З'явилися перші свідчення того, що зникнення деяких видів птахів призводить до зникнення певних видів рослин. Багато рослин запилюються птахами і не можуть без них розсіяти своє насіння, тому якщо популяція птахів скорочується, ефект доміно швидко поширюється на рослини.

У Новій Зеландії після різкого скорочення чисельності двох птахів, новозеландських медососів - макомако (Anthornis melanura) та хіхі (Notiomystis cincta) - під загрозою зникнення перебуває глоксинія (Rhabdothamnus solandri), оскільки її запилення безпосередньо залежить від цих двох птахів-медососи.

Колись ці медососи були широко поширені на всіх північних островах Нової Зеландії. На сьогодні їх ареал скоротився, тепер на цих птахів можна натрапити тільки на трьох маленьких острівцях, що знаходяться біля північно-східного узбережжя. Зазвичай вони привертають до себе увагу своїми різкими, високими криками, коли спритно пробираються через густу рослинність у пошуках плодів, нектару і комах.

Хвости зазвичай тримають піднятими. На відміну від більшості своїх родичів новозеландські медососи ніколи не утворюють скупчень навіть у місцях з великою кількістю корму.

Гніздяться новозеландські медососи наприкінці весни. З поміж інших медососів їх вирізняє ще й звичка виводити пташенят в дуплах, на висоті 3-18 м над землею.

Близько 70% квітів плодоносних чагарників у північній частині острова доводиться запилювати вручну. Фруктів там менше, і це зрозуміла ознака того, що запилення відбувається не повністю.

Рослини зникають, зазвичай, повільніше, ніж тварини, оскільки тривалість життя рослин значно довша. Чагарник Rhabdothamnus solandri може рости понад 150 років, тому масштаби проблеми оцінити складно, доки рослини, що залишилися без запилювачів, не загинуть. Щоб не допустити цього, потрібно вивчити всі зв'язки між рослинами та птахами і стежити за чисельністю найважливіших запилювачів. Скорочення популяції навіть одного виду тварин або рослин може серйозно позначитися на екосистемі в цілому.