Птахів часто називають основним багатством Чорноморського біосферного заповідника, але навряд чи можна з цим погодитися сповна, адже найпершою цінністю заповідника є його екосистеми, що охороняються у первісному природному стані. Адже вони є основною запорукою збереження як пернатих, так і будь-яких інших компонентів природних комплексів. Однак, саме багатий пернатий світ регіону свого часу став основним приводом для організації так званих Надморських заповідників, зі створення яких і почався відлік історії Чорноморського біосферного заповідника.


Жайворонок степовий

Високопродуктивні акваторії Тендрівської та Ягорлицької заток, недоторкані приморські степові простори, спадок геродотової гілеї — діброви на аренних ділянках — це справжнісінький рай для безлічі пернатих водоплавного, прибережного, степового та деревно-чагарникового комплексів. Видова різноманітність птахів Чорноморського біосферного заповідника справді вражає, адже протягом всієї історії заповідника тут зареєстровані близько 300 видів птахів, що становить більш як 70 % складу орнітофауни України.


Мухоловка сіра


Просянка

З усього видового складу птахів заповідника близько 60 видів занесені до третього видання Червоної книги України, що становить приблизно 73 % від загальної кількості птахів, що охороняються в Україні. Це і рожевий пелікан, орлан-білохвіст, пісочник морський, кулик-довгоніг, чоботар, кулик-сорока, мартин каспійський, крячок каспійський, сорокопуд сірий, шпак рожевий та багато інших. Серед видів-фігурантів Червоної книги у заповіднику гніздяться 19 представників, решта — трапляються під час сезонних міграцій, на зимівлі, або ж зрідка залітають.


Чоботар


Кулики-сороки


Ремез

Прохолодний ранок останніх травневих днів, розпал гніздового сезону у всіх пернатих. Ще досхід сонця простори аренних ділянок наповнюються пташиним співом. В найтемніших гайках, ховаючись від сторонніх очей у гущавині підліску, співає соловейко західний. Десь із глибини сплетіння розлогих крон у дібровах йому відгукується своєю милозвучною флейтою вивільга. Вдалині, сидячи на самій верхівці дуба, виводить сумну меланхолійну пісеньку дрізд чорний. Голосам трійки найкращих співаків заповідного лісостепу створюють фоновий акомпанемент решта співочих птахів. Зяблик, засвідчивши характерним голосовим розчерком авторство на свою персональну музичну партію серед багатоголосого пташиного оркестру, робить паузу, під час якої естафету по черзі приймають вівсянка звичайна та просянка. Своїми дзвінкими голосами до них долучаються синиці — велика та блакитна. Ранкове звучання оркестру співочих птахів час від часу супроводжує басовитий голос припутня. З різних боків доносяться високі трубні голоси одудів. А з самої височини все це вкривається мелодійним юлінням жайворонка лісового та тріскотливою треллю жайворонка степового, що широкими колами ширяє над просторами піщаного степу. Немов соромлячись, що зовсім не вміє співати, ховаючись у гайках, тихо посвистує мухоловка сіра. Дещо голоснішим і протяжнішим посвистом свою присутність тут видає і ремез, який заклопотано доплітає своє неперевершене за вправністю виконання гніздо-рукавичку.


Мартин середземноморський - символ Чорноморського біосферного заповідника


Чоботар


Дерихвости лучні

А в цей час, на іншій ділянці заповідника, над широченними просторами приморського степу півострова Ягорлицького Кута цілими днями без зупину стоїть дзвін сили силенної господарів заповідної цілини — степових та польових жайворонків. Лише інколи в цей безперервний дзвін вклинюються коротенькі тріскотливі трелі просянок, що де-не-де сидять на верхівках окремих кущиків. З появою ж очеретяного луня над узбережжями озер, які розкидані степом, до цього дзвону ще додається тривожний галас чайок, чоботарів, куликів-довгоногів, куликів-сорок та лучних дерихвостів, які разом із морськими пісочниками гніздяться біля цих озер серед широких степових подів. Тим часом над островами, що в Тендрівській затоці, стоїть гамір, який не стихає ані вдень, ані вночі. Тут гніздяться сила силенна мартинів та крячків, утворюючи багатовидові колоніальні гніздові поселення, загальною чисельністю в декілька десятків тисяч пар птахів. Найбільш чисельний тут — середземноморський мартин. Тендрівську затоку можна сміливо назвати колискою світової популяції цього виду, адже саме тут гніздиться найбільша її частина. З самого ранку над водами затоки від островів Смалений та Бабин в усі боки до узбережжя тягнуться вервечками середземноморські мартини. Білосніжні птахи з блискучою чорною головою та яскраво-червоним дзьобом, вправно розсікаючи крилами просочений солоною морською вологою ранковий серпанок, прямують годуватися на лани. Виведення і вигодовування пташенят потребує багато енергії, тому протягом гніздового сезону середземноморські мартини годуючись знищують величезну кількість шкідників сільськогосподарських культур.


