Сорокопуди. Вступ.

Пустельний південний сірий сорокопуд (Lanius lahotra pallidirostris)

Сорокопуди – давня та дуже цікава група горобцеподібних птахів. З’явились сорокопуди не пізніше ніж наприкінці олігоцену, тобто майже 30 мільйонів років тому. Центром походження є Африка, саме з неї походять усі наші види, вони і досі (окрім кочового сірого сорокопуда) підтримують зв’язок з цим континентом, мігруючи на зимівлю. В Африці є низка видів дуже близьких за екологічномими (місця гніздування, поведінка, харчування) та морфологічними (будова тіла, колір оперення) ознаками до наших сорокопудів. Так, сорокопуд-губернатор утворює споріднену пару із нашим терновим сорокопудом. Це – єдині горобцеподібні птахи, які набули типових рис справжніх хижаків – харчування відносно великою здобиччю, загнутий із гаком міцний дзьоб, навички затискання у розгалуженні гілок або наколювання на гілку / колючку здобичі для подальшого розчленування або зберігання. Птахи провадять денний спосіб життя і полюють переважно із засідки, тривалий час вартуючи на присаді. Населяють напіввідкриті та відкриті ландшафти із чагарниками та деревами, лише один вид – сорокопуд Ньютона – є справжнім лісовим видом, але його поширення обмежене невеликим островом Сан-Томе (Сао Томе) біля західного узбережжя Екваторіальної Африки. Для існування інших видів потрібні досить великі ділянки рідколісь із чагарниками, а інколи навіть пустельні або степові ландшафти.


Ареали різних форм сірих сорокопудів Євразії

Пустельний сорокопуд в Україні.

Саме до таких – мешканців азидних рівнин та південних гір належить пустельний сорокопуд. До останнього часу були відомі лише випадки зальоту цих птахів у Польщу, а основний ареал найближче до території України підходив у районі Поволжя (зокрема – Калмикії). Проте у 2011 році нами було знайдено сім’ю птахів (2 дорослих та не менше 2 поршків) у долині р. Кальміус на півдні Донецької області України, поблизу селища Гранітне. Це стало першою реєстрацією виду в межах України і першим випадком його гніздування в нашій країні. В тому ж місці, а також біля смт. Приморське (Запорізька область), як і на Керченському півострові Автономної республіки Крим (Україна) були відмічені поодинокі птахи. На Булганакському нагір’ї, що на північ від м. Керч також було відмічено пару птахів та 3 поршки, проте у цьому місці гнізда не виявили. Усіх птахів спостерігали на ділянках кам’янистого та сухого злаково-полинового степу, частіше у долинах річок з виходами скель (долина Кальміусу) або на морському узбережжі та біля лиманів (інші райони спостережень). Для біотопів виду в Україні характерні великі ділянки відкритого ґрунту, часто – каменисті, що можна спостерігати також у Франції, на Канарських островах, в Алжирі та Ізраїлі. Посеред низькотравного сухого степу розкидані окремі чагарники та деревця (шипшина, тамарикс, глід, жостір, берести), у сплетінні гілок яких птахи будують гнізда та ховають здобич, а на верхівках – спостерігають за потенційними жертвами та ворогами.




Біотоп пд.сірого. сорокопуда на Керчинському півострові


Південний сірий сорокопуд (пустельний) в долині Кальміуса

Раніше цю форму – пустельного сорокопуда – зараховували як підвид до групи південних підвидів сірого сорокопуда, але ще у середині 20 ст. стало очевидним, що південна група є, як мінімум, одним самостійним (від північної групи) видом. По-перше, північні та південні сірі сорокопуди ніколи не утворюють мішаних популяцій, не гібридизують, тобто, генетично є добре помітними видами. По-друге, мешкаючи часто поруч один з одним, вони екологічно розділені: у Франції північний сірий сорокопуд мешкає на північних схилах із високими деревами у рідколіссях та у садах, а південні – на 35 км південніше – вже у Провансі, серед напівпустельних чагарників, посеред збитих вівцями пасовищ. У Монголії пустельні сорокопуди живуть у карагановому степу на рівнині (нижче лісового поясу), а північні – у сухих модринових лісах на гірських схилах або у степах вище лісового поясу. По-третє, північні сорокопуди у місцях, де вони мешкають поруч із південними, є осілими або кочовими, в той час як більшість популяцій південного сірого сорокопуда у таких зонах є справжніми дальніми мігрантами, які відлітають до Аравії та Північно-Східної і Східної Африки.


Поширення пд.с. сорокопуда в Україні. Еліпс - гніздування, трикутник - реєстрація птаха в гніздовий сезон.

Чим же відрізняються північний та південний (в т.ч. підвид «пустельний сорокопут») сірі сорокопуди?

Будучи подібними за розмірами (вага 60-70 грамів), трофіки та поведінки (харчуються великими комахами, птахами, гризунами, ящірками, зміями, тощо, утворення пар відбувається дуже повільно – із довгим періодом звикання одне до одного, гнізда – із невеликих гілочок із висилкою у вигляді трави, яйця мають дуже подібний вид, схожі пози погроз, територіальні польоти, навіть пісня), все ж таки є чіткі видові відмінності, які дають змогу відрізнити південного та північного сірих сорокопудів:


Особливості забарвлення пд.с. сорокопуда.

