летять тривалий час, але жоден інший вид птахів не літає постійно на таких висотах під час своєї міграції. Подорожуючи з місць гніздування в Монголії, на Тібетському плато та півночі Китаю до місць зимівлі в Індії, ці гуси перетинають Гімалаї, використовуючи менше 10% кисню, наявного на рівні моря, піднімаючись на висоту до 7 тисяч метрів без допомоги будь-якого попутного вітру. Хоча дослідники й з'ясували, що ці гуси заощаджують енергію, здійснюючи політ з огинанням гірського рельєфу та виконуючи все це вночі, втім ученим досі не зрозуміло, яка генетика лежить в основі такої витривалості.
Жирний і наполегливий
Баранець великий
Gallinago media
Відстань міграції - 6800 км
Сапсан може перемогти у спринтерських перегонах, розігнавшись до 390 км/год, коли кидається на жертву згори, але марафон йому не виграти, ймовірно, переможцем стане баранець великий, який найшвидше здолає найдовший переліт - дивно, враховуючи яким вгодованим він стає перед зимовою міграцією. Але те, чого йому бракує в аеродинаміці, баранець надолужує енергією, Задокументовано, що без допомоги попутного вітру, який сприяє швидшому польоту, цей жирний птах розвинув швидкість до 97 км/год на дистанції 6800 кілометрів. Перелітаючи над суходолом зі Скандинавії до Африки в регіон нижче Сахари, він навіть не робить перерви в польоті й у результаті втрачає половину своєї ваги.
Міцний горішок
Кам'янка звичайна
Oenanthe oenanthe
Відстань міграції - 30000 км
У залежності від того де гніздяться кам'янки, вони використовують різні шляхи міграції. Наприклад, ті що гніздяться в північно-східній Канаді, летять через Атлантику, а ті, що на Алясці, прямують через Росію. Маючи вагу як дві ложки цукру, ці сміливі птахи мігрують через шторми відкритого океану, протистоять субарктичному клімату Сибіру та виживають у арабській пустелі. їхні рекордні 30 тисяч кілометрів кругосвітньої подорожі — це найдовша відома нині міграція серед співочих птахів. Власне, дослідники з'ясували, що найдовшою міграцією, якщо не враховувати вагу птаха, є все-таки переліт рябогрудого лісового пісняра Setophaga striata (птах із фауни Америки); утім окремо завжди згадують і про кам'янку, бо зважають на її крихітні розміри. Кам'янка звичайна має величезний ареал, хоча популяція в світі дещо скорочується, але поки що вид належить до відносно благополучних.
Не знає втоми
Грицик малий
Limosa lарроnіса
Відстань міграції - 11000 км
Уявіть дев'ятиденний політ без перерви на сон, їжу та пиття. Саме так летить грицик малий: із Аляски прямісінько до Нової Зеландії. Серед усіх птахів йому належить рекорд «найдовший політ без зупинки» за ті 11 тисяч кілометрів, які птах пролітає без перепочинку. Хоч у виду надзвичайно великий ареал, деякі з суб-популяцій перебувають у небезпеці. Чисельність популяцій грицика, які використовують Східно-азійський - Австралійський міграційний шлях, зазнає швидкого скорочення внаслідок утрати місць навколо Жовтого моря, тому вид зараз має статус «Близький до загрозливого». Тож навіть якщо в грициків немає проблем із витривалістю, ми повинні дати їм можливість «дозаправитися»!
Знову й знову
Буревісник тонкодзьобий
Ardenna tenuirostris Відстань міграції - 30000 км
Цей затятий мандрівник щороку мігрує зі своїх місць гніздування у Тасманії та південній Австралії до Камчатки, далі продовжує мандри на Алеутські острови Аляски, потім робить коло над Тихим океаном і повертається назад уздовж західного берега Північної Америки. Тіла цих птахів ідеально пристосовані, щоб ширяти над водою. Це дозволяє їм довго перебувати в польоті, економлячи при цьому енергію. Дивовижно, але пролетівши такі вражаючі відстані, буревісники щоразу повертаються в свою нору. Загальна чисельність виду понад 20 мільйонів птахів, що робить їх найчисельнішими серед морських пернатих у австралійських водах.
До місяця і назад
Крячок полярний
Sterna paradisaea
Середня навколосвітня відстань - 90000 км
Жоден рейтинг мігруючих птахів буде неповним без згадки про рекордні подвиги крячка полярного. У цього птаха середніх розмірів найдовша міграція в тваринному світі — 90 тисяч кілометрів від полюса до полюса — з Гренландії на півночі до моря Ведделла на півдні. Примітно, що крячки полярні доживають до 30 років. Тобто, якщо підсумувати відстань, подолану за час міграцій упродовж життя одного птаха, то вона втричі перевищить відстань до місяця й назад.
