Степовий лунь Circus macrourus) - самець

У наш час мало хто може похвалитися, що бачив степового луня, який саме завдяки людині став рідкісним видом, та потрапив на сторінки Червоної книги України та інших країн. А ще на початку 20 століття він вважався звичайним видом і будь-кому було зрозуміле порівняння "сивий, як лунь", бо досить часто можна було бачити, як летить низько над землею повільним польотом світло-сірий птах. Проте, на жаль, вже після 1920-х років цей вид стає рідкісним: гніздові біотопи степового луня були зруйновані і знищені у результаті переходу на орне сільське господарство, інтенсивного використання вологих пасовищ, викорчовування кущів та викошування високої трави. Ще більше погіршилося життя степового луня, як і інших хижих птахів, у 70-80-ті роки 20 століття, коли велася активна хімічна боротьба з гризунами і комахами. До цього переліку загроз можна також додати загибель від наземних хижаків і домашніх собак, у результаті пожеж та полювання.

Степовий лунь Circus macrourus) - самка

Світова популяція степового луня налічує 9000-15000 пар, хоча й досі зберігаються тенденції до скорочення чисельності. Статус європейської популяції (310-1200 пар в Азербайджані, Румунії, Туреччині, Україні і західній Росії, де знаходиться 25-49% світової гніздової популяції) був нещодавно переглянутий. Значне скорочення чисельності європейської популяції протягом 1970-1990 років, коли 30% птахів було втрачено (особливо в ключових популяціях Євpoпeйcькoi частини Росії), крім того, популяція продовжувала скорочуватися і в 1990-2000 роках, причому загальна тенденція скорочення чисельності на 30% зберігалася протягом трьох поколінь (18 років). Зважаючи на це, вид повністю зник у Молдові та Білорусі, де він гніздився. В Азії, навпаки, вважається, що популяція стала більш стабільною. Дослідження у Кустанайському краї (північний Казахстан), які проводилися з 1997 по 2004 роки, виявили змінний, проте напевно стабільний характер популяції чисельністю 1500-2000, які гніздяться зі щільністю 9,4-25 пар на 10 кв. м. Оцінка статусу степового луня ускладнюється тим, що кількість птахів на гніздових територіях змінюється відповідно до умов навколишнього природного середовища, зокрема кількості малих ссавців.

Таким чином, висока чи низька чисельність, яка спостерігається протягом річного або дворічного періодів, може вказувати на демографічні зміни або зміни у навколишньому природному середовищі. Надзвичайно важко отримати надійні дані щодо кількості птахів на шляхах міграції чи місцях гніздування, оскільки вид є рідкісним, має дуже широкий фронт міграції, його важко визначити в польових умовах, хоча важливі концентрації птахів були виявлено в Індії та Африці.

Степовий лунь - перелітний птах, що населяє відкриті місцевості в степу й лісостепу, як на рівнинах, так і в нижньому поясі гір. В Україні можливі випадки гніздування в лісостеповій та степовій смугах, мігрує скрізь, зрідка зимує в південних районах. Ареал поширення охоплює Євразію - від пониззя Дунаю до Забайкалля та Південно-Західної Монголії. Зимує у Південній Азії, Східній і Південній Африці.

Степовий лунь - невеликий птах (довжина тіла 40-48 см, розмах крил 95-110 см) із досить вузькими й гострими крильми. Самець зверху світло-сірий, груди й черево білуваті, кінці крил чорні. У самки спина бура з вохристими облямівками пір'я й білим попереком, низ білуватий з рудуватими поздовжніми плямами. Літає м’яко й плавно, з повільними змахами крил. Навесні можна бачити шлюбний політ: самець злітає високо,перевертається й пікірує вниз із дзвінким лементом. Голос - високотональне "кі-кі-кі” і характерне для лунів різке "чіт-ер-чіт-ер" - крик тривоги.

Степовий лунь населяє рівнинні ландшафти лісостепу й напівпустелі. Надає перевагу різнотравно-злаковому степу, зарослим заплавам озер і рік. Статевої зрілості досягає на 3-4 рік. У популяції переважають самці. Кладка складається з 3-7 білих із невеликими бурими плямами яєць. У виводку 1-6 пташенят. Їх число залежить від кормових умов. Із гнізд із кладкою 5-7 яєць вилітає всього 1-2 пташенят. Біля гнізд лунь відрізняється підвищеною агресивністю і виганяє навіть великих хижаків. У раціоні луня переважають миші й ховрахи, а також середньої величини птахи, рідше - рептилії й комахи.

Гнізда будує досить прості, з неглибоким лотком, іноді це тільки ямка, оточена сухою травою. Звичайно воно розміщене на купині або невеличкому підвищенні серед бур’янів або заростей чагарників. Насиджує тільки самка. Строк насиджування близько місяця. Пташенята з’являються наприкінці червня - на початку липня. Тривалість гніздового періоду не перевищує 40-45 днів.

Мисливські ділянки в лунів невеликі. Як і інші луні, вони облітають їх за певним маршрутом, швидко знижуються, побачивши здобич, гальмуючи розпущеним хвостом, заносячи крила з далеко відставленим (довгим) крильцем і далеко викидаючи вперед лапи.

Ось таким є рідкісний і незнаний степовий лунь, колись окраса і звичайний мешканець наших степів, який сьогодні потребує нашої допомоги. Для припинення тенденції скорочення чисельності цього виду необхідно покращити збереження водно-болотних угідь та водоймищ у типових різнотравних степах і напівпустелях. Розробити методологію обліків (включаючи GIS) і проводити обліки спочатку на ключових гніздових територіях, потім - поза місцями гніздування. Дослідити раціон виду і його роль у переміщеннях популяцій. Лобіювати ухвалення закону, що забороняє використання шкідливих пестицидів у місцях зимівлі виду та повернення до низькоінтенсивного сільського господарства на місцях гніздування. Провести обліки на луках та рідколіссі в Африці та Індії - місцях зимівлі, включаючи відстеження птахів за допомогою супутникової телеметрії. Оглянути місця відпочинку виду та проводити управління водозбірним басейном на місцях відпочинку під час зимівлі, особливо терміново там, де використовують нові ірригаційні схеми, і виконувати всі необхідні заходи з охорони. Домагатися повного юридичного захисту і проводити освітні кампанії в країнах, що знаходяться на міграційних шляхах і в місцях зимівлі.

Дуже сподіваємося, що необхідні заходи будуть впроваджені вчасно, і людство не втратить степового луня. Хочеться, щоб і далі цей птах жив у наших степах і школярі знали, що "лунь" - це назва птаха, а не лише прізвище китайця, який винайшов папір.