Мартин середземноморський з пташенятами


Крячки рябодзьобі з пташенятами


Колонія крячка каспійського

Інші мешканці островів Смаленого та Бабиного теж заклопотані вигодовуванням своїх пташенят. Так гамірливі крячки рябодзьобі та звичайні сотнями розлітаються над мілководдями заток, де полюють на дрібну рибу. Літаючи над водами затоки, вони згори вишукують здобич і помітивши її стрімко кидаються за нею у воду, а спіймавши злітають і беруть курс прямісінько на острів, адже там їх дітлахи чекають на чергову порцію поживи. Над акваторіями полюють на поживу для своїх пташенят і крячки каспійські — найбільші з крячків нашої фауни. Цих напрочуд гарних птахів можна легко впізнати по масивному яскраво червоному дзьобові і характерному стрекотливому голосу.


Пташеня крячка каспійського


Пташенята крячка чорнодзьобого

На відміну від інших видів крячків, крячок чорнодзьобий, який теж гніздиться на островах Тендрівської затоки, літає у пошуках поживи на материк, адже цей вид, як і мартин середземноморський, живиться переважно комахами, яких ловить у повітрі, чи підбирає з льоту із рослин та з поверхні ґрунту.


Пташенята крячка рябодзьобого та мартини тонкодзьобі

Як і крячки, мартини тонкодзьобі у пошуках поживи розлітаються обширними мілководдями, але спосіб здобування їжі у них принципово інший. Вони плавають на поверхні водойми витягнувши свою довгу, у порівнянні з іншими видами мартинів, шию і видивляються свою здобич — різних водних безхребетних. Помітивши поживу, ці птахи різким рухом неначе трохи підстрибують і з розгону напівзанурюються у воду, щоб зловити її. Зробивши достатній запас поживи, мартини тонкодзьобі летять до місць гніздування годувати свою малечу.


Колонія пелікана рожевого на острові Орлов


Колонія крячка річкового на острові Орлов


Пташенята пелікана рожевого

На іншому острові Тендрівської затоки — Орлові — господарюють пелікани рожеві. Майже століття ці величні, схожі на доісторичних птеродактилів, птахи не гніздилися у нашому регіоні, і тільки нещодавно акваторії заповідника знову стали для них рідним домом. Серед колонії гамірливих великих бакланів вони влаштовують свої широкі гнізда, відкладають яйця і висиджують їх протягом місяця. Пташенята пеліканів спочатку напрочуд незграбні, але швидко ростуть і вже на кінець літа стають великими сильними птахами. Через те, що на цьому острові мешкає чимало мартинів жовтоногих, які відомі своїми хижацькими звичками у відношенні до інших птахів, решта видів мартинів та крячків тут не гніздяться. І лише крячки річкові, що здатні вкрай відчайдушно і дружно боронити свої гнізда від нападу хижаків, можуть утворювати колоніальні поселення поряд з такими недоброзичливими сусідами.


Мартин каспійський


Пухівка на гнізді

Окрім мартина жовтоногого, з найбільших за розмірами представників родини мартинових, у заповіднику ще гніздяться мартини каспійські. Ці поважного вигляду великі птахи з чорною головою, великими білими відмітинами біля очей та яскраво жовтим дзьобом з червоною цяткою на кінці, зазвичай поселяються колонією чисельністю у декілька десятків пар на Великому Кінському острові, що у Ягорлицькій затоці. Окремі пари можуть гніздитися разом із мартинами жовтоногими на островах Орлів та Круглий. Мартин каспійський, разом із рожевим пеліканом, нерознем, пухівкою, крехом середнім та ще з іншими 10 видами є представниками охороняємих водоплавних та прибережних птахів, які розмножуюються в межах заповідника.


Галагаз


Крем’яшники та побережник чорногрудий на прольоті у Чорноморському біосферному заповіднику.

