Горлиця садова — помітний і не полохливий птах, чи не найбільш відомий і зрозумілий. Його знають практично усі — від малого до великого. Адже мешкає він винятково поряд із людиною. І уже в лютому-березні одним із перших сповіщає про прихід теплої пори своїм м'яким співом, котрий дуже легко пізнається й запам'ятовується.

Горлиця садова прийшла до нас із Балкан. Перші птахи в Україні з'явилися в Ужгороді в 1944 році. Через три роки вона вже гніздилася в Мукачевому і Чопі. Невдовзі перелетіла через Карпатські гори на Львівщину. Далі поступово освоювала Волинь, Рівненщину, Житомирщину. 1955 року цей вид уперше спостерігали в Києві, 1960 – в Сумах. Потім було освоєння півдня України. Наразі горлиця-садова є загальнопоширеним видом в Україні.

Мешкає поряд із людськими оселями. Полюбляє місця з високими деревами. Зазвичай — це старі парки, сквери, бульвари, алеї, ділянки старих житлових забудов із присадибними насадженнями.

Гніздиться птах окремими парами. Улюбленими місцями для облаштування гнізда є високі, переважно листяні дерева з густими кронами. Але трапляються гнізда й на будівлях, телеграфних стовпах, і навіть на стрілах підйомних кранів.

Щоб уникнути зайвих тривог від людей та їхніх чотирилапих улюбленців — котів, влаштовують гнізда високо — часто 5-6 м, а то й 10-12 м від землі.

До будівництва гнізда багато зусиль не докладають. Складуть у розвилці дерева трохи гілок, гніздо й готове. Виглядає як решето. Часто просвічує наскрізь, якщо дивитися на нього знизу. Іноді для будівлі використовують сухі травинки, солому. Можуть збудувати й екзотичне гніздо з металевого і дроту, якщо поряд багато такого матеріалу. Це вже витвори цивілізації. І хоча цікаво побачити таку будівлю, для пернатих вона не найкраща, бо жити в металевому будинку не дуже комфортно.

Перші гнізда горлиці будують у березні-травні. Це вже коли яка пара збереться заводити потомство. Відразу після завершення будівництва свого простенького гнізда самка відкладає й насиджує яйця. Зазвичай у кладці два яйця білого кольору. Пташенята з'являються через два тижні. Вилуплюють і ся вони зовсім безпомічними сліпими. Але через п'ять днів після народження прозрівають, а ще через 20 — уже добре літають. Вивівши в самостійне життя своїх перших пташенят, горлиці відкладають другу кладку, аби мати більше потомства, а разом із ним і гарантію збереження свого виду. І знову все за тією ж схемою: насиджування - поява пташенят - вигодовування.

Для окремих пар горлиць другий виводок — це ще не межа. Після вильоту молоді другого виводку, вони відкладають третю кладку. В окремих випадках може бути й четверта. Щоправда птахи вже досить виснажені турботами про потомство й фізіологічних сил організму значно менше. Тому в третіх-четвертих кладках зазвичай по одному яйцю.

Виводячи по 2-4 виводки, одна пара горлиць загалом дає потомство з 4-6 пташенят. Це і є та середня продуктивність, котра гарантує виду стабільність його існування в умовах людського середовища. Адже всі ми розуміємо, що вижити птахам поряд із людиною і просто, бо їжі вдосталь, і складно, адже дошкуляють люди, коти та інші «блага» цивілізації. Та й узимку вижити не так просто. От і трудяться пернаті все літо й осінь захоплюють, аби зберегти рід, і радувати нас наприкінці зими своїм співом, сповіщаючи про настання весни.