1. молоді птахи сірого сорокопуда мають характерний кінчастий малюнок на оперенні черева та грудей, а у пустельного (як і в інших південних сірих сорокопудів) такого малюнку немає;


Молода особина пустельного південного сірого сорокопуда на зимівлі

2. дзьоб південних птахів значно міцніший, товстіший, взагалі і довший, аніж у північних;

3. дуже часто на лобі південних сірих сорокопудів є чорна смуга, інколи вузька, ледь помітна, а інколи дуже широка – майже як у чорнолобого сорокопуда;

4. оперення грудей та черева дорослих птахів навесні та влітку має добре помітний (особливо у птахів з Індії та Іспанії) рожевий відтінок – як у чорнолобого сорокопуда;

5. біле дзеркальце на закритому крилі утворює майже прямокутну видовжену пляму, в той час як дзеркальце північного сірого сорокопуда або дуже маненьке і компактне, або подвійне, причому нижня велика половина компактна округло-квадратна, а не видовжена; загалом дзеркальце на крилі південного сірого сорокопуда подібне до такого на крилі чорнолобого, але більше за розміром;

6. у південного сірого сорокопуда ноги значно довші та сильніші, голова більша, аніж у північного сірого сорокопуда, взагалі південний птах має більш «хижацький» вигляд;

7. розкритий хвіст під час польоту південного сірого сорокопуда має чітку клиноподібну форму, середня пара стернових пер (хвостових, вони же «стерна») подовжена, вона значно вужча за інші «стерна» (їх ширина близько 8 мм, в той час як у північного вона більша 12 мм, це добра ознака у випадку, коли тримаєш птахів у руках або знайшов їхнє пір’я, яке випало під час линяння).


Пд. с. сорокопуд у польоті. Вигляд зверху

Також слід зазначити, що восени (з серпня) дзьоб пустельного сорокопуда дуже світлішає, стає блідого кольору – вохристого. Саме тому ця форма (підвид) отримав латинську назву «pallidirostris», тобто, «блідодзьобий», оскільки вперше для науки він став відомий завдяки колекційним матеріалам з Африки, де було відловлено зимуючих птахів.

Є певна можливість переплутати пустельного сорокопуда з чорнолобим, перш за все – із птахами, які у серпні почали змінювати оперення з характерного гніздового (коли кінчастий малюнок на спині та верху голови чорнолобих сорокопудів дозволяє добре їх відрізнити від інших подібних видів) на перехідне оперення напівдорослих, у яких ще немає темного кольору на перах лобу, а також світліше (із теплим піщаним відтінком) оперення спини. Проте у чорнолобих сорокопудів немає світлих (білуватих) ділянок покривних пер на крилах, а також білуватої смуги над темною маскою – над оком. Хвіст чонолобого сорокопуда короткий, його довжина становить близько 80% від довжини складеного крила, край хвоста трохи округлий, але зовсім не клиноподібний. Складені крила у цього виду прикривають не тільки надхвістя та основу хвоста (як у південних сірих сорокопудів), але й майже половину хвоста. У пустельного сорокопуда (як і у інших південних сірих) хвіст довгий, його довжина майже дорівнює довжині складеного крила, край хвоста дуже закруглений, клиноподібний. Відрізняються ці види і дзьобами: у пустельного він типово «сорокопудової» форми – видовжений, із добре помітним гаком на кінці та «зубом» посередині (як у соколів), а ось у чорнолобого сорокопуда дзьоб трохи схожий на дзьоби в’юркових птахів – гачок не дуже помітний, дзьоб відносно короткий та товстий, здається дуже міцним. Будова тіла у чорнолобого сорокопуда також дещо нагадує в’юркового птаха, зокрема снігура: птах сидить «стовпчиком», голова велика, але округла. Пустельного сорокопуда частіше можна побачити здалеку у типово сорокопудовій позі – птах сидить компактно, вісь тіла дещо паралельна земній поверхні, хвіст відведено у бік або трохи піднято над тілом.

Траплятись на території України пустельні сорокопуди можуть у період між початком квітня та серединою (кінцем) вересня, тобто, прилітають значно раніше за чорнолобих сорокопудів (5-15 травня), а відлітають з півдня степової зони як раз перед появою зимуючих особин північного сірого сорокопуда.


Алжирський пд.с. сорокопуд. (L.m. algeriensis)


Канарський пд.с. сорокопуд (L.m. koenigi)


Переднеазійський пд.с. сорокопуд (L. lathora = L. meridionalis auсheri)


Північноафриканський пд.с. сорокопуд (Lanius meridionalis elegans)

Цікаві факти з біології пустельного сорокопуда.

