Вид – Побережник ісландський (Calidris canutus) Рід – Побережник (Calidris) Родина - Баранцеві (Scolopacidae) Ряд – Сивкоподібні (Charadriiformes)

Середовище існування

Ісландський побережник гніздиться переважно в Гренландії, в Канаді, на Алясці і в сибірській тундрі. Його перельоти вкрай далекі, а їх метою є Західна Африка. По дорозі навесні і восени ці птахи відпочивають у Ваттовому морі. В Україні трапляється на прольотах здебільшого понад Дніпром та морських узбереж. Гніздовим біотопом побережника ісландського є тундра, зазвичай ділянки віддалені від моря. На зупинках під час перельоту та зимівлях трапляється на морських берегах, що заливаються під час припливів, однак також берегах та пляжах зі скелями та камінням.

Опис

Довжина тіла – 23 - 25 см
Розмах крил – 47 - 54 см
Вага – 80 - 180 г

Дзьоб відносно короткий і прямий, лапки коричнево-зелені, короткі. У зимовому оперенні в дорослих птахів спина попелясто-сіра зі світлими вкрапленнями, нижня сторона - білувата зі слабкими сірими вкрапленнями на грудях і з боків. У літньому оперенні обох статей верхня сторона чорна з червоними вкрапленнями, голова і нижня сторона забарвлені в рудо-червоний колір. У польоті видно хвіст і білі облямівки крил. Молоді птахи нагадують своїм зовнішнім виглядом зимове оперення дорослих птахів, проте верхня сторона коричнева з чорно-білими вкрапленнями і темною смужкою посередині, а боки бежевого кольору. Лапки забарвлені в оливково-зелений колір.

Шлюбний

Позашлюбний

Спосіб життя

Побережник ісландський здійснює тривалі мандрівки до та від місць зимівлі, долаючи від 5000 до 15000 кілометрів, роблячи принаймні одну зупинку на своєму шляху для пошуку поживи та поповнення запасів жирів та білків. Птах обстежує піски в гирлах рік та морських узбережжях в пошуках безхребетних принесених припливами, переважно молюсків, хоч також до його раціону входять ракоподібні, яйця мечохвостів, комахи, жуки, павуки, слимаки та черв’яки. Молюсків побережник проковтує цілком і трощить їх м’язовим шлунком. Розмір м’язового шлунку птахів змінюється протягом року в залежності від енергетичних потреб і якості їжі. Ісландські побережники мають особливі органи чуттів на кінчиках дзьоба, які дають їм змогу знаходити здобич приховану під поверхнею ґрунту не торкаючись його, визначаючи натомість різницю тиску води в багнюці (принцип схожий на ехолокацію в кажанів). Побережник ісландський часто перебуває в змішаних зграях з іншими куликами, такими як грицики, побережник чорногрудий та баранцеподібними грициками (Limnodromus).

Розмноження

Для гніздування ісландський побережним обирає тундри біля Полярного кола і зводить гнізда між покритими лишайниками каменів, а відтак відкладає три-чотири світло-коричневих поцяткованих яйця. Насиджують обидва батьки протягом 21-22 днів, однак самка покидає виводок одразу після вилуплення. Самець опікується пташенятами до набуття ними здатності літати, що займає 18-20 днів, після чого покидає тундру ще до відльоту молодих, прямуючи на південь до місць зимівлі.

Побережник ісландський зазнавав постійного скорочення чисельності внаслідок знищення мисливцями під час міграцій протягом XIX – поч. ХХ століть, проте й нині попри спад полювання його чисельність зменшується. Одними з причин вважається зменшення чисельності мечохвостів ікрою яких живляться ці кулики та негативний вплив ферм з вирощування молюксів. Спотворення середовищ гніздування внаслідок видобутку вуглеводні та чинник неспокою з боку туристів також можуть бути причиною зменшення чисельності побережників.