Необхідність принаджування птахів у сади і лісонасадження найчастіше пояснюють мало не з товарно-споживчої позиції - головним аргументом є використання птахів для знищення різних листоїдних і плодоїдних комах та інших безхребетних тварин, щоб позбутися шкідників і зберегти врожай. Однак у парках і скверах населених пунктів, особливо у великих містах, визначальним, мабуть, є естетично-психологічний аспект такого приваблення. Споглядання біля свого житла птахів, як правило, додає приємних, радісних емоцій, значною мірою компенсує нестачу позитивних вражень у юрмливому житті городянина, скрашує буденність, вгамовує напруження міської метушливості. Значення благотворного впливу на людину від коротких зустрічей з живими створіннями, від спостереження за ними, зокрема птахами, часто дуже недооцінюють.

У старих деревостанах місця для гніздування знаходять найрізноманітніші види птахів, від тих, що влаштовують гнізда у дуплах або серед гілок дерев і кущів на різній висоті, до тих, які мостять свої кубельця лише на землі. За санітарними лісівничими нормами, в будь-якому лісонасадженні може бути не більше трьох відсотків старих дерев, у більшості яких протягом їхнього життя власне і утворюються природні дупла, тріщини, заглибини, що використовують птахи. При санітарному догляді насаджень такі дерева спилюють. Розвішування штучних гніздівель може значною мірою компенсувати нестачу дупел у приміських лісопарках, внутрішніх парках, скверах і садах міста, а учасники усіх дій, пов'язаних з привабленням птахів, неодмінно відчують творчу наснагу.

Для майстрування гніздівель традиційно використовують продукти деревообробки, яким, на відміну від більшості штучних матеріалів, властива гарна термоізоляція. Товщина дощок або обаполків має бути не менше 1,5-2 см. Найголовніша вимога - їхня поверхня, яка обернена всередину гніздівлі, не повинна бути струганою, птахи мають легко чіплятися за шкарубку поверхню, щоб досягти отвору-льотка. У той самий час зовнішня поверхня дощок краще, щоб була струганою, гладенькою, бо дошки менше намокатимуть мри опадах.

Дно пташиного будиночка обов'язково затискають між стінками, так воно довше не коробитиметься, і гніздівля слугуватиме птахам триваліший час. Дах має бути з невеликим козирком, щоб захистити льоток від потрапляння дощу і снігу, цьому сприятиме рівний зріз верхньої частини стінок. Краще, щоб дах не був прикріплений до стінок гвіздками, оскільки гніздівлю треба щороку восени чистити від залишків старих гнізд. Щоб дах міцно тримався, до його внутрішньої поверхні прибивають піддашок, який міцно стискають верхні краї стінок. У всій гніздівлі з'єднання між дошками повинні бути без щілин, позаяк більшість птахів, які гніздяться у дуплах, дуже вимогливі до вітроізоляції, протягів не переносять. Ніякого присіду у вигляді паличок, планок, рейок знизу біля льотка робити не слід. У природних умовах більшість птахів призвичаїлися обходитись без них, легко залітають у дупла на стовбурах, вільних від гілок, а хижим тваринам-дереволазам такі деталі гніздівлі допомагатимуть зручніше вмоститися, щоб видерти яйця або пташенят.

У невеликих і середнього розміру гніздівлях можуть загніздитися до п'ятнадцяти видів птахів. Обравши певний розмір, особливо це стосується отвору-льотка, можна, так би мовити, зробити заявку на оселення наперед визначених видів. Невеликі гніздівлі з льотком 2,8-3 см у діаметрі займають дрібні види синиць, строката і білошия мухоловки; дещо більше житло з діаметром отвору 3,2-3,5 см до вподоби великій синиці, повзику, звичайній горихвістці, польовому горобцю; найбільші гніздівлі, у яких отвір 4,5-5 см, заселяють шпаки і крутиголовки.

Для полегшення лаштування гніздівлі льоток можна робити не округлої, а квадратної форми. Його недовго вирізати в котромусь з верхніх кутів передньої стінки. Помітної залежності вибору птахами домівки від форми льотка нема.

