Дніпро — славетна ріка, символ України, оспівана в народних піснях, уславлена поетами. З ним пов'язана історія східнослов'янських народів. З усіма своїми притоками він уособлює дерево життя, що підтримує існування всього, що його оточує.

Саме від північних кордонів нашої країни Дніпро стає широкою, глибоководною рікою. Довжина Дніпра на території України — близько 1000 км. Це головна водна артерія країни. На його мальовничих берегах розташувалася не лише столиця — Київ, а ще чотири обласні центри — Черкаси, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон та інші великі населені пункти, серед них шанований усіма українцями Канів.

Краєвид на Дніпро поблизу Канева

Вода Дніпра—джерело водопостачання промисловості і сільського господарства не лише Придніпров'я, а також Криму і Донбасу. Через значні потреби у воді та електроенергії на Дніпрі збудовано шість великих водосховищ завдовжки від 100 до 220 км. У межах України незарегульованими залишились тільки 100 км у пониззі Дніпра, нижче Нової Каховки. У минулому сторіччі Дніпро, його широка заплава зазнали докорінних перетворень, які позначились на фауні та флорі Придніпров'я. Попри значні негативні зміни ландшафтів Дніпро і прилеглі до нього території вирізняються різноманіттям птахів. Із 424 видів нашої фауни понад 100 видів гніздяться на островах, по старицях, у заплавних лісах і болотах, а те майже 100 видів трапляються під час міграцій, зимівлі та зальотів. З-поміж 21 ряду птахів вітчизняної фауни поблизу Дніпра можна побачити представників 17 рядів.

Мартин жовтоногий (Larus cachinnans)

Спокійні дніпрові плеса або розбурхані вітром водні простори зазвичай асоціюються з біло-сивими мартинами і крячками, які кружляють над водою чи потужно долають шквали над гребенями хвиль. Узагалі на Дніпрі трапляються 16 видів мартинів і крячок, найпоширеніші з них — мартини звичайний і жовтоногий, крячки річковий, чорний та білокрилий. На водосховищах Дніпра їх гніздиться до 10 тис. пар.

Створення на Дніпрі каскаду водосховищ-морів стаю стимулом для розселення видів, раніше нечисленних у середній течії. Так, жовтоногий мартин, який у минулому гніздився тільки на приморських лиманах півдня країни, за кілька десятиліть поступово заселив усі дніпровські водосховища.

Каспійський мартин, занесений до Червоної книга України, так само гніздиться на водосховищах, але не далі Запорізького водосховища. Те саме відбулося і з великим бакланом, що просунувся на гніздуванні до Київського водосховища включно. Водночас із півночі з'явилися малий і сивий мартини, які загніздилися на двох північних водосховищах — Київському і Канівському.

Мартин сивий (Larus canus) з пташенятами

Більшість мартинів і крячків є колоніально гніздовими птахами. Гнізда вони влаштовують на піщаних островах, косах, болотяні крячки роблять плаваючі гнізда на старицях і болітцях. А жовтоногий мартин став їх будувати навіть на бетонних плитах дамб, що оточують водосховища.

Колоніальне гніздування дуже характерне для коловодних птахів, що трапляються на Дніпрі: колоніями гніздяться сіра і руда чаплі, мала і велика чепури, квак, велика, мала, сірощока і чорношия пірникози, великий баклан тощо. Пірникози влаштовують досить масивні плаваючі гнізда, а решта видів може гніздитися як на деревах, так і на заломах очерету.

Квак (Nycticorax nycticorax)

До характерних птахів мілководних верхів'їв водосховищ належать лиска і водяна курочка. Розріджений рогіз по краю незарослих плес — найкраще місце їх перебування. Як і більшість птахів, вони досить потайні, але в шлюбний, весняний період у таких місцях часто можна почути їх грубуваті голосні крики. Лиска в найпривабливіших місцях може гніздитися так щільно, що утворюються поселення на зразок колоній.

