В пошуках прекрасного, цікавого і захопливого можна вирушити на далекі острови, можна в малознані куточки своєї Батьківщини, а можна просто уважно придивитись на приховане життя власного подвір’я; впевнений, ви знайдете там чимало цікавого. Якщо навколо вас не суцільне царство бетону, живі істоти ніколи не оминатимуть місцини навколо вашої оселі.

Дозволю собі поділитись власним невеликим досвідом в приваблені та спостереженні птахів на власній присадибній ділянці. Почнемо з того, що мені випало з дня свого народження жити передмісті на північний-схід від Києва, в будинку на стандартній ділянці площею шість соток, за 200 метрів від досить великого природного озера і хвойного лісового масиву, відновленого після вирубок в часи Другої світової війни. Сусідство з лісом та озером, звісно ж, позитивно впливає на біорізноманіття вашого подвір’я. Прикладом цього може бути можливість спостерігати качок-крижнів, що час від часу пролітають над вами, а з лісу до вас взимку може завітати найбарвистіша представниця родини воронових – сойка.



Слід зазначити також про сумні зміни в міських садибах за останні десятиліття. Ще донедавна майже в кожному подвір’ї височіли великі плодові дерева – яблуні, груші, сливи, вишні, черешні. Іноді вік таких дерев, передовсім груш та яблунь, досягав півстоліття. Вони тішили своїми плодами не одне покоління людей, що виросли по суті в їх тіні. Зараз такого майже не знайти (хоч можливо це лише тенденція столичних передмість), натомість дерева зрізуються, а на їх місці або ж саджаються привезені з далеких країв декоративні рослини, або ж просто вкладається бетонною плиткою. Не знаю, звідки ця тяга модерного людства до існування в штучному світі. Звісно, життя в прямому сенсі цього слова, може пробитись і через бетон, але навіщо створювати йому додаткові перепони?

Та повернімось до пташиної тематики. Отож якщо у вас є на ділянці великі дерева, чи то плодові, чи то волоський горіх чи липа, не поспішайте братись за бензопилу, завдяки ньому ви не тільки отримаєте смачну і корисну їжу чи матеріал для чаю, але й дасте середовище для гніздування та джерело поживи для птахів. В мене на подвір’ї, наприклад, росте велетенський волоський горіх. Це дерево просто незамінне для птахів і птахолюбів. Вже в кінці літа, коли перші горіхи падають і з тріском розколюються об землю чи дах, миттю з’являються синиці, і вправно видзьобують вміст поживних плодів. Цілі волоські горіхи стають також поживою для дятлів, які навідуються частенько на моє подвір’я, та для воронових птахів. Останні потім витворяють з ним неймовірні речі, наприклад, можуть кидати з повітря на дорогу, щоб розлущити. Заготовивши горіхи на зиму можна забезпечити поживну їжу на годівницях для багатьох видів птахів.



Взагалі зима, як не дивно це звучить, чи не найсприятливіша пора для спостережень за птахами на подвір’ї. Коли землю вкутує сніг птахам стає важко діставати поживу, і саме тоді вони прямують до людських осель. Щороку зимовими (як власне і літніми) гостями мого подвір’я стають синиці великі і горобці. Однак одного літа я помітив пару зеленяків, що ласувала насінням просто із соняшника. А от наступної зими до мене на годівниці зліталось вже понад сотню цих прекрасних представників родини в’юркових. Придбавши на базарі мішок кормового соняшника, ви зможете догодити не тільки зеленяками. За ним будуть злітатись і великі та блакитні синиці, і горобці, і костогризи, сойки і дятли, а ближче до весни й зяблики. Надзвичайно цікаво спостерігати за птахами на годівницях. Синиці хапають зернину або шматочок горіха і тікають з ним на сусіднє дерево чи дах, зеленяки й костогризи поважно з’їдають насінину за насіниною, і тікають за найменшої небезпеки, зяблики підбирають крихти та залишки на землі під годівницею. Щоб рівномірно розподілити харчові ресурси, раджу одну з годівниць на вашому подвір’ї виготовити у формі коробки з отворами в які може пролізти тільки синиця, туди крім насіння соняшника, можна покласти крихти батона та розлущені волоські горіхи.

Якщо на вашому подвір’ї постійно збирається на «обід» велика кількість дрібніших пташок, до вас можуть завітати пернаті хижаки, такі як малий яструб. Його поява примушує всіх інших гостей годівниць тікати що є духу. Але пам’ятаймо, що хижаки є надзвичайно важливою ланкою в природі, адже їх зникнення призводить до розростання хвороб між птахами та порушенням природного добору. Крім того яструб чудовий на вигляд птах, світлина якого прикрасить колекцію будь-якого фотографа.



Якщо ясного зимового дня почуєте над головою посвистування, а на землі помітити барвистий пташиний послід, це значить до вас в гості завітали омелюхи. Ці чудові птахи прилітають до нас зграями з півночі в пошуках ягід та іншої поживи. Отож якщо біля вас росте дерево з кущиками омели, калина або горобина чекайте цих чубатих зимових гостей. Ягодами люблять також живитись снігурі, які останнім часом рідше залітають у нашу місцину та дрозди-чикотні, що також взимку мандрують в людських садах.

Зима чудова пора, щоб змайструвати штучну гніздівлю для птахів, так звану шпаківню чи синичник. Розміри та вказівки легко дізнатись зі спеціальної літератури та Інтернету, та й матеріалів багато для цього не потрібно. Але скільки буде радості і цікавих спостережень, якщо хтось з пернатих гостей вашої садиби там оселиться. Повішений мною синичник кілька раз заселяли синиці великі, але одного року там поселилась мухоловка строката.



Якщо ви не модернізували до краю архітектуру свого будинку, деякі його закутки можуть теж стати оселею для птахів. Наприклад, у «хвилях» шифера радянського зразка часто оселяються горобці, та ще більш дивовижний птах – чорний серпокрилець. Цікаво спостерігати за зграями серпокрильців, що ширяють в небесах (люди іноді плутають їх з ластівками). Та ще більш кумедно, коли на всій швидкості серпокрилець влітає в «хвилю» шифера, де оселились горобці, які після того переслідують бідолаху (хоч звісно переслідують марно, адже серпокрилець найшвидший птах нашої фауни).

Свист серпокрильців в небі, як і воркування садової горлиці найбільше асоціюються в мене з теплою літньою порою. Багато людей сумнівається чи слід підгодовувати птахів влітку. На мою думку слід принаймні забезпечити їм можливість знайти собі поживу. Навіть на присадибній ділянці це просто зробити, наприклад, припинити травити комах та не чавити гусінь. Селяни часто скаржаться на злодіяння личинки хруща на городі, але не слід забувати, що воронові птахи – граки, галки та сірі ворони – можуть ефективно і залюбки їх ви дзьоби з ґрунту. Якщо у вас на городі виріс величезних кущ лопухів, не поспішайте його вирвати, адже його поласувати його насінням можуть завітати щиглики. А найбільш екзотичним птахом який прилітав на моє подвір’я був одуд.



Отож, дотримуючись не складних порад можна зробити власне подвір’я привабливим і дружнім для птахів. Просто не рубайте горіх чи яблуню, посаджену вашим дідом, посадіть кущ калини або горобини, не скупіться взимку на відро соняшникового насіння, витраться годинку раз на кілька років для виготовлення синичника і пернаті друзі будуть завжди на вашому подвір’ї.