До задньої стінки синичників і шпаківень краще не прилаштовувати брусків і не прибивати їх до дерев. Треба зважати, що для тривалішого використання їх обов'язково слід знімати і чистити. Гніздівлі варто підвішувати на дужках з міцного дроту. Піднімають будиночок до потрібної гілки за допомогою палиці з розвилкою на кінці або добре закріпленим довгим міцним гвіздком, підчепивши під верхній край льотка. Таким самим способом гніздівлю знімають з гілки для чищення або ремонту.

Гніздівля задньою стінкою має надійно опиратися на стовбур дерева, аби не розхитувалась від вітру, її слід підвішувати або строго вертикально, або з невеликим нахилом переднього краю даху донизу, щоб додатково попередити потрапляння атмосферних опадів усередину. Розміщення льотка за сторонами світу значної ролі не відіграє, втім краще обирати для розвішування гілки зі східної і південної частин стовбура, які сонце прогріває раніше і швидше. Гніздівлі, які всередині сухіші, птахи займають першими.

Синичники прилаштовують на висоті, як правило, трохи вище двох метрів, так до них легко дістатися палицею. Будиночки для шпаків піднімають на висоту 4-5 м. Щільність розвішування штучних гніздівель зумовлена біологічними особливостями птахів: пари мухоловок і білих плисок можуть гніздитися за 20-25 м одна від одної, великої синиці - за 40-50 м. Значнішої території для гніздування потребують звичайні горихвістки і повзики - між парами повинно бути не менше 70 м. Пари шпаків нерідко оселяються зовсім близько - на відстані 2-3 м. При ущільненому розміщенні групи синичників можна домогтися, що поряд загніздяться кілька видів птахів. Сусідства зі шпаками більшість птахів уникає.

При бажанні змайструвати найбільш наближену до природного вигляду штучну гніздівлю можна зробити дуплянку. Виготовлення її може виявитись трудомісткішим порівняно з використанням дощок, оскільки потребує більшого внутрішнього опорядження, пов'язаного з видовбуванням деревини всередині по ліна. Варіантів влаштування внутрішньої камери дуплянки кілька. Найближче до природного, коли низ самого поліна слугує дном, у якому треба просвердлити одну-дві невеликі дірочки для стікання води, що заливається дощем. В іншому випадку деревину зсередини вирізають наскрізь і роблять штучне дно. Можна поліно спочатку розрізати поздовж навпіл, вистругати всередині кожної половинки напівкамеру і потім з'єднати гвіздками. Дуплянка може задовольнити ваш естетичний смак. Застосування різних типів гніздівель показало, що довговїчніші однак ті, які зроблені з дощок. Дуплянки швидше розтріскуються, і більшість птахів перестають їх використовувати через появу щілин.

Швидко і майже без затрат можна зробити якісну гніздівлю виключно зі штучних матеріалів, які трапляються зараз чи не будь-де. Такий тип гніздівлі запропонував Василь Ільчук, природолюб з м. Рівного, у своєму експерименті «Пластикова шпаківня». Основною складовою для такого пташиного житла є пластикова тара об'ємом 5-10 літрів.

Порожню ємкість для затемнення накривають поліетиленовим пакетом чорного кольору, його горловину закріплюють клейкою стрічкою на стінках або дні бутля. Щоб надати гніздівлі правильної форми, більшої міцності і для більшого затемнення, її з усіх боків знизу вгору обкручують клейкою стрічкою, бажано коричневого кольору, який найбільше гармоніює з кольорами стовбурів дерев. Потім у верхній частині ще герметичного бутля роблять отвір. Якщо льоток квадратної форми, то верхню половину вирізу можна перетворити на невеликий козирок. У дні такої гніздівлі слід шилом зробити кілька невеликих отворів, щоб вода від опадів, потрапляючи всередину, вільно збігала. Такі отвори не погіршать теплоізоляційні властивості гніздівлі.

Перед вивішуванням автор винаходу рекомендує покласти на дно трохи сухого листя і трави, які створюють для птахів відчуття природного походження такого квазідупла. На дереві гніздівлю варто обіперти дном на гілку або сучок для кращої стійкості, а потім обмотати її клейкою стрічкою кілька разів разом зі стовбуром. Птахи займають такі бутлі-дупла досить охоче.