Нерозень (Anas strepera)

При згадці про річкову затоку із заростями очерету і білого латаття уява малює зграйку качок, що збирають ряску по тихих заводях. Справді, пов'язаність качки з водою незаперечна, навіть виокремлюють особливу групу — «річкові качки», до яких належать шилохвіст, нерозень, крижень, широконіска, велика і мала чирянки. Після будівництва водосховищ їх чисельність на Дніпрі різко зменшилася; шилохвіст, наприклад, тут майже не гніздиться. Більш-менш звичайним залишається крижень. Цікаво, що річкові качки, а ще їх називають благородні, розміщують свої гнізда нерідко за кілька сотень метрів від води, крижень — іноді на деревах у старих гніздах сірих ворон. А от інші качки — черні гніздяться лише на плавах, невеликих острівцях, біля води на берегах плес. Серед них найзвичайніший — попелюх.

Самка крижня (Anas platyrhynchos) біля гнізда

Однією з найчисленніших груп коловодних птахів, що трапляються на Дніпрі, є кулики—близько 30 видів, з яких лише 10 видів гніздяться на прибережних територіях, а інші спостерігаються головним чином у період міграцій. На заплавних луках і болотах тримається коловодник звичайний — наймасовіший з наших куликів. Майже не поступається йому за чисельністю чайка (рос. мовою — чибис) і гніздиться порад. Нечисленний великий грицик також обирає для гніздування зволожені луки дніпровської заплави. По піщаних косах і кар'єрах гніздиться малий пісочник. Піщаним територіям віддають перевагу кулик-сорока і лежень, яких занесено до Червоної книги України; вони гніздяться у нас майже виключно по Дніпру та морському узбережжю.

Лежень (Burhinus oedicnemus)

У дніпровській заплаві поширені не тільки ці рідкісні види, тут є найкрупніше в Україні угруповання орлана-білохвоста, одного з найбільших видів хижих птахів. Біля Дніпра, від Чорнобиля до Запоріжжя, гніздяться декілька десятків пар цього «червонокнижного» птаха. Проте найпоширеніший із хижих — очеретяний лунь, середнього розміру птах з легким віражним польотом, темний силует якого можна завжди побачити над очеретяно-рогозовими заростями.

Орлан-білохвіст (Haliaeetus albicilla)

Плинучи з півночі на південь, а потім на південний схід Дніпро перетинає три природні зони — Полісся, Лісостеп і Степ. Зі зміною зон змінюється і склад орнітофауни. Тільки в північній частині по Дніпру і його притоках гніздяться кулик-мородунка, чубата чернь і прудка очеретянка, що потрапила до Червоної книги України, тоді як лише на півдні, зокрема в пониззі Дніпра, виводять своє потомство ще два види з Червоної книга України — коровайка і жовта чапля, а також індійська очеретянка. Виявляється, зовсім неколоводний яскравоперий фазан так само охоче заселяє густі очерети в пониззі Дніпра.

Кулик-мородунка (Xenus cinereus)

Споконвіку Дніпро — це своєрідний широкий екологічний коридор, яким водоплавні й коловодні птахи прямували з вирію до місць гніздування в лісовій і тундровій зонах Європи та Азії, а потім поверталися на зимівлю в Африку чи Південну Європу. Цим шляхом користується значна кількість видів, що не гніздяться у нас. Це так звані транзитні мігранти: гагари чорношия і червоношия, чорнокрилий мартин, з качок - морська чернь, лебідь-кликун (інколи і малий лебідь), малий крех, ціла група куликів, до яких належать морська і звичайна сивки, великий пісочник, крем'яшник, хрустан, коловодники болотяний, чорний, великий, побережники малий, білохвостий, червоногрудий, чорногрудий, ісландський тощо.

Лебідь-кликун (Cygnus cygnus)

У місцях скидання теплих стічних вод з енергетичних та інших промислових об'єктів, із очисних систем каналізації великих міст узимку на Дніпрі утворюються вільні від криги акваторії, ополонки, де птахи скупчуються, аби перебути зиму. Загалом тут зимують близько 10 тис. мартинів, переважно жовтоногий, звичайний і сивий; до 15 тис. качок, серед яких переважає крижень, утім, трапляються й такі рідкісні залітні види, як турпан і синьга. Не рідкість узимку по всьому Дніпру лебідь-шипун і гоголь, у пониззі — звичайні лиска і водяна курочка, крім того, гуси, бугаї, пастушки, рибалочки, чаплі та інші птахи. Впродовж року водно-болотяні угіддя Дніпра є дуже важливими для збереження видового різноманіття птахів нашої фауни.

Синьга (Melanitta nigra)