Pygoscelis adeliae
Максимальна зафіксована відстань - 17600 км
У даному разі йдеться не про політ! Нелітаючі птахи, якими є пінгвіни, також мігрують. У випадку з пінгвінами Аделі — це в середньому 13 тисяч кілометрів пішої мандрівки щороку вслід за сонцем зі своїх гніздових колоній до місць зимівлі в регіон моря Роса, що в Антарктиді, та назад — проблема для цих пінгвінів, яким потрібен доступ до моря, щоб живитися крилем. їхнє рішення — прямувати до краю криги, протяжність якої постійно збільшується в морозні місяці. Навесні вони просто тримаються краю, натомість крига відступає. Незважаючи на прогнози про майбутнє скорочення популяції, що ґрунтуються на оцінці наслідків зміни клімату, поки що популяції виду зростають, особливо в Східній Антарктиді, де більшість із них гніздиться.
Eulabeia indica
Відстань міграції - 3000-5000 км
Мало кисню? Не проблема! Ці міцні гуси не летять тривалий час, але жоден інший вид птахів не літає постійно на таких висотах під час своєї міграції. Подорожуючи з місць гніздування в Монголії, на Тібетському плато та півночі Китаю до місць зимівлі в Індії, ці гуси перетинають Гімалаї, використовуючи менше 10% кисню, наявного на рівні моря, піднімаючись на висоту до 7 тисяч метрів без допомоги будь-якого попутного вітру. Хоча дослідники й з'ясували, що ці гуси заощаджують енергію, здійснюючи політ з огинанням гірського рельєфу та виконуючи все це вночі, втім ученим досі не зрозуміло, яка генетика лежить в основі такої витривалості.
Gallinago media
Відстань міграції - 6800 км
Сапсан може перемогти у спринтерських перегонах, розігнавшись до 390 км/год, коли кидається на жертву згори, але марафон йому не виграти, ймовірно, переможцем стане баранець великий, який найшвидше здолає найдовший переліт - дивно, враховуючи яким вгодованим він стає перед зимовою міграцією. Але те, чого йому бракує в аеродинаміці, баранець надолужує енергією, Задокументовано, що без допомоги попутного вітру, який сприяє швидшому польоту, цей жирний птах розвинув швидкість до 97 км/год на дистанції 6800 кілометрів. Перелітаючи над суходолом зі Скандинавії до Африки в регіон нижче Сахари, він навіть не робить перерви в польоті й у результаті втрачає половину своєї ваги.
Oenanthe oenanthe
Відстань міграції - 30000 км
У залежності від того де гніздяться кам'янки, вони використовують різні шляхи міграції. Наприклад, ті що гніздяться в північно-східній Канаді, летять через Атлантику, а ті, що на Алясці, прямують через Росію. Маючи вагу як дві ложки цукру, ці сміливі птахи мігрують через шторми відкритого океану, протистоять субарктичному клімату Сибіру та виживають у арабській пустелі. їхні рекордні 30 тисяч кілометрів кругосвітньої подорожі — це найдовша відома нині міграція серед співочих птахів. Власне, дослідники з'ясували, що найдовшою міграцією, якщо не враховувати вагу птаха, є все-таки переліт рябогрудого лісового пісняра Setophaga striata (птах із фауни Америки); утім окремо завжди згадують і про кам'янку, бо зважають на її крихітні розміри. Кам'янка звичайна має величезний ареал, хоча популяція в світі дещо скорочується, але поки що вид належить до відносно благополучних.
Limosa lарроnіса
Відстань міграції - 11000 км
Уявіть дев'ятиденний політ без перерви на сон, їжу та пиття. Саме так летить грицик малий: із Аляски прямісінько до Нової Зеландії. Серед усіх птахів йому належить рекорд «найдовший політ без зупинки» за ті 11 тисяч кілометрів, які птах пролітає без перепочинку. Хоч у виду надзвичайно великий ареал, деякі з суб-популяцій перебувають у небезпеці. Чисельність популяцій грицика, які використовують Східно-азійський - Австралійський міграційний шлях, зазнає швидкого скорочення внаслідок утрати місць навколо Жовтого моря, тому вид зараз має статус «Близький до загрозливого». Тож навіть якщо в грициків немає проблем із витривалістю, ми повинні дати їм можливість «дозаправитися»!
Ardenna tenuirostris Відстань міграції - 30000 км
Цей затятий мандрівник щороку мігрує зі своїх місць гніздування у Тасманії та південній Австралії до Камчатки, далі продовжує мандри на Алеутські острови Аляски, потім робить коло над Тихим океаном і повертається назад уздовж західного берега Північної Америки. Тіла цих птахів ідеально пристосовані, щоб ширяти над водою. Це дозволяє їм довго перебувати в польоті, економлячи при цьому енергію. Дивовижно, але пролетівши такі вражаючі відстані, буревісники щоразу повертаються в свою нору. Загальна чисельність виду понад 20 мільйонів птахів, що робить їх найчисельнішими серед морських пернатих у австралійських водах.
Sterna paradisaea
Середня навколосвітня відстань - 90000 км
Жоден рейтинг мігруючих птахів буде неповним без згадки про рекордні подвиги крячка полярного. У цього птаха середніх розмірів найдовша міграція в тваринному світі — 90 тисяч кілометрів від полюса до полюса — з Гренландії на півночі до моря Ведделла на півдні. Примітно, що крячки полярні доживають до 30 років. Тобто, якщо підсумувати відстань, подолану за час міграцій упродовж життя одного птаха, то вона втричі перевищить відстань до місяця й назад.