Крім різних типів штучних гніздівель найбільш звичної форми створені й інші, спеціальні, які заселяють птахи з особливими вимогами. Наприклад, біла плиска залюбки гніздиться на різних спорудах, але використовувати традиційні штучні гніздівлі не може. Вона не є в прямому розумінні дендрофільним птахом, кігті у неї не чіпкі, довгим м'яким хвостом не може обіпертися на вертикальний стовбур, тому не здатна утриматися біля льотка. Будиночок-ящичок для плиски повинен мати горизонтальний майданчик перед льотком для надійного приземлення.

Інший тип штучних гніздівель до вподоби птахам, що часто обирають для виведення пташенят напівдупла, - таким як сіра мухоловка, чорна горихвістка, вільшанка. Для них може бути достатнім невеликий ящичок, дном в якому служить бічна стінка, а вхід розміщений збоку і обмежений знизу неширокою загороджувальною планкою. Описані спеціальні гніздівлі розміщують не на деревах, а під карнизами малоповерхових споруд.

Можна згадати про деякі пристрої для захисту гніздівель від передчасного зношування через псування деякими птахами і від хижацтва. Так, дятли штучні домівки для гніздування практично ніколи не використовують, зареєстровано окремі випадки оселення лише малого дятла у синичниках. Дупла дятли майструють собі самі. Характерна особливість дятлів легко поратись з деревиною виражається у тому, що вони часто розширюють льоток, роздовбують його краї. Це властиво звичайному дятлу і зумовлено намаганням дістатися до кладок яєць або пташенят дрібних птахів як бажаного корму. Від такого шкідництва гніздівлю може врятувати бляшана накладка навколо льотка - залізні лати, так би мовити, дятлам не по зубах.

Від хижацтва кішок і куниць може певною мірою захистити брусок, набитий на внутрішній поверхні передньої стінки під льотком. Брусок заважає лапі хижака вивернутися донизу і дотягтися до гнізда на дні. Та надто широкою таку перепону робити не слід, бо вона перешкоджатиме пташенятам дістатися до отвору під час годівлі і вильоту з гнізда.

Штучні гніздівлі розвішують уже в другій половині осені, для ночівлі в зимовий період ними можуть скористатися багато птахів, і не тільки тих, що гніздяться у дуплах. Основні користувачі гніздівель, синиці і шпаки, займають гніздові території в березні, тому завершальне розвішування треба робити не пізніше лютого. Восени старі гніздівлі оглядають і звільняють від залишків гнізд. Від паразитичних безхребетних їх бажано продезінфікувати 40-процентним формаліном або 3-процентним розчином хлорки.

З дерев'яних шпаківень і синичників дах легко зняти кількома ударами молотка знизу по козирку, а у гніздівлі-бутлі у дні роблять надріз, через який виймають залишки гнізд. Потім на надріз накладають пластир з кількох шарів клейкої стрічки.

За схемою, розрахованою для влаштування синичників, роблять значно більші гніздівлі - сов'ятники. Нестача прийнятних дупел - одна з причин зникнення сірої сови з гніздування у місті, хоча головними причинами є полохання птахів і нестача корму. Льоток у сов'ятнику варто зробити овальним, на дно треба насипати сухої тирси шаром 1-2 см, інакше птахи можуть не звернути уваги на нього. Розвішують такі гніздівлі на ділянках великих парків з деревами середнього віку на висоті 4-6 м.

Льоток у великих гніздівлях можна робити і у вигляді щілини завширшки від 5 до 15 см. У сов'ятниках можуть оселитися не тільки сови, а й галки, які до освоєння територій населених пунктів обирали для гніздування дупла. Ними можуть зацікавитися одуди і навіть сойки. Якщо пощастить, то великі штучні гніздівлі, розвішані десь на узліссі приміського лісопарку, може уподобати сиворакша - дуже рідкісний гніздовий птах біля Києва, якого нещодавно внесли до Червоної книги України.