Нові птахи — нові пісні

Мало є людей, які не любили б птахів, не милувалися б їх чудесними співами. Великий німецький філософ Емануїл Кант так пояснює наше захоплення вільними співунами лісів та ланів: «Пташині співи, каже він, що виникли поза всякими музичними правилами, світяться більше волею, і тому в них ми знаходимо більше смаку ніж в людських співах, складених за всіма правилами тонального мистецтва. Ці витвори людського мистецтва, якщо їх протягом довгого часу повторювати, викликають нарешті пересичення.»


Микола (Едуард) Васильович Шарлемань (1887 — 1970)

Птахи у Европі

Коли з Середньої Европи ви потрапите в Україну, то побачите там інші краєвиди, почуєте інших птахів: лісові та гірські краєвиди Заходу з буком та ялиною, або простори вкриті вересом, озерні краєвиди змінюються лісостепом, де величезні лани перемішані з листяними лісами, переважно дібровами, де весь південь країни охопив безкраїй, позбавлений лісів, степ. Нові краєвиди — нові птахи нові співи. Весною в Україні співають солов’ї, але український соловейко це не західно-європейський птах «нахтіґаль» у німців. або «росіньоль» у французів. Це східний соловей, «шпросер» що зветься у німців. Він не поширюється на захід далі східної Німеччини. Дальмації, Чехії та південної Скандинавії.


Соловей західний

Поети, музики і соловей

Скільки віршів, скільки музичних творів присвятили поети та музики всіх часів та народів цьому сіренькому птахові. Як оспівав солов’я славетний псет середньовічного Ірану — Гафіз, яке видатне місце має цей птах у «Слові о полку Ігоревім» — геніяльний українській поемі XI століття, в поезії Тараса Шевченка! А згадайте-но солов’я в інших творах світової поезії, в музиці, в народній творчості. Вряд чи є найславетніше людське ім’я, якому було б присвячено стільки мистецьких творів. Тільки у мистців — малярів соловейко не користується увагою. Та й не дивно, бо наш птах, як справжній великий артист, має скромний непоказний вигляд. Який соловей співає найкраще?


Соловей східний

Східний соловей — найкращий в світі співак поміж птахів. Знавці пташиного співу ще недавно вважали, що найкраще співають солов’ї з Курщини, але останнім часом перемогла київська «школа» солов’їв.

Птахи в українських степах

Особливо багато нових птахів ви зустрінете на півдні України, в степу: там панують жайворонки та перепели. Там, де не гупають гармати та не гудуть літаки, в степу весною все повітря бренить радісними піснями цих маленьких музик. Але це жайворонки. Ви помічаєте, що крім добре всім відомих звичайних жайворонків в степу трапляються ще птахи більшого та меншого розміру. Великий жайворонок, підносячись, поволі махає крилами, не тремтить на одному місці, як звичайний, але кружляє в повітрі. Це степовий жайворонок, або джурбай. Французи називають його каляндр, італійці — каляндра. Співи цього птаха ціняться остільки високо, що француз, коли бажає похвалити якусь видатну співачку каже: «вона співає наче каляндр». Дрібний жайворонок не підноситься в повітря так високо, як звичайний або степовий, його спів не такий голосний. Цей спів нагадує пісеньку щеврика. Але малий жайворонок, цей мешканець посушливого степу та півпустель, має властивість легко переносити спеку пустель, що інколи буває й в нашому степу. В таку спеку все мовчить, все ховається у затінок; не чути джурбаїв, не б’ють перепели, поховалися у норки та не свистять ховрашки; одні тільки малі жайворонки бадьоро щебечуть над опаленою сонцем землею. Італійці дуже люблять цього птаха, називаючи його ніжним словом «каляндріно».


Жайворонок степовий




Жайворонок малий

Птах — квітка

На сході України, в барвистих степах Наддоиеччини трапляється птах, що має незграбну назву — чорноголова—вівсянка. Але забарвленням він не поступиться перед найяскравішими тропічними птахами. Голова цієї вівсянки блискучо-чорного кольору, спина гарячо-руда, шия, груди та черевце яскраво-жовті. Коли такий птах сидить на кущику перекотиполя-катрана та виспівує свою меланхолійну пісеньку, то здається, що якась дивна тропічна квітка прикрашує кущик.


