Скопа зі здобиччю: із таких міцних кігтів-гачків не вислизне навіть слизька і вертка риба

Цього птаха мені довелося шукати вже майже 10 років, щоправда, поки без особливого успіху. Але відомості про нього продовжують надходити, тому я й вирішив написати про цього мешканця узбереж рік і озер. Мешканець цей скопа — один із найцікавіших хижих птахів нашої планети.

Скопа — птах багато в чому незвичайний. Належить до хижих птахів, але особливо близьких до неї видів немає навіть серед хижих. Річ у тім, що скопа має такі особливості будови організму, які відсутні в інших хижих птахів.

І не дивно, адже спосіб життя в цього птаха вельми незвичайний. Річ у тім, що скопа — це хижак рибоїдний, через що інколи його називають рибалкою. «Рибалять» різні види птахів, і серед хижаків найбільш відомий орлан-білохвіст. Проте серед хижих птахів скопа — рибалка найбільш, так би мовити, затятий. А використовуючи наукові терміни, можна сказати, що з усіх птахів-іхтіофагів скопа найбільш спеціалізована, оскільки живиться майже однією лише рибою. А у білохвоста живлення більш різноманітне — ловить він і рибу, і птахів, і дрібних ссавців.

Для скопи характерний тремтячий політ чи «зависання», що дозволяє птахові чітко націлитися на здобич під час полювання

До речі, скопа оселяється приблизно в тих же місцях, що й орлан-білохвіст: у заплавних і плавневих заростях на берегах річок. І на прикладі цих птахів можна бачити, як різні види пристосовуються до існування в одних і тих же (або схожих) умовах, і до живлення одними і тими ж кормами. Орлан-білохвіст — це величезний птах із розмахом крил до 2,10 м (іноді й більше!). Більше, ніж у беркута! А скопа — птах середніх розмірів, розмах крил до 1,6 м.

Способи полювання в цих видів теж відрізняються. Мені доводилося бачити як орлан ловить рибу на Нижньому Дніпрі. Почнемо з того, що рибу потрібно ще виявити. Так от, орлан робить це двома способами: або в польоті (а з його величезними крильми він може ширяти дуже довго), або спостерігаючи з дерева. Вистеживши здобич, орлан різко знижується похилою лінією. І торкнувшись води, білохвіст робить дуже своєрідний рух лапами — він ніби зачерпує рибу. Цей рух чимось нагадує той спосіб, яким ловлять лососів ведмеді Камчатки і Аляски — з поправкою на те, що мішки діють однією лапою.

Найпевніше, цей зачерпувальний рух є вирішальним, саме так орлан «зачіпляє» рибу. І якщо це зроблено, то витягти здобич такими «лапками» як у орлана — це, як-то кажуть, не проблема. (Хто сумнівається в цьому, подивіться на його кігті...) Якщо, звісно, риба не надто велика.

Спостерігати за полюванням скопи в природі мені поки не довелося (щоправда, надії не втрачаю), але трапилося якось дивитися фільм про навколоводних хижаків. Фільм цей був відзнятий операторами Бі-Бі-Сі, і є там розкішні кадри, на яких видно, як полює цей птах.

Зір у скопи, яків орлана — теж чудовий, і вона видивляється здобич у польоті. Але на відміну від орлана, ширяє вона рідше — просто неспішно летить над водою. Видивившись рибу, скопа підлітає до тієї ділянки водойми, де ця риба плаває. І тут можна побачити таке... Річ у тім, що скопа може зависати над водою на одному місці: для цього вона дуже часто махає крильми. Цей так званий тремтячий політ — один із найскладніших типів у птахів. При такому польоті крила рухаються траєкторіями, які чимось нагадують роботу гвинтів вертольота! Із цього «вертолітного» положення скопа каменем кидається вниз майже по прямовисній лінії і встромляє кігті в рибу. При цьому інколи вона повністю занурюється з головою! Байдуже, їй це не страшно — за допомогою крил вона миттєво виринає на поверхню. І одразу відлітає разом зі здобиччю, щоб у зручному місці закусити свіжою рибкою. Яку, до речі, спіймати зовсім непросто. Справді, таке видовище не забудеш!

