Однією з відомих біологічних особливостей птахів є періодичні міграції. Здатність до польоту дозволяє їм переміщуватись на значні відстані, інколи проводячи різні пори року в різних частинах земної кулі. Часто переліт – це довгий та небезпечний шлях, а місця зупинки можуть бути розташовані одне від одного на значній відстані. Наприклад, ісландські побережники (Calidris cantus), що гніздяться в арктичних тундрах, а зимують на морських узбережжях південної півкулі, харчуються тільки на мілководних морських узбережжях зі специфічними умовами. Місця їх гніздування та придатні для зимівлі ділянки морських узбереж знаходяться на відстані тисячі кілометрів одне від одного. Переліт між цими районами досить небезпечний та потребує багато енергії, а отже ціна помилки в навігації надто висока. Яким чином птахи знаходять шлях від місць зимівлі до місць гніздування та навпаки, що допомагає їм не збитися з дороги в незнайомих для них умовах? Здатність птахів до орієнтації в глобальному масштабі є одним з ключових біологічних питань.

Схема міграційних шляхів різних популяцій ісландського побережника (Calidris cantus). Видно, які відстані лежать між різними місцями зупинок.

(Джерело: http://nordpil.com/go/portfolio/mapsgraphics/red-knot-migration/)