Пустельні сорокопуди – територіальні птахи, які дуже суворо охороняють межі індивідуальних територій. Зближення самиці та самця на початку сезону парування відбувається дуже повільно, часто самиця може напасти на самця, навіть якщо від порушив межі її території задля підгодівлі майбутньої подруги. Водночас дуже збуджений самець може поводити себе трохи дивно щодо самиці, яка виявила цікавість до нього. Так, відомі випадки нападу самця та вигнання самиці з меж ділянки. Інколи ж самці «плутають» самиць з іншими видами птахів і можуть дуже наполегливо залицяються до буланих в’юрків та інших неспоріднених видів. Під час формування пар сорокопуди виганяють за межі ділянки не лише птахів однієї статі або близького виду (інших сорокопудів), але й мало схожих на сорокопудів птахів, таких як кам’янка попеляста, плиска біла, деякі види повзиків, інші. Але види птахів, які прилітають у травні, вже не потрапляють під переслідування, а, навпаки, можуть користатись агресивною поведінкою сорокопудів (які біля гнізд можуть атакувати не лише собак та кішок, а й навіть людей), розташовуючи гніздо в охоронній зоні цих агресивних птахів, що дозволяє краще вберегти кладки від любителів пташиних яєць, наприклад, ворон.

Шлюбний ритуал супроводжується годуванням самцем самиці. На початковому етапі самець приносить велику здобич (гризуни, ящірки), але потім самиця охоче приймає і дрібніші жертви (комах). На час гніздування в 50-200 метрах від гнізда виникає «комора» - великий колючий кущ із запасами здобичі (комахи, ящірки, миші, хом’ячки, змії…).

Сірі сорокопуди (і північні, і південні) є моногамними птахами, проте пари частіше формуються лише на 1 сезон. Інколи можуть бути «зради» - полігінія (коли самець формує сім’ї із 2 самицями та вигодовує або один, або обидва виводки) та поліандрія (останнє явище зустрічається рідше). Позашлюбні копуляції супроводжуються інтенсивним годуванням самиці чужим самцем, в той час як шлюбні копуляції (з постійним партнером-самцем) на етапі завершення будування гнізда можуть відбуватись і взагалі без стимулювання їжею. Інакше кажучи, ми бачимо яскравий приклад «парування за їжу».

Яєць у кладках північноафриканських підвидів 4-5, а у середньоазійських – до 7-8. Насиджування починається з 4-5 яйця, тобто, частина пташенят вилуплюється водночас, а частина – пізніше і за віком відрізняється від основної маси. У південних популяцій частіше по 2 виводки, інколи – по 3 за сезон, а у північних – по 1. Для території України поки що не встановлено, скільки разів у рік можуть бути виводки, можливо – і 1, а можливо інколи і по 2 виводки за сезон. Насиджує переважно самиця, хоча зрідка її може заміняти самець. Не виключено, що зрідка, як у деяких інших видів сорокопудів, до пари птахів може приєднуватись один чужий птах, який не має власної сім’ї. Він виконує функцію доглядача за пташенятами, прожинаючи хижаків та приносячи корм самиці.


Індійський пд. с. сорокопуд (і.пустельний с.) L.m. lathora

Цікаво, що у Індії сорокопудів місцевої форми «lathora» використовували (разом із карликовими соколами) у минулому для «соколиного полювання» - на перепілку: птаха тримали у жмені і буквально кидали на злітаючу перепілку.

Важливість «зворотного зв’язку», наші контакти.

Взагалі сорокопуди – дуже складна група, особливо – різні форми сірих сорокопудів. Під час спостереження за цими птахами слід відмічати наявність світлої смуги над чорною лицевою маскою, наявність світлих «партій» пер на крилах, на форму та розмір дзеркальця на складеному крилі, на форму та довжину хвоста, ширину чорної смуги на лобі, форму дзьоба, поведінку (наприклад, чорнолобий сорокопуд майже ніколи не затискає та не наколює здобич), а при знахідки гнізда сорокопуда – на його будову (у чорнолобого сорокопуда гніздо збудоване із трав’янистих рослин, воно однорідне за удовою, а у сірого поділене на 2 шари – зовнішній – із тонких гілочок та внутрішній – із трави). Дуже цінним є фотоматеріал. Фотографії та описи сорокопудів можна висилати на пошту: elbasan-viter@mail.ru (Вітер Станіслав).

Просимо усіх любителів птахів звертати увагу на сірувато-чорно-білих сорокопудів, яких зразу не можна однозначно ідентифікувати як чорнолобих. Особливо, якщо спостереження відбуваються у приазовських та причорноморських степах. Будемо дуже вдячні за надану інформацію! За умов публікації матеріалів обов’язково надамо посилання на джерело інформації.

Подяки.

Хочу висловити подяку колегам, які надавали консультаційну допомогу, в т.ч. і у визначені птахів: В.А. Паєвському та В.М. Лоскоту (Зоологічний інститут РАН, Санкт-Петербург), С.Ю. Тайковій (Національний науково-природознавчий музей НАНУ, Київ), Я.А. Рєдькіну (Зоологічний музей МГУ, Москва).

Література.

Під час підготовки нарису нами використані матеріали із монографії Є.М. Панова «Сорокопуты мировой фауны. Экология, поведение, эволюция» (товарищество научных изданий КМК. – Мостка. – 2008. – 650+64 с.)