Скопа мешкає майже по всьому світу. Євразія, Північна Америка (крім тундри), Північна Африка, Австралія — ось місця, де її можна стрінути. Давіть де-не-де на островах Тихого океану мешкає цей рибалка. Була б тільки риба!

Ще зовсім недавно скопа була нечисленним, але звичним мешканцем майже на всій території України. Нечисленним — тому що чисельність хижаків рідко буває високою, це викликано багатьма причинами. А звичною скопа була тому, що існували умови для мешкання цього птаха. Такими умовами є, по-перше, наявність у даній місцевості водойми — це, я думаю, зрозуміло. По-друге, у водоймі повинна водитися риба — це теж зрозуміло. А крім того, по берегах водойми повинен рости ліс, причому ліс високостовбуровий. На високих деревах цей птах і влаштовує свої гнізда.

Скопа на гнізді

Мабуть, скопа мешкала в тих плавнях Херсонської, Дніпропетровської і Запорізької областей, які були знищені під час будівництва Каховської ГЕС. Точних відомостей про це немає, але в тих місцях були всі умови для гніздування цього виду. А в 1960-х роках скопа гніздилася в тій частині плавнів Нижнього Дніпра, які збереглися, на островах, розташованих нижче греблі ГЕС. Про це автору розповідав доцент кафедри зоології Херсонського педінституту Сергій Михайлович Семенов. Це був, як-то кажуть, зоолог від бога і йому не раз доводилося спостерігати рідкісних і обережних птахів і звірів. Тому помилитися він не міг — у ті роки скопа в Херсонській області явно мешкала.

Та на жаль, за минулі кілька десятиліть у світі стало менше і птахів, і звірів, і риби, і дерев. І Україна тут не виняток — скопа зникла з багатьох місць, де мешкала раніше. Нині згідно з Червоною книгою України гніздування цього виду встановлене тільки для Полісся, хоча свідчення надходять і з інших місць. Чи мешкає нині скопа на Нижньому Дніпрі? Точної відповіді на це запитання я поки дати не можу — свідчення суперечливі. На прольотах, під час сезонних міграцій птахів іноді спостерігають. Щоправда, міграції, вони і є міграції. На цих самих прольотах можна іноді побачити найдивовижніших пернатих — і це не означає, що вони у нас гніздяться. Але 1992 року співробітник Херсонського краєзнавчого музею Антон Громов спостерігав цих птахів у перед дельтовій частині плавнів (дещо вище Херсону) і в гніздовий період літом! А вже в 2000-х роках (зокрема й 2008) цього птаха в гніздовий період бачили в дельті.

Тому не виключено, що цей пернатий рибалка ще трапляється в Херсонській області. В природі скопу можна розпізнати за такими ознаками, як біла, з невеликим «чубчиком» голова і темна смуга, що проходить через око; характерна також «надламана» постава крил у польоті. Дуже примітні «зависання» над водою і спосіб полювання. Для визначення виду важливі розміри, але ж лінійкою птаха, що летить, не виміряєш! Тоді запам'ятайте — за розмірами скопа приблизно як дуже великий мартин або дещо більша. Думаю, всім зрозуміло, що при зустрічі зі скопою зовсім не обов'язково (м'яко кажучи!) наставляти на неї дуло. Або, виявивши гніздо, намагатися до нього долізти і взяти яйця чи пташенят. Оскільки, по-перше, можна впасти! По-друге, не тіште себе надіями, продати пташеня «крутим» за «шалені бабки» не вдасться. Ще й неприємностей можна набратися за спробу продати непридатний товар. Адже скопа до ловчих птахів не відноситься, не дресирується, і про це знають навіть найбільш наївні (в сфері соколиного полювання) товстосуми! Окрім того, згадайте, як мало залишилося цих птахів у природі. Цей вид, до речі, внесено до Червоної книги України, а також до списку Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення. Але річ не тільки в цьому. Головне, що цей пернатий рибалка теж має право на життя. Як і все живе.