У грудні-січні в міських лісопарках можна почути сумні монотонні посвисти - голоси
снігурів. Ще один голос зими - голосна сріблиста трель. Джерело звуку виявити неважко - майже поруч з будинками, не боячись людини, перелітають із дерева на дерево зграйки чубатих
омелюхів.
![](pictures/zymptwo/1_m.jpg)
Снігур звичайний (Pyrrhula pyrrhula)
Сиротливо чорніють серед голих гілок такі непомітні влітку кулясті сорочі й плоскі воронячі гнізда. Тихо. Тільки сердите торохкотіння великих синиць, які розсварилися, а також ніжне "тсі-тсі-тсі" зграйки довгохвостих синиць, що обстежують великою компанією берези, будять насторожений ліс.
![](pictures/zymptwo/2_m.jpg)
Синиця довгохвоста (Aegithalos Caudatus)
У березняку мимоволі готуєшся до короткочасного пожвавлення, що супроводжує появу зграї чечіток і чижів - незмінних супутників низки зимових днів. У їхньому товаристві завжди панують шум і суєта. Пташки разом обліплюють верхівку берізки з особливо добрим урожаєм насіння, галасують, щебечуть і гугняво викрикують: "Чи ї?". Швидко підвісившись на тонких гілочках, вони діловито потрошать сережки й, разом піднявшись над лісом, не перестаючи галасувати, відбувають до лише їм зрозумілої мети.
![](pictures/zymptwo/3.jpg)
Чиж (Spinus Spinus)
Часто помітиш узимку й великого строкатого дятла. Неодноразово доводилося бачити, як цей яскравий франт гордовито сидить на краю порожньої консервної бляшанки і дзьобом вичищає залишки її вмісту. У цьому він конкурує зі споконвічними зимовими нахлібниками людини воронами й галками. А ось дятел стукає дзьобом, немов дерев'яним молотком, десь у гілках старої сосни. Ви звичайно здогадалися: тут у нього кузня, імпровізований верстат для обробки соснових шишок. "Спустошені" шишки, пошматовані й пом'яті, валяються на снігу. Покінчив з однієї - полетів за наступною: за короткий зимовий день їх треба встигнути роздовбати кілька десятків, діставши з кожної до півсотні жирних соснових насінин.
![](pictures/zymptwo/4_m.jpg)
Великий строкатий дятел (Dendrocopos major)
Безсумнівна заслуга великого строкатого дятла - заповнення дефіциту житлового фонду для птахів, що живуть у дуплах, - мухоловок, синиць, повзиків та інших. І хоча люди розвішують шпаківні, синичники, дуплянки "замість" зрубаних старих, хворих та сухих дерев, все-таки основним "постачальником" лісових квартир є дятел. Своє гніздове дупло він використає лише один сезон, а на наступний рік будує нове.
![](pictures/zymptwo/5_m.jpg)
Малий строкатий дятел (Dendrocopos minor)
Узимку ліс щедро обдаровує дятла шишками, немов розраховуючись із ним за послуги, які той "надав" йому в період розмноження комах ксілофагів, небезпечних шкідників лісу, які не мають інших, крім дятлів, ворогів серед пернатих. Саме вони слугують їжею для дятла влітку, а насіння хвойних - його основний зимовий корм.
![](pictures/zymptwo/6_m.jpg)
Жовна зелена (Picus Viridis)
Втім, дятли, що живуть у місті, їдять усе, що можуть знайти на смітниках у лісі й у годівницях для птахів і білок. "Урбанізовані" дятли відмовляються від сезонних кочівель і переходять до осілого способу життя. Кожний має свою індивідуальну ділянку в кілька гектарів, і, раз заставши його за роботою, ви потім зможете щодня спостерігати за своїм знайомим приблизно в тім же місці. На ділянці дятла є сосни зі стиглими шишками, дерево, яке підходить для кузні, й дупла для ночівлі. 3 іншими дятлами-сусідами по ділянці підтримуються дружні стосунки, але сторонній незнайомець підлягає негайному вигнанню.
![](pictures/zymptwo/7_m.jpg)
Трипалий дятел (Picoides Tridactylus)
Всю зиму дятел з ранку до вечора невтомно працює у своїй кузні. Але ослабнуть морози, осяде сніг, вигляне лютневе сонечко - і до передзвону синиць додасться урочистий барабанний дріб. І це буде одним з перших ознак наближення весни.
