Грицики малі мають особливо довгі дзьоби, які птахи встромляють у вологий ґрунт на чималу глибину, крутячи при цьому головою

Це може здатися дивним, але деякі довгодзьобі види можуть ніколи й не бачити те, що вони їдять. Баранець звичайний використовує довгий дзьоб, щоб промацувати ним вологий ґрунт. Значну частину його раціону становлять різноманітні черви. Птах вишукує здобич керуючись чуттям, а потім одразу всмоктує її до рота та заковтує. Кінчик дзьоба в усіх довгодзьобих куликів надзвичайно чутливий, а сам дзьоб здається доволі твердим утворенням фіксованої форми. Натомість дзьоби куликів гнучкі, можуть похитуватися й вигнатися в боки. Найдовші дзьоби в кульонів, які птахи використовують двома способами, По-перше, його можна глибоко занурити в намул для пошуку м'яких молюсків, а по-друге, попри доволі крихкий вигляд, кінчик дзьоба можна використовувати як молоток для розламування панцирів крабів.

Баранець звичайний шукає корм на дотик у м'якому намулі на мілководді

Власник довгого дзьоба часто має й довгі ноги, а це дозволяє таким птахам долати брід і водночас промацувати дно. Спостерігаючи за птахами на мілководді, можна помітити різноманітні види їх переміщень. Кульони живляться, стоячи по черево у воді, або збирають ласі шматочки з поверхні на меншій глибині. Грицики малі використовують свій тонкий, делікатно загнутий дзьоб, щоб раз по раз занурювати його вглиб намулу й намацувати там безхребетних. Коловодники звичайні, по-бережники ісландські й чорногруді ведуть пошуки переважно на поверхні, звідкіля визбирують найменшу дрібноту.

Інші види ще більш енергійні у своїх намаганнях. Коловодники великі схожі за розмірами та загальними пропорціями з коловодниками звичайними, проте це не означає, що в них схожі стратегії живлення. Коловодники великі полюють на дрібну рибу, креветок і інших тварин, що мешкають у ставках і мілких каналах. Вони походжають у позі готовності й наносять різкі удари по жертві. Спершу вони турбують спокій своєї здобичі, «танцюючи», а потім швидко біжать, лякаючи її таким чином.

Кульони застосовують більш різноманітні способи годівлі: занурюють свої зігнуті до низу дзьоби в намул на половину довжини дзьоба або ж, нахиляючись вперед, устромляють дзьоба в густий кущ трави

На мілких кам'янистих ділянках крем'яшники використовують свій короткий, схожий на стержень, дзьоб для пошуку дрібної здобичі серед гальки та камінців. Один зі способів полювання — перевертання камінців та іншого попутного дріб'язку. Синхронізувавши рухи дзьоба, очей і тіла вони розгортають тонкі зелені водорості, аби оголити й схопити морських бліх.

Чайка

Сивки — це велика родина куликів, які в пошуках корму більше покладаються на зір, аніж на спеціальну форму дзьоба. Таку поведінку уособлюють чайки. Вони живляться на вигонах і ріллі, використовуючи типову для сивок тактику частих пробіжок на коротку відстань, що чергуються з паузами й нападами на жертву, серед яких можуть бути як личинки комарів, так і дощові черв'яки. Дзьоб птаха винятково функціональний, адже він добре пристосований до висмикування поживних шматочків із коріння рослин і купин. Щоб привабити жертву, чайки вдаються до доволі незвичної поведінки — стукотять однією ногою по землі. Ця дія супроводжується нахилянням чуба на голові. Цікаво, птахи прислухаються чи вдивляються? Ніхто не знає на певне. Проте одне зрозуміло, попереднє постукування ногою повинно допомогти стривожити підземну здобич.

Кулики-сороки в пошуках корму

Але найбільш унікальними серед куликів із погляду застосування навичок володіння дзьобом, які потрібно передати від батьків до дітей, є кулики-сороки. Ці птахи живляться різноманітними молюсками та ракоподібними й щоб добути поживу з ракушок застосовують два методи. Одні розтрощують ракушку ударом молотка, інші, більш вправні, відкривають раковину своєю гострою нижньою щелепою, прорізуючи м'яз, який тримає дві стулки разом. Другий спосіб складніший, але оволодівши майстерністю потрібно буде витрачати менше зусиль, ніж на удари дзьобом-молотком. Але ось у чому річ. Молодим птахам потрібно кілька місяців, щоб перейняти навички від батьків і, навчившись одному методу живлення, вони не можуть легко перейти на інший.

Причина не пов'язана з нездатністю навчитися іншій техніці, все набагато фундаментальніше. Птах, навчений бути трощуном раковин, не може легко стати їх відкривачем лише тому, що використання дзьоба як молотка затуплює його.