Вівсянка чорноголова

Дерихвіст або Микита швець

Ось ще зграйка дивовижних степових птахів. Вони розміром як дрозди, але зовнішнім виглядом нагадують сільських ластівок: їх хвости глибоко вирізані, як ластівки вони ловлять на літу комах. Тільки забарвлення інше — сірувато-брунатне та ніжки досить високі. Цей птах має зовсім не поетичну назву— дерихвіст (птах має «роздертий» хвіст). Птахи ці весь час перекликаються: «тюрр, тюрр», або «тирр, тирр». Від цього покрику походить друга назва птаха — тиркушка. Селяни цей покрик передають словами: «Микита швець. Микита швець!» Наприкінці літа дерихвости збиваються в величезні зграї, і тоді, наче шпаки, підчас польоту вони утворюють в повітрі різні фігури: то зберуться у величезну кулю, то витягнуться у довжелезну шерегу, то утворять лійку тонким кінцем догори, або донизу. Ця «лійка» деякий час крутиться над степом, раптом всі птахи сідають, найчастіше на березі якогось ставка або річки. Живляться дерихвости комахами, переважно кониками та кузьками. Отже вони дуже корисні в сільському господарстві.


Дерихвіст лучний

Степові боривітри та орли

В степу звертає до себе увагу велика кількість дрібних хижаків. Вишукуючи здобич, вони часто тремтять в повітрі, наче борються з вітром, одже тому нарід і називає цих птахів «боривітри». Разбм із степовими боривітрами, яких в Західній Европі немає, в степу часто доводиться бачити теж не властивого для Заходу сивого кобчика, що живляться тільки комахами-сараною кониками, хрущами тощо. Степовий боривітер, крім комах, ловить ще дрібних гризунів, отже кібчик та степовий боривітер корисні для хлібороба птахи.




Степовий боривітер

В неораному степу, де великі площі поросли шовковою травою — ковилою, можна побачити дужого темно-бурого хижака — степового орла. Здивовання викликає його гніздо, яке він «мостить» на землі, рідше — на старому стозі сіна. По суті кажучи це не гніздо, а проста яминка, трохи обкладена сухими стеблинами, кількома пір’ями, кількома кістками. Степовий орел теж належить до найкращих приятелів хлібороба, бо живиться виключно гризунами, здебільшого ховрашками. Його різкий орлячий покрик як і скигління кібчиків і боривітрів, властиві для степу, як і співи жайворонків.


Орел степовий

Хохітва або стрепет

На сході України, там де зберігся неораний степ, зрідка ви зустрінете ще одного птаха, якого в Середній Европі немає. Розміром як дрібна курка, цей полохливий птах з різким тріском вилітає з трави, поблискуючи білим забарвленням крил. Це — хохітва, або стрепет, який скрізь зникає, де заорюють степ. Напровесні самець хохітви гучно торохкотить.

Журавель-красунь


Журавель степовий

В степу рідко-рідко вам трапиться ще один птах — чудесний сталево-сірий, дрібний журавель, з великими білими китицями та червоними очами. Степовий журавель-красунь теж зникає. Колись його весняні гри-танки, його мелодійні перегукування так само прикрашували весною степ, як барвисті степові тюльпани, воронець, ковила та тирса.

Те, що незабувається

Навіть покрик добре всім відомого перепела в степу іноді промовляє як могутній голос природи. Якщо «пітьпадьомкання» одного-двох перепелів викликає захоплення, то одночасний «бій» десятків, а може, й сотень перепелів тихим травневим вечером, так вплине на душу, що цього вечора і цих звуків ви ніколи не забудете. Не дурно так любив перепелів Григорій Гребінка!


Перепел

Де ще є такі птахи?

Ще чимало незнайомих птахів побачить людина з Заходу в Україні, переважно в її степовій смузі. Цих птахів об’єднує одна властивість - вони здебільшого, мешканці відкритих просторів, земель навкруги Середземного моря. Цих птахів зрідка можна зустріти на ланах Італії. Частіше побачите їх в пустелях північної Африки, в Малій Азії. Деякі з цих птахів поширені також в Середній Азії та навіть в Монголії.