Серед мартинів та крячків, що панують на заповідних островах, знаходять собі місце для гніздування і деякі качині. Тут гніздяться галагази, крижні, нерозні, крехи середні та пухівки. Період гніздування добігає кінця і вже наприкінці липня молодь та дорослі мартини разом із куликами величезними зграями або так званими „клубами“ збираються на морському узбережжі острова Тендра. Це найперша ознака початку осінньої міграції. На відміну від весняної, осінній переліт дуже розтягнутий у часі. Птахи роблять тривалі зупинки, щоб відгодуватися і набратися сили для подолання найважчих ділянок тривалого перельоту на віддалені місця зимівлі. Район Чорноморського біосферного заповідника відіграє надзвичайну роль для птахів під час міграцій, адже він знаходиться на перехресті двох потужних міграційних шляхів, один із яких пролягає долиною Дніпра, а інший — північним узбережжям Чорного та Азовського морів. Ще один чинник, який зумовлює величезне значення заповідника для мігруючих водоплавних та прибережних птахів, — це багатство його кормової бази. На узбережжях озер, на зволожених солончаках та на протяжних піщаних пляжах численних кос та островів годуються великі зграї пролітних куликів: сивок морських, крем’яшників, різних видів коловодників, побережників чорногрудого та червоногрудого, пісочників морських, кроншнепів та багатьох інших.


Чирянки малі

Ще у серпні на затоках починають збиратися качині — крижні, попелюхи, черні чубаті тощо. Окрім качок, затоки заповідника є місцем скупчення лиски, яка після гніздування концентрується тут для линяння та відгодовування перед тривалою зимівлею. У найбільш кормних ділянках Тендрівської та Ягорлицької заток скупчуються тисячні зграї цього виду. Акваторії заповідника мають також величезне значення для лебедя-шипуна як безпечне місце під час одного з найкритичніших періодів життєвого циклу цього виду — линяння, коли величні білі птахи стають зовсім безпорадними і беззахисними через повну втрату здатності до польоту. Щороку у серпні тут збирається для линяння близько двох-трьох тисяч лебедів.

Восени чисельність водоплавних птахів на заповідних акваторіях стає ще більшою. Окрім перелічених видів тут з’являються свищ, шилохвіст, широконіска, чирянки та багато інших. Спостерігається проліт гусей — спочатку сірої, а насамкінець жовтня чи на початку листопада — білолобої.

Окрім водоплавних та прибережних птахів, весь цей час, починаючи з серпня, триває потужний проліт і у решти видів пернатих. Спочатку у серпні материковими ділянками заповідника летять мухоловки сіра та мала, вівчарики, солов’ї. Пізніше восени починається масовий переліт дроздів — білобрового, чорного, співочого, а, у другій половині сезону, ще й чикотня та дрозда-омелюха. Блукаючи у жовтні Кінбурнським півостровом, можна спостерігати, як час від часу летять у південно-західному напрямку зграї припутнів та поодинокі канюки звичайні, а пізніше, у листопаді, якщо пощастить, там же можна спостерігати інтенсивний проліт журавлів.


Лебеді шипуни та кликуни на зимівлі в Чорноморському біосферному заповіднику

Ближче до грудня стає все прохолодніше, осінній проліт поступово завершується і в регіоні залишаються тільки ті види птахів, яких не лякають морози та зимова негода. Заповідний режим, м’якість льодового режиму та чудова кормова база роблять акваторії Тендрівської та Ягорлицької заток надзвичайно важливими для зимівлі безлічі водоплавних птахів. Взимку тут скупчуються тисячі лебедів — шипунів та кликунів, крижнів, попелюхів, чернеті, лисок тощо. Вздовж Тендрівської коси, на акваторії моря, зимують гагари чорноволі, пірникози; вишукуючи собі поживу біля урізу води, на морському березі Тендри взимку тримаються мартини звичайні, сиві та жовтоногі.


Орлани-білохвости та круки біля здобичі на льоду Ягорлицької затоки

Самі ж скупчення водоплавних птахів, що зимують на акваторіях заповідника, є поживою для найбільшого хижого птаха нашої фауни — орлана-білохвоста. Тихої погожої днини, стоячи на узбережжі Тендрівської або Ягорлицької заток, можна почути дивний шум — неначе десь далеко закипає велика кількість води. Це в декількох кілометрах від берега тисячі лисок починають разом щосили лопотіти по воді крилами та лапами з надією врятуватися від орлана-білохвоста, який зненацька налетів на їхню зграю, щоб уполювати свою традиційну зимову поживу. Пообідавши здобиччю від вдалого полювання та відпочивши на узбережжі, орлани-білохвости із заток летять до дібров аренних ділянок заповідника, де на гілках найвищих дубів пересиджують довгу зимову ніч.


Пташеня орлана-білохвоста на гнізді

Так день за днем зима поступово добігає кінця і спокійність та розміреність суворого зимового буття природи змінюється її пробудженням для того, щоб зі зміною теплих пір року все повторилося знову: і перші шлюбні співи солов’їв, і перший писк крячка, що тільки-но вилупилося з яйця, і проба крил молодим орланом-білохвостом, що вперше полетів за батьками у синю височінь неба.