![](pictures/zymptwo/12_m.jpg)
Жовна чорна (Dryocopus Martius)
Величезні зграї грачиного племені вечорами летять ночувати ближче до центра міста, на бульвари й у сквери, де тепліше й немає вітру. Так вони роблять протягом всієї зими - адже температура повітря в центрі міста на кілька градусів вище, ніж у пригородах. У світлі ліхтарів притихлі на ніч птахи здаються якимись дивовижними плодами, що густо обліпили гілки. Не відразу здогадаєшся, що стоїш посередині величезної пташиної "спальні".
![](pictures/zymptwo/13_m.jpg)
Крук (Corvus frugilegus)
Як перший лапатий сніг, носяться над поки ще не замерзлою рікою, звичайні мартини. Придивимося: вони виглядають зовсім інакше, ніж навесні. Тоді їхні голівки були гарного шоколадного кольору. Зараз вони білі, лише на щоці - коричневий штрих, звичайні мартини перелиняли в зимове вбрання. Багато серед них і птахів з бурувато-коричневою спиною - це молодь, "урожай" нинішнього літа. Так само, як і качкам, мартинам потрібна "рухлива" вода. Вони залишаються в рідних краях, поки не стануть ріки. Опускаючись на воду, птахи здаються легкими вітрильними корабликами на свинцевій хвилі.
![](pictures/zymptwo/11_m.jpg)
Молодий мартин звичайний (Chroicocephalus ridibundus)
На окраїні лісу з кущів доноситься дзвінке стрекотіння, так схоже на сороче. Але, придивившись, ви бачите не сороку, а сойку. Певно, поява людини змусила її перейти на добре знайомий всім лісовим жителям тривожний сорочий скрекіт. Сойки відомі наслідувачі. Є сойки, що імітують собачий гавкіт, нявкання й інші звуки. Власний голос - хрипке коротке каркання - сойки найчастіше подають восени, його тоді далеко чутно у насторожено замовкшому лісі. А в сонячні березневі дні іноді можна почути тихе меланхолічне бурмотання - весняний спів сойки, що зовсім не відповідає їх сварливій вдачі.
![](pictures/zymptwo/8_m.jpg)
Сойка (Garrulus glandarius)
Але найцікавіша особливість сойки в іншому. Восени, коли визріває врожай жолудів, і вони, опадаючи, починають голосно шльопати по ще незів'ялому опалому листю, сойки збираються в дібровах. Вибравши якийсь їм один зрозумілий момент, вони всією зграєю дружно накидаються на старий дуб і, повиснувши на кінчиках верхніх гілок, балансуючи крильми, як величезні метелики, стрімко набивають жолудями під'язичні мішки - розтяжні складки під дзьобами. Уміст мішків птахи несуть подалі, у глухе тінисте місце, у ялинник або сосник. Там сойка деякий час тихо стрибає по землі, поглядаючи по сторонах (чи не бачить хто?), а потім швидко ховає свою ношу в мох, під корінь, у лісову підстилку, у порожнину під пнями. Узимку за дрібними малопомітними прикметами знайде сойка це місце, розкопає сніг і витягне зі схованки весь свій запас або частину його. Схованка може виявитися й сусідською, але це сойку не бентежить.
![](pictures/zymptwo/9_m.jpg)
Запаси з комор сойки нерідко крадуть білки, які часто з'їдають все й відразу. А якщо снігу накопичується більше 30 см, то сойці стає вже важко його розкопувати, і тоді злодійство білок може обернутися допомогою. Добравшись до захованих жолудів, білка не обов'язково знищить їх всі, зате прокопає в снігу глибокий тунель. Цим тунелем і користується сойка, добуваючи те, що залишилося від запасів, іноді вона при цьому ховається в снігу з головою й, не бачачи можливої небезпеки, серйозно ризикує.
![](pictures/zymptwo/10_m.jpg)
Запаси сойок приносять користь не тільки білкам і лісовим жителям - зрештою ті й самі вміють збирати жолуді й ховати їх у схованки. Місця, обрані сойкою для комор, виявляються винятково сприятливими для проростання жолудів: вони тінисті й вологі, з досить пухким і поживним ґрунтом. Якщо врожай великий і частина запасів залишилася не з'їденою, то плоди, що залишилися в землі, проростуть у молоді дубки. Так сойки саджають ліс. І не тільки саджають, але й розселяють дуби - адже жолуді важкі й самі далеко від дерева, що їх породило, не падають. В основі природного механізму відновлення дібров лежить найтісніший взаємний зв'язок рослини й споживачів його плодів. Широкий і рівномірний розподіл сойкою жолудів по великій території - яскравий приклад ролі тварин у відновленні й підтримці середовища їхнього існування. Згадаєте про це, зустрівши сойку в зимовому лісі.